Постанова № 14876265, 28.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2011 року Справа № 2а-1670/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - головний державний податковий

інспектор юридичного відділу

Головіна Н.В. (довіреність від 10.01.2011 № 172/8/10)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області

до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор»

про стягнення коштів за податковим боргом у загальному розмірі 72665,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2011 року Старобільська міжрайонна державна податкова інспекція в Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» про стягнення коштів за податковим боргом у загальному розмірі 72665,34 грн., з яких заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 20512,87 грн. (основний борг 20312,00 грн., пеня 200,87 грн.), з податку на додану вартість у розмірі 51894,42 грн. (основний борг 50738,34 грн., пеня 1156,08 грн.), з комунального податку у розмірі 28,90 грн., зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 18,10 грн. (основний борг 17,82 грн., пеня 0,28 грн.), з податку на прибуток підприємства у розмірі 143,51 грн., з податку з власників транспортних засобів у розмірі 67,54 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» знаходиться на обліку в Старобільській міжрайонній державній податковій інспекції Луганської області як платник податків.

Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» самостійно податковий борг з податку на додану вартість, з земельного податку з юридичних осіб, з комунального податку, зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, з податку на прибуток підприємства, з податку з власників транспортних засобів не сплатило, тому позивач просить стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про момент, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином (арк. справи 80). 23 березня 2011 року за вхідним реєстраційним номером 11188 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява від 23 березня 2011 року б/н, в якій представник дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» просить розглянути справу без участі представника (арк. справи 81). У відзиві на позовну заяву від 22 березня 2011 року № 19 відповідач зазначив, що рішенням арбітражного суду у Луганській області від 16 січня 2001 року № 12/10б, яке зараз тимчасово призупинено, підприємство було визнано банкрутом. Усе майно дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» згідно договору оренди від 23 липня 2001 року № 4464 передано керівництвом компанії «Хліб України» в оренду ПП СВФ «Агро», усі кошти від оренди перераховуються до ДАК «Хліб України». Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» не має свого майна, так як воно є власністю держави та не підлягає приватизації і відчуженню. Також відповідач зазначив, що борг, заявлений до стягнення, частково сплачений. На підтвердження зазначених обставин відповідач надав копії платіжних доручень (арк. справи 61-62).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» як платник податків знаходиться на обліку у Старобільській міжрайонній державній податковій інспекції в Луганській області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 25 жовтня 1993 року № 42 (арк. справи 22).

На підставі статті 2 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» взято на облік платника податку на додану вартість.

Відповідно до вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» є платником податку на прибуток підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» є суб'єктом плати за землю (платником).

Згідно з пунктом 2.1 Розділу 2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції наказу Мінекології та природних ресурсів України, Державної податкової адміністрації України від 09 січня 2002 року № 6/8) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за № 544/3837 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені обовязки платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» подало до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року від 21 червня 2010 року № 3911, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2370,00 грн. (арк. справи 36-37);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року від 20 липня 2010 року № 4528, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2440,00 грн. (арк. справи 34-35);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року від 20 серпня 2010 року № 5341, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2421,00 грн. (арк. справи 32-33);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року від 20 вересня 2010 року № 6143, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2961,00 грн. (арк. справи 30-31);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року від 20 жовтня 2010 року № 7335, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2639,00 грн. (арк. справи 38-39);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 22 листопада 2010 року № 8044, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2721,00 грн. (арк. справи 40-41);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року від 20 грудня 2010 року № 8403, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 116,00 грн. (арк. справи 42-43);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року від 22 січня 2011 року № 9070, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 197,00 грн. (арк. справи 44-45);

- податковий розрахунок земельного податку з юридичних осіб на 2010 рік від 01 лютого 2010 року № 943, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати земельного податку у розмірі 30468,00 грн., у тому числі за податкові (звітні) періоди травень-грудень 2010 року у розмірі 2539,00 грн. щомісячно (арк. справи 28);

- податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за півріччя 2010 року від 06 серпня 2010 року № 4925, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 17,82 грн. (арк. справи 29);

- розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік від 04 березня 2010 року № 1021, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 277,00 грн., у тому числі за податковий період ІV квартал 2010 року 69,00 грн. (арк. справи 48);

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року від 09 серпня 2010 року № 4981, в якій визначило податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 145,00 грн. (арк. справи 47);

- податковий розрахунок комунального податку за ІІ квартал 2010 року від 09 серпня 2010 року № 51184, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати комунального податку у розмірі 8,50 грн. (арк. справи 26);

- податковий розрахунок комунального податку за ІІІ квартал 2010 року від 29 жовтня 2010 року № 7145, в якому визначило податкове зобовязання зі сплати комунального податку у розмірі 20,40 грн. (арк. справи 27).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Платіжними дорученнями від 01 липня 2010 року за № 108, від 23 липня 2010 року за № 121, від 20 серпня 2010 року за № 134, від 27 вересня 2010 року за № 151, від 19 жовтня 2010 року за № 159, від 17 листопада 2010 року за № 168 відповідачем перераховано у загальному розмірі 15552,00 грн. в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з травня по жовтень 2010 року включно (арк. справи 65-67), платіжними дорученнями від 01 липня 2010 року за № 110, від 27 вересня 2010 року за № 152 відповідачем перераховано у загальному розмірі 15,30 грн. в рахунок сплати податкового зобовязання з комунального податку за ІІ та ІІІ квартали 2010 року (арк. справи 69), платіжними дорученнями від 01 липня 2010 року за № 109, від 29 липня 2010 року за № 128 відповідачем перераховано у загальному розмірі 3539,00 грн. в рахунок сплати податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб за звітний (податковий) період травень та липень 2010 року (арк. справи 71), платіжним дорученням від 16 серпня 2010 року за № 133 відповідачем перераховано 169,00 грн. в рахунок сплати податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ІІІ квартал 2010 року (арк. справи 73), платіжним дорученнями від 20 серпня 2010 року за № 140 відповідачем перераховано 17,82 грн. в рахунок сплати податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за ІІ квартал 2010 року (арк. справи 75).

Таким чином, станом на дату судового розгляду та вирішення адміністративної справи заборгованість відповідача по податковим деклараціям (розрахункам), зазначеним у адміністративному позові, з урахуванням часткової сплати, складає: з податку на додану вартість 313,00 грн., з комунального податку 13,60 грн.; з земельного податку з юридичних осіб 16773,00 грн.; з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів 67,54 грн.; зі збору за забруднення навколишнього природного середовища 0,00 грн.; з податку на прибуток підприємства 143,51 грн.

Доводи позивача про зарахування сплачених відповідачем сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Беручи до уваги вищевикладене, відповідач на момент виникнення спірних правовідносин мав право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України. Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

За несплату протягом граничних строків узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» у відповідності із підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Старобільською міжрайонною державною податкової інспекцією в Луганській області податковим повідомленням-рішенням від 15 липня 2010 року № 0001171540/0 за платежем „податок на додану вартість” визначено податкове зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 34673,34 грн. (арк. справи 46).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримано директором дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор», що підтверджується його особистим підписом на корінці податкового повідомлення-рішення.

Згідно із абзацом третім підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкове повідомлення-рішення Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області від 15 липня 2010 року № 0001171540/0 відповідач ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував, тому визначене ним податкове зобовязання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума штрафних (фінансових) санкцій протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення відповідачем не сплачена.

Відповідно до підпунктів 16.1.1 та 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені згідно із підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

- при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Пеня відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно із пунктом 3.7 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 року № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 року за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини).

Відповідно до пункту 3.8 розділу 3 вищезазначеної Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, у випадку, зазначеному у пункті 3.7 цієї Інструкції, сума, що спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється структурним підрозділом адміністрування облікових показників та звітності податкового органу в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.

Як вбачається з облікової картки у відповідача по збору за забруднення навколишнього природного середовища станом на дату розгляду та вирішення адміністративної справи відсутня несплачена пеня (арк. справи 107).

Як вбачається з облікової картки відповідача, за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до вимог підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу нарахована пеня, несплачений залишок якої на дату судового розгляду та вирішення адміністративної справи складає 1156,08 грн. (арк. справи 85-106).

Як вбачається з облікової картки відповідача, за несвоєчасне погашення податкового зобовязання з земельного податку з юридичних осіб у відповідності до вимог підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу нарахована пеня, несплачений залишок якої на дату судового розгляду та вирішення адміністративної справи складає 200,87 грн. (арк. справи 113-120).

Враховуючи вищевикладене, податковий борг дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» станом на дату розгляду та вирішення справи складає у загальному розмірі 53340,94 грн., з яких заборгованість з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 16973,87 грн., з податку на додану вартість у розмірі 36142,42 грн., з комунального податку у розмірі 13,60 грн., з податку на прибуток підприємства у розмірі 143,51 грн., з податку з власників транспортних засобів у розмірі 67,54 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією в Луганській області посадовим особам дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» було вручено 19 жовтня 2001 року першу податкову вимогу від 18 жовтня 2001 року № 1/37 та 31 грудня 2001 року другу податкову вимогу від 31 грудня 2001 року № 2/339 (арк. справи 13, 14).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки перша податкова вимога від 18 жовтня 2001 року № 1/37 та друга податкова вимога від 31 грудня 2001 року № 2/339 є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 16973,87 грн., з податку на додану вартість у розмірі 36142,42 грн., з комунального податку у розмірі 13,60 грн., з податку на прибуток підприємства у розмірі 143,51 грн., з податку з власників транспортних засобів у розмірі 67,54 грн. не сплатило, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 53340,94 грн. за податковим боргом з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє через їх сплату відповідачем.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 28 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 04 квітня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 16, 20, 57, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути кошти дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» Новоайдарський елеватор» (ідентифікаційний код 05516375, місцезнаходження: 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул. Жовтнева, буд. 42-А) у сумі 53340,94 грн. (пятдесят три тисячі триста сорок гривень девяносто чотири копійки) з рахунків у банках, обслуговуючих платника, в доход Державного бюджету України, у тому числі:

- 36142,42 грн. (тридцять шість тисяч сто сорок дві гривні сорок дві копійки) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість на р/р 31110029700207 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК у Новоайдарському районі ГУДКУ у Луганській області, код одержувача 24048247, код платежу 14010100;

- 16973,87 грн. (шістнадцять тисяч девятсот сімдесят три гривні вісімдесят сім копійок) в рахунок погашення податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб на р/р 33217811700208 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК у Новоайдарському районі ГУДКУ у Луганській області, код одержувача 24048247, код платежу 13050110;

- 13,60 грн. (тринадцять гривень шістдесят копійок) в рахунок погашення податкового боргу з комунального податку на р/р 33211828700208 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК у Новоайдарському районі ГУДКУ у Луганській області, код одержувача 24048247, код платежу 16010210;

- 143,51 грн. (сто сорок три гривні пятдесят одна копійка) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємства на р/р 31115002700207 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК у Новоайдарському районі ГУДКУ у Луганській області, код одержувача 24048247, код платежу 11020100;

- 67,54 грн. (шістдесят сім гривень пятдесят чотири копійки) в рахунок погашення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на р/р 33210807700208 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач УДК у Новоайдарському районі ГУДКУ у Луганській області, код одержувача 24048247, код платежу 12020110.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04 квітня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська