Постанова № 14876250, 17.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2011 року Справа № 2а-1860/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі:Білоконі Д.І.

за участю:

представника позивача: Бєлікової О.М. (довіреність від 11.01.2011 № 03-02/9)

представника відповідача:Городіщан С.С. (довіреність від 17.03.2011 №01.5-498)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені на загальну суму 41695,54 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2011 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» адміністративно господарських санкцій та пені за не зайняті робочі місця інвалідами у 2009 році на загальну суму 41695,54 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 ХІІ у відповідача в 2009 році замість 10 інвалідів працювало 8 інвалідів, таким чином, відповідач за 2 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та не зайнятих інвалідами, до 16.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 38083,66 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно господарським санкціям підтверджується актом перевірки № 5 від 07.02.2011 за 2009 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій, розмір пені у сумі 3611,88 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, загальна сума становить 41695,54 грн. Позивач не заперечує, що відповідач в порушення вимог ст.18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інформувало Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування, підтвердженням цього є лист № 1/07-643 від 21.02.2011. Вважає, що у 2009 році ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» не виконало норми ЗУ «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» від 21.03.1991, а саме ст.ст. 19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.

У звязку з чим позивач просить стягнути з ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» адміністративно господарських санкцій та пені за не зайняті робочі місця інвалідами у 2009 році на загальну суму 41695,54 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, на підприємстві створені робочі місця для інвалідів у повному обсязі відповідно до положень та вимог ст. 18, 19 Закону України «Пре. основи соціальної захищеності інвалідів». Водночас положення зазначеного Закону зобов'язують підприємство саме створити відповідну кількість робочих місць для інвалідів і це зобов'язання не супроводжується його обов'язком підбирати та шукати інвалідів на створені робочі місця. Разом з тим ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» у 2009 році відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» надавав звіти до Луганського міського центру зайнятості щодо вакансій, на яких може використовуватися праця осіб з обмеженими фізичними можливостями, що підтверджується Формами 3-ПН, які додані до матеріалів справи, однак особи з групами інвалідності до ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» не направлялись.

Крім того, відповідач зазначив, що сплатити адміністративно-господарські санкції і пеню підприємство має можливості, оскільки за звітом про фінансові результати за 2009р. ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» має збиток у розмірі 292 тис. грн., а згідно зі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи викладене, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3-4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений ПКМ від 31.01.2007 № 70 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2. Порядку предметом проведення перевірки є:

- реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду;

- подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів;

- виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

Відповідно до п.12 -13 Порядку роботодавець може усунути виявлені порушення під час проведення перевірки або протягом десяти робочих днів після підписання акта. Керівники відділень Фонду на підставі актів перевірок вживають заходів до усунення виявлених порушень у встановленому законодавством порядку.

Згідно висновків акту виїзної позапланової перевірки №5 від 07.02.2011 (а.с. 7-8) проведеною посадовою особою позивача, встановлено, що підприємство 4% норматив для працевлаштування інвалідів не виконало, підприємство у відділенні Фонду зареєстровано, станом на 07.02.2011 сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38083,66 грн. не сплачена.

Крім цього встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 251 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 8 осіб.

В порушення ст. 19 ЗУ № 875 на підприємстві у 2009 році замість 10 інвалідів, працювало 8 інвалідів, тобто на підприємстві не були зайняті 2 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 38083,66 грн. за 2 робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами (а.с. 6).

Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у звязку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону» з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 6), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 3611,88 грн.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.

Згідно листа Луганського міського центру зайнятості № 1/07-643 від 21.02.2011 ЛОКП «Міжнародний аеропорт Луганськ» (код ЄДРПОУ 31259676) у 2009 році надавало інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 5), що підтверджується звітами про наявність вакансій, встановленої форми № 3-ПН, які щомісячно подавались відповідачем до центру зайнятості і надані відповідачем у судовому засіданні (а.с. 47-59).

Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, з окрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центу зайнятості інформації про наявні вакансії.

В звязку з вищезазначеним на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення.

Склад правопорушення, який є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, в межах спірних правовідносин представником позивача не доведений.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 3611,88 грн., суд приходить до висновку, про їх безпідставність у звязку з відсутністю обєкту обчислення пені та передчасність її предявлення.

Суд не приймає до уваги встановлені актом перевірки порушення, які в межах спірних правовідносин та згідно чинного законодавства не є підставою для нарахування адміністративно господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 38083,66 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 3611,88 грн. не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам розяснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Луганськ» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені на загальну суму 41695,54 грн., відмовити за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений і підписаний 21 березня 2011 року.

Суддя О.В. Захарова