Постанова № 14876227, 29.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 року Справа № 2а-1817/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача провідний юрисконсульт ВП «Шахта «Червоний партизан»

Дідик О.В. (довіреність від 16.03.2011 № 14-173д)

від відповідача в.о. начальника юридичного відділу

Домніна М.В. (довіреність від 04.01.2011 № 4)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державного підприємства «Свердловантрацит»

до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2011 року державне підприємство «Свердловантрацит» звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії відповідача щодо розподілу сплачених сум згідно графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором від 27.04.2006 № 12 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) за податковими повідомленнями від 29.09.2010 № 112130026474487, від 18.10.2010 № 112130026489142, від 12.11.2010 № 112130026512107, від 13.12.2010 № 112131026540193;

- зобовязати відповідача суму, сплачену підприємством за платіжними дорученнями від 29.09.2010 № 1478, від 18.10.2010 № 1589, від 12.11.2010 № 1799, від 13.12.2010 № 2015, зарахувати відповідно призначенню платежу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

27 квітня 2006 року за № 12 між державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області та відокремленим підрозділом «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» на підставі пункту 10.2 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 191 «Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії» укладено договір про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій). Згідно з договором державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області надає розстрочення сплати податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій, що обліковується за даними карток особових рахунків на підставі довідки від 25 квітня 2006 року № 7265 про суму податкового боргу станом на 01 січня 2005 року, який не погашено на день складання довідки на загальну суму 504763,00 грн. терміном на десять років з 27 квітня 2006 року по 27 квітня 2016 року, з відстрочкою погашення на перші два роки, тобто з 27 квітня 2008 року, та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками згідно графіку розстроченого податкового боргу.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» на виконання умов вищезазначеного договору та у відповідності з графіком сплати розстроченого податкового боргу здійснило платіжними дорученнями від 29 вересня 2010 року № 1478, від 17 жовтня 2010 року № 1589, від 12 листопада 2010 року № 1799, від 13 грудня 2010 року № 2015 платежі по 5257,95 грн. кожний, з призначенням платежу оплата за реструктуризацію податкового боргу за забруднення навколишнього середовища згідно договору від 27.04.2006 № 12, відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу по договору розстрочки від 27 квітня 2006 року № 12.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», незважаючи на цільове призначення платежу, яке вказано в платіжному доручені, відокремлений підрозділ «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» отримав повідомлення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 29 вересня 2010 року № 112130026474487, від 18 жовтня 2010 року № 112130026489142, від 12 листопада 2010 року № 112130026512107 та від 13 грудня 2010 року № 112130026540193 про розподіл суми, сплаченої на погашення податкової розстрочки, у рахунок погашення загальної суми податкового боргу підприємства.

В порушення пункту 10.5 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та пункту 6.6 Розділу 6 договору про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій), державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області незаконно нараховує пеню на реструктуризовану заборгованість, а суму, сплачену цільовим призначенням на погашення податкового боргу, самостійно розподіляє, в результаті чого виникає неповна сплата частини розстроченої суми та нарахування пені.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області позов на визнала, про що надала суду письмові заперечення на адміністративний позов від 17 березня 2011 року № 3627/10 (арк. справи 34-35). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

По-перше, відповідно до даних особового рахунку платника зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на момент сплати сум, згідно зазначених позивачем платіжних доручень, за підприємством обліковувався податковий борг по поточних податкових зобовязаннях та несплачена пеня, нарахована за несплату узгоджених податкових зобовязань згідно податкових розрахунків платника, про що свідчить витяг з особового рахунку платника.

На підставі підпункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення , а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Пунктом 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом (тобто податкового боргу) та пені, підтверджене відповідним документом.

На думку відповідача, вказаними вище нормами чинного законодавства чітко передбачено, що у випадку, коли платник податку має податковий борг на момент сплати ним відповідних сум податкових зобовязань, то погашенню підлягає саме податковий борг у порядку черговості його виникнення.

Позивач, виконуючи зобовязання щодо виконання обовязку згідно договору від 27 квітня 2006 року № 12 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій), фактично частками здійснює погашення податкового боргу, при цьому не виконує вимоги підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», тому державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області, керуючись вищезазначеною нормою, самостійно здійснює розподіл сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення частини податкового боргу, та суму, що спрямовується на погашення пені. Так, при сплаті позивачем податкового боргу платіжним дорученням від 29 вересня 2010 року № 1478, від 18 жовтня 2010 року № 1589, від 12 листопада 2010 року № 1799 та від 13 грудня 2010 року № 2015 державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області здійснено розподіл сплаченої суми на підставі підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» на сплату податкового боргу та пені. Крім того, відповідач зазначив, що частково суми, сплачені за платіжним дорученням від 13 грудня 2010 року № 2015, були направлені згідно призначення платежу, а саме суму 367,62 грн. було направлено на погашення заборгованості по договору від 27 квітня 2006 року № 12, що підтверджується карткою особового рахунку платника.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.07.2003 № 522/7843, сума, що спрямовується на погашення наявної у платника податків пені, розподіляється структурним підрозділом адміністрування облікових показників та звітності податкового органу в автоматичному режимі за допомогою алгоритму, що визначає питому вагу такої пені у загальній сумі податкового боргу.

По-друге, в обґрунтування своїх позовних вимог державне підприємство «Свердловантрацит» зазначило, що існує загроза скасування договору від 27 квітня 2006 року № 12 внаслідок зарахування державною податковою службою в м. Свердловську Луганської області сум, призначених для погашення розстроченого податкового боргу згідно договору від 27 квітня 2006 року № 12, на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» договір про реструктуризацію заборгованості може бути скасований в судовому порядку за позовом кредитора в разі, якщо боржник ухиляється від виконання умов договору щодо здійснення поточних розрахунків за договором реструктуризації основного податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) або щодо повної сплати платником поточних нарахованих сум податків та зборів (обовязкових платежів) до бюджетів усіх рівнів. Тобто, за твердженням відповідача, підставою для скасування договору реструктуризації податкового боргу може бути й несплата поточних податкових зобовязань.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 27 квітня 2006 року за № 12 між державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області та відокремленим підрозділом «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» на підставі пункту 10.2 статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 191 «Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії» укладено договір про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) (арк. справи 15-16) та затверджено графік сплати розстроченого податкового боргу (арк. справи 17).

На виконання умов вищезазначеного договору та графіку сплати розстроченого податкового боргу відокремлений підрозділ «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» платіжними дорученнями від 29 вересня 2010 року № 1478, від 18 жовтня 2010 року № 1589, від 12 листопада 2010 року № 1799 та від 13 грудня 2010 року № 2015 перерахував за кожним платіжним дорученням 5257,95 грн. згідно з призначенням платежу як «оплата за реструктуризацію податкового боргу за забруднення навколишнього середовища згідно договору від 27.04.2006 № 12» за серпень-листопад 2010 року (арк. справи 18-21).

Згідно повідомлень державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 29 вересня 2010 року № 112130026474487, від 18 жовтня 2010 року № 112130026489142, від 12 листопада 2010 року № 112130026512107 та від 13 грудня 2010 року № 112131026540193 та даних облікової картки відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний Партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» сплачені за платіжними дорученнями від 29 вересня 2010 року № 1478, від 18 жовтня 2010 року № 1589, від 12 листопада 2010 року № 1799 та від 13 грудня 2010 року № 2015 суми були розподілені на погашення податкового в порядку календарної черговості погашення боргу та пені (арк. справи 22, 23, 36-37).

Доводи державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу і їх відповідністю вимогам пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки зазначеною нормою взагалі не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України. Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин), який був спеціальним законом з питань оподаткування і який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними, а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність дій субєкта владних повноважень, а не про їх незаконність.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, за результатами судового розгляду даної адміністративної справи дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо розподілу та направлення сум, сплачених відокремленим підрозділом «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» за платіжними дорученнями від 29 вересня 2010 року № 1478, від 18 жовтня 2010 року № 1589, від 12 листопада 2010 року № 1799, від 13 грудня 2010 року № 2015, згідно повідомлень від 29 вересня 2010 року № 112130026474487, від 18 жовтня 2010 року № 112130026489142, від 12 листопада 2010 року № 112130026512107, від 13 грудня 2010 року № 112131026540193 на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості погашення податкового боргу та пені, а не на погашення розстроченого податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за договором про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) від 27 квітня 2006 року № 12 згідно призначення платежу платіжних доручень суд визнає протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 29 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 04 квітня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо розподілу та направлення сум, сплачених відокремленим підрозділом «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» за платіжними дорученнями від 29 вересня 2010 року № 1478, від 18 жовтня 2010 року № 1589, від 12 листопада 2010 року № 1799 та від 13 грудня 2010 року № 2015, згідно повідомлень від 29 вересня 2010 року № 112130026474487, від 18 жовтня 2010 року № 112130026489142, від 12 листопада 2010 року № 112130026512107, від 13 грудня 2010 року № 112131026540193 на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості погашення податкового боргу та пені, а не на погашення розстроченого податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за договором про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) від 27 квітня 2006 року № 12 згідно призначення платежу платіжних доручень.

Зобовязати державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати суми, сплачені відокремленим підрозділом «Шахта «Червноий партизан» державного підприємства «Свердловантрацит» за платіжними дорученнями від 29 вересня 2010 року № 1478, від 18 жовтня 2010 року № 1589, від 12 листопада 2010 року № 1799, від 13 грудня 2010 року № 2015, на погашення розстроченого податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за договором про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових) санкцій) від 27 квітня 2006 року № 12 згідно призначення платежу платіжних доручень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Свердловантрацит» (ідентифікаційний код 32355669, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 04 квітня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська