Постанова № 14876176, 28.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №14

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2011 року Справа № 2а-1521/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі: Білоконі Д.І.

за участю:

представника позивача: Жидкова Л.В. (довіреність № 1211 від 31.12.2008)

представника відповідача: Конькова Д.Г.(довіреність № 2/08-08 від 04.01.11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Криворізьке» до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу № Ю-14/2 від 03.02.2011,-

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Криворізьке» до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу за № Ю-14/2 від 03.02.2011.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.02.2011 вх. №33 позивачем була отримана вимога про сплату боргу зі страхових внесків за № Ю-14/2 від 03.02.2011 за грудень 2010 року в сумі 402858,15 грн.

Позивач вважає, що зазначене рішення винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. З посиланням на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004№22 (далі - Інструкція № 22), зазначає, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Страхові внески за грудень 2010 року в сумі 402858,15 грн. включенні до вимоги про сплату боргу за № Ю-14/2 від 03.02.2011, позивачем повністю сплачені, що підтверджується платіжним дорученням за № 97 від 28.01.2010 на суму 379722.33 грн. та платіжним дорученням за №98 від 28.12.2010 на суму 23135,82 грн., всього 402858,15 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, додатково пояснив, що відповідно п.п. 5.1.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати страхувальниками і застрахованими особами на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої Постановою ПФУ 21-1 від 19.12.2003 встановлено, що гірничі підприємства повинні сплачувати страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не пізніше 28 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду.

Позивач зазначив, що він сплатив страхові внески за грудень 2010 року в розмірі 402858,15 грн. у встановлений законом строк, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.01.2011 № 97 і 98. Тому, відповідно п.2 ст. 106 Закону України № 1058 страхові внески за грудень 2010 року в сумі 402858,15 грн. не вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і відповідно немає недоїмки за грудень 2010 року. При відсутності недоїмки за грудень 2010 року, відповідач не мав законних підстав виносити вимогу про сплату боргу № Ю-14/2 від 03.02.2011 на суму 402858,15 грн.

У звязку з чим, позивач просив скасувати вимогу про сплату боргу №Ю-14/2 від 03.02.2011.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, послався на ч. 5 ст.106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 (далі - ЗУ № 1058) та п.п.10.11 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України». Зазначає, що заборгованість зі сплати страхових внесків згідно особового рахунку боржника сформованого на підставі звітності станом на 28.01.2011 складала 971 623,55 грн., в т.ч. за ставкою 33,2% -907 587,56 грн., за ставкою 2%-64 035,99 грн.

Таким чином, суми за платіжними дорученнями від 28.01.2011 № 97 та від 28.01.2011 № 98 зараховані в порядку календарної черговості виникнення боргу, а саме:

- за ставкою 33,2% - 175715,91 грн. за вересень 2010 року ; 204006,42 грн. за жовтень 2010 року (всього 379722,33 грн.)

- за ставкою 2% - 19433,68 грн. за вересень 2010 року; 3702,14 грн. за жовтень 2010 року (всього 23 135,82 грн.).

У звязку з чим, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Криворізьке», і.к. 31780403, зареєстроване виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області 05.09.2002 за № 1 385 120 0000 000077 (а.с. 12).

Згідно довідки АБ 066607 має правовий статус субєкта юридична особа (а.с. 11).

Позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України, відповідач є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень, наділений публічно-владними повноваженнями.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому. Більшість норм Закону є нормами прямої дії, тобто їх застосування не потребує наявності будь-яких інших правових норм, що визначають механізм застосування норм цього Закону. Він є спеціальним щодо регулювання порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п.7 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010, яким внесені зміни до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, норми які регламентують порядок та підстави прийняття оскарженого рішення діяли на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття оскарженого рішення.

Судом приймались заходи щодо повного обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом надання сторонам часу для надання додаткових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

03.02.2011 відповідачем на підставі ст. 106 Закону України № 1058, картки особового рахунку позивача винесено та направлено позивачу вимогу № Ю-14/2 від 03.02.2011, в якій вимагається сплатити недоїмку зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року в сумі 402858,15 грн. (далі - вимога № Ю-14/2, а.с. 6). Зазначена вимога отримана позивачем 09.02.2011.

Позивачем оскаржується вимога про сплату боргу № Ю-14/2 з посиланням на відсутність зазначеної заборгованості, протиправній зміні відповідачем призначення платежу та не врахуванні графіку погашення недоїмки.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 зобов'язано страхувальників нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі Інструкція ).

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),

- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);

- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);

- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);

- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 №22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем сплачено:

- платіжним дорученням № 97 від 28.01.2011 (а.с. 7) 379722,33 грн., призначення платежу 50020100, перераховується 33,2% за грудень 2010 року;

- платіжним дорученням № 98 від 28.01.2011 (а.с. 8) 23135,82 грн., призначення платежу 50020200, перераховується 2% за грудень 2010 року

Перераховано коштів на загальну суму 402858,15 грн.

Заборгованість зі сплати страхових внесків згідно особового рахунку боржника (а.с. 28-33) сформованого на підставі звітності станом на 28.01.2011 складала 971 623,55 грн., в т.ч. за ставкою 33,2% -907 587,56 грн., за ставкою 2%-64 035,99 грн.

Суми за платіжними дорученнями від 28.01.2011 № 97 та № 98 зараховані в порядку календарної черговості виникнення боргу, а саме:

- за ставкою 33,2% - 175715,91 грн. за вересень 2010 року ; 204006,42 грн. за жовтень 2010 року (всього 379722,33 грн.)

- за ставкою 2% - 19433,68 грн. за вересень 2010 року; 3702,14 грн. за жовтень 2010 року (всього 23 135,82 грн.).

Відповідно до п.п. 10.11. п. 10 Інструкції № 21-1 у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачаються, що нею встановлюється черговість погашення страхувальниками різних складових частин заборгованості перед Пенсійним фондом.

Оскільки у позивача існувала заборгованість по сплаті страхових внесків, відповідач правомірно спрямував суми сплачених позивачем внесків в порядку черговості на погашення сум недоїмки попередніх періодів.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на графік погашення заборгованості, оскільки зазначений графік складений на виконання вимог доручення Премєр міністра України від 20.03.2010 № 13495/1/1-10 не змінює вимог зазначеного закону та не обмежує прав відповідача виносити вимоги на суму наявної заборгованості (а.с. 9-10).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таки підстав, суд приходить до висновку, що позивач не довів суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідач підтвердив правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст.94 КАС України у звязку з відмовою у задоволені позовних вимог відсутні підстави для стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Криворізьке» до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу за № Ю-14/2 від 03.02.2011, відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2011 року.

Суддя О.В. Захарова