Постанова № 14876149, 31.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 року Справа № 2а-1720/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі судового засідання Любімовій А.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача:Галет О.М., дов. № 114 від 21.06.2010

від відповідача:Татаренко О.Ю., дов. № 140/1010-233 від 11.01.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства житлової-експлуатаційної контори № 2 м. Первомайська до Державної податкової інспекції у м. Первомайськ Луганської області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2011 року Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м. Первомайська (далі позивач або КП ЖЕК № 2) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії Державної податкової інспекції у м. Первомайськ Луганської області (далі відповідача або ДПІ у м. Первомайськ) по перерозподілу сплачених сум з податку на додану вартість за грудень 2010 року по платіжним дорученням: № 67 від 21.01.2011 на суму 30000,00 грн., № 129 від 26.01.2011 на суму 23000,00 грн., № 135 від 28.01.2011 на суму 4500,00 грн., № 136 від 28.01.2011 на суму 15456,00 грн. та зобовязання відповідача зарахувати кошти, сплачені КП ЖЕК №2 за вищевказаними платіжними дорученнями у відповідності з призначенням платежу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що КП ЖЕК №2 у січні 2011 року подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Визначені в ній податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 72956,00 грн. перераховані позивачем платіжними дорученням у січені 2011 року з чітким зазначенням призначення платежу, а саме: «ПДВ за грудень 2010 року». Однак, відповідачем зазначені вище суми були зараховані в рахунок погашення існуючого податкового боргу минулих періодів, внаслідок чого у підприємства зявився необґрунтований борг за грудень 2010 року.

Позивач вважав такі дії відповідача незаконними, такими, що порушують його права, зокрема, право на власний розсуд розпоряджатись своїми коштами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що податковий орган діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пояснив, що з 01.01.2011 вступив в дію Податковий кодекс України, норми якого зобовязують податковий орган зараховувати сплачені платником податків суми у рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради 27.05.2002. Ідентифікаційний код 03339785.

Комунальне підприємство житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Первомайську та є платником податку на додану вартість.

Комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора № 2 м.Первомайська 19.01.2011 надіслано до ДПІ в м. Первомайську в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, у якій платником податків самостійно визначено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 72956,00 грн. (а.с. 7-8)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, граничним строком сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 72956,00 грн., визначеного Комунальним підприємством житлово-експлуатаційної контори № 2 м. Первомайська у декларації за грудень є 30.01.2011.

На виконання зобовязання щодо сплати податку на додану вартість, визначеного у податковій декларації за грудень 2010 року Комунальним підприємством житлово-експлуатаційної контори № 2 м. Первомайська перераховано до державного бюджету України кошти наступними платіжними дорученнями: № 67 від 21.01.2011 на суму 30000,00 грн., № 129 від 26.01.2011 на суму 23000,00 грн., № 135 від 28.01.2011 на суму 4500,00 грн., № 136 від 28.01.2011 на суму 15456,00 грн., а всього 72956,00 грн. (а.с. 10-13)

Посилання представника позивача на те, що дія Податкового кодексу України не розповсюджується на подання податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року суд вважає необґрунтованим, так як вказана податкова дерларація подана позивачем до податкового органу 19.01.2011, тобто під час дії Податкового кодексу України.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

У платіжних дорученнях № 67 від 21.01.2011 на суму 30000,00 грн., № 129 від 26.01.2011 на суму 23000,00 грн., № 135 від 28.01.2011 на суму 4500,00 грн., № 136 від 28.01.2011 на суму 15456,00 грн. позивачем самостійно визначено призначення платежу, як податок на додану вартість за грудень 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2011 року за № 288 КП № 2 було направлено письмовий запит до відповідача щодо зарахування сплачених сум з податку на додану вартість за грудень 2010 року по вищевказаним платіжним дорученням.

Листом від 25.02.2011 ДПІ в м. Первомайську надано відповідь про те, що кошти у сумі 72956,00 грн., перераховані КП ЖЕК № 2 у січні 2011 року зараховані на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в порядку календарної черговості виникнення боргу. (а.с. 25-26)

Як вбачається з облікової картки КП ЖЕК № 2 станом на 01.01.2011 позивач мав недоїмку з податку на додану вартість у сумі 414099,94 грн., залишок несплаченої пені 29287,69 грн. (а.с. 23)

Посилання представника позивача на постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі № 2а-913/11/1270, від 10.01.2011 у справі № 2а-9988/10/1270, від 02.02.2011 у справі № 2а-622/11/1270 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 у справі № 2а-8092/10/1270 та від 01.03.2010 у справі № 2а-8094/10/1270 за позовами КП ЖЕК № 2 до ДПІ в м. Первомайську про визнання неправомірними дій щодо здійснення перерозподілу сплачених сум податку на додану вартість, як на доказ відсутності заборгованості з податку на додану вартість станом на 01.01.2011 суд вважає необґрунтованим. (а.с. 52-63)

Так, вказаними судовими рішення встановлено неправомірність дій податкового органу щодо спрямування коштів, сплачених КП ЖЕК № 2 на погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень-липень, серпень, жовтень 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості. Однак, питання наявності чі відсутності податкової заборгованості з податку на додану вартість у КП ЖЕК № 2 під час розгляду вищезазначених справи судом не досліджувалось.

Крім того, вказані судові рішення є непрямим доказом того, що під час сплати податкових зобовязань за січень жовтень 2010 року позивач мав податковий борг з податку на додану вартість минулих періодів, у звізку з чим податковий орган і здійснював перерозподіл сплачених сум.

Інших доказів відсутності податкового боргу з податку на додану вартість на час сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2010 року платіжними дорученнями № 67 від 21.01.2011 на суму 30000,00 грн., № 129 від 26.01.2011 на суму 23000,00 грн., № 135 від 28.01.2011 на суму 4500,00 грн., № 136 від 28.01.2011 на суму 15456,00 грн. позивачем не надано.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Також, згідно із пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, зазначені вище норми Податкового кодексу України встановлюють право податкового органу, щодо погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, враховуючи, що станом на момент здійснення платежу в розмірі 72956,00 грн. у Комунального підприємства житлової-експлуатаційної контори № 2 м. Первомайська був наявний податковий борг податковий орган мав право зробити перерозподіл сплачених сум з податку на додану вартість за грудень 2010 року по платіжним дорученням № 67 від 21.01.2011 на суму 30000,00 грн., № 129 від 26.01.2011 на суму 23000,00 грн., № 135 від 28.01.2011 на суму 4500,00 грн., № 136 від 28.01.2011 на суму 15456,00 грн., спрямувавши сплачені суми в рахунок погашення існуючого податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства України, матеріали адміністративного позову, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства житлової-експлуатаційної контори № 2 м. Первомайська до Державної податкової інспекції у м. Первомайськ Луганської області про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є субєктом владних повноважень, не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 69, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства житлової-експлуатаційної контори № 2 м. Первомайська до Державної податкової інспекції у м. Первомайськ про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 4 квітня 2011 року.

Суддя Т.В. Смішлива