Постанова № 14876118, 29.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2011 року Справа № 2а-2195/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі Скрипкіної А.О.

За участю

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю"ТК Ізополімер" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2011 року до суду надійшла позовна заява Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю"ТК Ізополімер" про стягнення податкового боргу, в якому позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Ізополімер» код 36533438 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту і є самостійним суб'єктом,який має права юридичної особи. Товариство зареєстровано рішенням виконавчого комітету Стахановської міської ради народних депутатів від 12.08.2009 р. та внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Ізополімер» не сплачено до бюджету узгоджену суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 529 877 грн. 25 коп. (364 926 грн. 24 коп. - основного платежу, штрафні санкції нараховані платником самостійно - 1 502 грн. 00 коп., штрафні санкції-162 910 грн. 00 коп., та пені - 539 грн. 01 коп.), зазначений податковий борг виник у зв'язку з несплатою ТОВ суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В судове засідання представник позивача не зявився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

В судове засідання представник відповідача не зявився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом установлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю"ТК Ізополімер" про стягнення податкового боргу, в якому позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Ізополімер» код 36533438 здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту і є самостійним суб'єктом,який має права юридичної особи. Товариство зареєстровано рішенням виконавчого комітету Стахановської міської ради народних депутатів від 12.08.2009 р. та внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 5-7).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Ізополімер» не сплачено до бюджету узгоджену суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 529 877 грн. 25 коп. (364 926 грн. 24 коп. - основного платежу, штрафні санкції нараховані платником самостійно - 1 502 грн. 00 коп., штрафні санкції-162 910 грн. 00 коп., та пені - 539 грн. 01 коп.), зазначений податковий борг виник у зв'язку з несплатою ТОВ суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених наступними документами:

Податкове повідомлення - рішення Стахановської ОДПІ від 20.12.2010 р. № 0000802301/0, яким нараховано ТОВ податкових зобов'язань у розмірі 488 729 грн., з яких 325 819 грн. основний платіж та 162 910 грн. штрафні санкції (а.с. 11);

Декларація з ПДВ № 36983 від 10.01.2011 р., якою визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 30 053 грн. 00 коп. (а.с. 14-15);

Декларація з ПДВ № 36 984 грн. від 10.01.2011 р., якою визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 51 041 грн. 00 коп.(а.с. 12-13);

Декларація з ПДВ № 40 753 грн. від 10.02.2011 р., якою визначено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 51 385 грн. 00 коп.(а.с. 16-17).

Зазначене податкове повідомлення - рішення від 20.12.2010 р. № 0000802301/0 20.12.2010 р. було вручено особисто директору товариства Пташинському В.З. про що свідчить його підпис (а.с. 11).

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення не було оскаржено та не скасовано.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу, виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого законодавства в частині узгодження податкового боргу та нарахування пені.

У відповідності до пп.6.2.1. п. 6.2. ст.6 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 (далі - Закон, що діяв на момент направлення вимоги) перша податкова вимога № 1/161 від 03.11.2010 р. була направлена поштою на адресу товариства. 18.12.2010 року перша податкова вимога була повернута по закінченню терміну зберігання та 18.12.2010 р. вона була розміщена на дошці оголошень, у зв'язку з відсутністю відповідача за юридичною адресою (а.с. 18-19).

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21 грудня 2000 р. (із змінами та доповненнями) - далі Закон №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону №2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181 передбачено, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п.3 ч. 1 ст.9 ЗУ №1251 платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Як визначено п.п 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошових платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Законом України № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Норми Закону № 2181, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, містять вичерпний перелік порушень, що не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181.

Сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином позовні позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю"ТК Ізополімер" про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Ізополімер»суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 529 877 грн. 25 коп. шляхом стягнення коштів з наступних розрахункових рахунків: № 26054060688119 в Крам. філ. ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК", м. Краматорськ, МФО 335548; № 26008002626980 в Луганській філ АТ"Б" ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", м. Луганськ, МФО 304717; № 26004002761980 в Філ АТ"Б" ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" м. Луганськ, МФО 304717; № 26000060719474 в Крам. філ.ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК", м. Краматорськ, МФО 335548.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 01 квітня 2011 року.

СуддяТ.І. Ковальова