Постанова № 14876105, 21.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 року Справа № 2а-1047/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі судового засідання: Лисенко Є.М.,

за участю:

представників позивача: Селезньова А.О., Луценко В.Г.,

представника відповідача: Кривошеєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого підприємства «Баланс» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000472301/0 від 27.12.2010 р., податкової вимоги № 1/1 від 14.01.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Баланс» (далі - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000472301/0 від 27.12.2010 р.

В обґрунтування позову зазначив, що Відповідачем за наслідками позапланової невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року складений акт від 15.12.2010р. № 777/23-13381937, в якому зазначені порушення позивачем п.п. 7.2.1., 7.2.4., 7.2.6., п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.4., п.п. 7.5.1., п. 7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

У звязку з встановленням відповідачем завищення позивачем податкового кредити, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472301/0 від 27.12.2010р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - 101 091,00 грн., за штрафними санкціями - 50 546,00 грн.

В якості порушень позивачем податкового законодавства відповідачем зазначена наявність нікчемних угод, за якими заявлений податковий кредит.

Із зазначеними висновками відповідача позивач не згоден, наполягав на правомірності та реальності укладених господарських угод та відсутності підстав для прийняття оскарженого повідомлення рішення.

Наполягав на невідповідності висновків, зазначених в акті перевірки фактичним обставинам, оскільки угоди укладались з контрагентами, які мають відповідні ліцензії Мінрегіонбуду на виконання будівельних робіт, за угодами придбавались будівельні матеріали, угоди виконувались, про що складені акти виконаних робіт.

Позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати нечинною податкову вимогу № 1/1 від 14.01.2011 року, якою визначено суму податкового боргу в розмірі 151634,00 грн.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому зазначив, що проведеною невиїзною документальною перевіркою Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Востокстройінвест - 2006», ТОВ «КТА - СХІД - 2009», ТОВ «Інтер - Компанія» за період з 01.07.10 по 31.07.10 було встановлено порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п. п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 101091 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010р. №0000472301/0 на суму 151 637 грн., в тому числі 101 091 грн. зменшеної суми податку на додану вартість та 50 546грн. застосованої штрафної санкції.

Відповідач наполягав на відсутності з боку контрагентів позивача належної податкової звітності, основних фондів, працівників, що свідчить на думку відповідача про неможливість контрагентами виконувати будівельні роботи за договорами підряду.

З посиланням на вимоги статей 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач вважав укладені позивачем із зазначеними контрагентами угоди нікчемними та такими, що не тягнуть правових наслідків у вигляді наявності права на податковий кредит.

Стосовно вимог про скасування податкової вимоги, відповідач послався на правомірність її винесення, оскільки у десятиденний термін з моменту отримання податкового повідомлення -рішення позивач його не оскаржив, відповідно сума податкового боргу вважалась узгодженою.

В судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

З акту перевірки № 777/23-13381937 від 15.12.2010 року убачається, що Позивач зареєстрований в якості юридичної особи субєкта господарської діяльності та платника податку на додану вартість (а.с.9).

На пропозицію суду викладену в ухвалі про відкриття провадження позивач не надав засновницьких документів.

Сторонами визнавався зазначений статус позивача.

Повноваження податкового органу визначені в ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена в ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі закон № 2181).

Підстави і порядок проведення податковими органами планових виїзних перевірок, умови допуску посадових осіб до проведення планових виїзних перевірок регламентовані ст. 111, ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (далі закон № 509).

При розгляді справи застосовується законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На виконання вимог ст. 2 КАС України судом було поновлено строк звернення позивача до суду, з метою судового захисту прав.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Закон України «Про податок на додану вартість» (закон № 168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 затверджений «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок № 327).

Відповідно до пункту 1.2. Порядку № 327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Згідно з п.1.7 Закону України № 168, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В пункті 17 декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року позивачем зазначено податковий кредит в сумі 107437 грн. (а.с.149-154).

У період з 10.12.2010 року по 15.12.2010 року уповноваженими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Востокстройінвест - 2006», ТОВ «КТА - СХІД - 2009», ТОВ «Інтер - Компанія» за період з 01.07.10 по 31.07.10.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт перевірки №777/23-13381937 від 15.12.2010 р. (далі - акт № 777, а.с. 8-19).

У висновках акту № 777 зазначені порушення Позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168, які призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 101091 грн. (а.с.19).

Згідно із п.п. «б» пункту 4.2.2 Закону України № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2010р. №0000472301/0 на суму 151 637 грн. в тому числі 101 091 грн. зменшеної суми податку на додану вартість та 50 546грн. застосованої штрафної санкції (далі - повідомлення від 27.12.2010, а.с 7).

З наданих відповідачем поштових документів убачається отримання позивачем повідомлення 30.12.2010 року.

Приймаючи до уваги звернення позивача з позовом про оскарження повідомлення рішення від 27.12.2010 року до Луганського окружного суду 31.01.2011 року, який був першим робочим днем, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Сторонам розяснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.

Судом були застосовані заходи по витребуванню у сторін додаткових доказів.

Як вбачається з акту перевірки № 777 та не заперечується сторонами, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 101091 грн. фактично ґрунтуються на відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «КТА - Схід - 2009», ТОВ «Восткстройінвест - 2006», ТОВ «Інтер -Компанія».

З пояснень сторін та наданих документів убачається, що проблемою даного спору є правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, сплачених за господарськими операціями з зазначеними підприємствами на підставі отриманих податкових накладних.

25.05.2010 року позивачем, в якості замовника, було укладено договір підряду № 2505/10 з підрядником ТОВ «Інтер-Компанія» на виконання будівельних робіт обєкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського 1 (а.с.28-32, далі договір № 2505).

Згідно з п.1.1.2 головним підрядником є ТОВ «Востокстройінвест-2006», який не зазначений в якості сторони по даному договору.

В акті виконаних будівельних робіт за липень 2010 року, зазначено у тому числі перевезення ґрунту на відстань до 12 км., кранів на автомобільному русі, вантажопідємністью 16т. (а.с.39), при тому що згідно з актом № 777 ТОВ «Інтер-Компанія» не має основних засобів.

На виконання вимог ст. 71 КАС України та пропозицію суду, позивачем не надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій, зокрема не надані документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товаро-транспортні накладні, дорожні листи тощо та документи на зберігання товару, що є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20 лютого 1998 р. за N 128/2568

Безперечним є факт, що кран на автомобільному русі не є вантажним автомобілем, який здатен перевезти 2014,3т. ґрунту на відстань 12км. (а.с.39), інших автомобілів не зазначено.

Згідно з актом № 777, ТОВ «Інтер - Компанія» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою : м. Луганськ, вул. Калініна, буд. 67/39, на податковому обліку обліковується в Ленінській МДПІ у м.Луганську, має стан платника податків - «10» -направлено запит на встановлення місцезнаходження.

Основним видом діяльності за КВЕД є розбирання та знесення будівель, земляні роботи, будівництво будівель, інші монтажні роботи, але відповідно до довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 2 кварталі 2010 року складало 5 фахівців (дата прийняття 13.07.2010 року), який враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не міг здійснювати такий обсяг роботи. Так за даними Декларації з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2010 року склала - 27,9 тис. грн.. Податкова звітність з квітня 2010 року прийнята зі статусом «не визнана як податкова звітність».

Основні фонди у ТОВ „ Інтер-Компанія " відсутні. Значення в рядках 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларацій відсутні. Декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року прийнята зі статусом «Не визнана як податкова звітність».

На виконання вимог статей 71, 79 КАС України, ухвали суду про відкриття провадження, позивачем не надані оригінали податкових накладних виданих ТОВ «Інтер-Компанія», на підставі яких формувався податковий кредит (а.с.92,93). З акту перевірки убачається надання лише копій податкових накладних (а.с.13).

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання позивача на податкові накладні, акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт, підписану позивачем та ТОВ «Інтер-компанія» (а.с.38-40). При цьому в зазначених документах всупереч даним договору № 2505 ТОВ «Інтер-компанія» зазначена в якості генпідрядника.

17.11.2009 року позивачем, в якості замовника, було укладено договір підряду № 1711/09 з підрядником ТОВ «Востокстройінвест -2006» на виконання будівельних робіт обєкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул.. Лобановського 1 (а.с.28-32, далі договір № 2505). Згідно з п.1.1.2 головним підрядником є ТОВ «Востокстройінвест-2006» (а.с.33, далі договір № 1711).

Згідно з актом № 777, під час перевірки відповідачем встановлено, що у ТОВ «Востоксторйінвест - 2006» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, що на думку відповідача свідчить про формування податкових зобов'язань на підставі нікчемних угод.

На виконання вимог ст. 71 КАС України, позивачем не надані первинні документи про реальне виконання господарських зобовязань за договором підряду та данні які-б спростовували висновки відповідача про відсутність у ТОВ «Востоксторйінвест - 2006» виробних потужностей для здійснення господарських операцій або посередницьких договорів на викання будівельних робіт.

З урахуванням відсутності у ТОВ «Востоксторйінвест - 2006» виробничих потужностей на виконання будівельних робіт, суд критично оцінює посилання позивача на акти виконаних монтажних робіт з прокладки трубопроводів систем опалення та водопостачання ( а.с.41-86).

На виконання вимог статей 71, 79 КАС України, ухвали суду про відкриття провадження, позивачем не надані оригінали податкових накладних, виданих ТОВ «Востоксторйінвест - 2006», на підставі яких формувався податковий кредит (а.с.87-91). З акту перевірки убачається надання лише копій податкових накладних (а.с.13).

З акту № 777 убачається, що ТОВ «КТА - СХІД - 2009», зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: м. Луганськ кв. Шевченко 4\143, яке на податковому обліку обліковується в Ленінській МДПІ у м. Луганську, основним видом діяльності за КВЕД є оптова торгівля будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Податкова звітність з квітня 2010 року прийнята зі статусом «не визнана як податкова звітність», підприємство не має філій, дочірніх підприємств, відокремлених структур. Відповідно до довідки по формі 1ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2010 року склала 1 особу. Підприємство має стан 10 - «направлено запит на встановлення місцезнаходження».

За даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів, робіт, послуг за 1 квартал 2010 року становить 0,03 тис.грн. Основні фонди відсутні. До декларації з податку на прибуток додаток К1/1 не надавався. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» в декларації відсутні.

У ТОВ «КТА - СХІД - 2009» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності.

На викання вимог ст. 71 КАС України та пропозицію суду, позивачем не надано обєктивних даних, які-б підтверджували реальність господарських операцій, укладених з ТОВ «КТА - СХІД - 2009», зокрема не надано угод, первинних бухгалтерських документів отримання та обліку товарно-матеріальних цінностей, платіжних документів, тощо.

На виконання вимог статей 71, 79 КАС України, ухвали суду про відкриття провадження, позивачем не надані оригінали податкових накладних виданих ТОВ «КТА - СХІД - 2009» , на підставі яких формувався податковий кредит (а.с.93,94). З акту перевірки убачається надання лише копій податкових накладних (а.с.13).

Таким чином, на виконання вимог ст. 71 КАС України, Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, позивачем не надані первинні документи щодо здійснення господарських операцій, зокрема довіреності на одержання продукції, первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товаро-транспортні накладні, дорожні листи тощо, та документи на зберігання товару, які-б спростовували висновки відповідача, викладені в акті № 777.

Згідно із сталою судовою практикою про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач обґрунтовано вважав, що товар позивачем не придбавався, роботи не виконувались.

22.01.2011 року рекомендованим листом відповідач надіслав Позивачу податкову вимогу від 14.01.2011 року №1/1, у якій зазначено про факт виникнення у МП „Баланс" станом на 14.01.2011 року грошового зобов'язання - „податкового боргу, вказаного платником податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями, який становить 151634 грн., у тому числі: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - усього 151634 грн., основний платіж 101088грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 50546грн. (далі вимога № 1, а.с.127).

Згідно ст. 59 Податкового Кодексу, який набрав чинності на момент направлення вимоги № 1, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На момент винесення вимоги № 1, повідомлення рішення від 27.12.2010 було отримано позивачем та не оскаржено.

Приймаючи до уваги відсутність підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 27.12.2010 року, суд вважає, що відсутні підстави для скасування вимоги № 1.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

У звязку з відмовою в задоволені позовних вимог, відсутні підстави для повернення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Малого підприємства «Баланс» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000472301/0 від 27.12.2010 р., податкової вимоги № 1/1 від 14.01.2011 року відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2011 року.

Суддя С.М. Чиркін