Постанова № 14876099, 23.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2011 року Справа № 2а-1436/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Чукіної А.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до приватного підприємства «Візит» про стягнення податкового боргу в розмірі 10092,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області до приватного підприємства «Візит» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 10092,92 грн., в тому числі 8468,62 грн. основний борг та 1624,30 грн. штрафна «фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Приватне підприємство «Візит» знаходиться на обліку в Антрацитівській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області як платник податків.

Враховуючи те, що приватне підприємство «Візит» самостійно податковий борг з податку на додану вартість не сплатило, позивач просить стягнути його в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно із пункту 102.4 статті 102 Податкового Кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приватне підприємство «Візит» зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області 28 травня 2002 року за № 1362120 0000 000118, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 5,6, 7-9, 15).

Приватне підприємство «Візит» як платник податків знаходиться на обліку в Антрацитівській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області з 05.06.2002 за № 02/06-24-120, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 09.10.2009 № 439 (арк. справи 16).

На підставі ст. 2 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» приватне підприємство «Візит» взято на облік платника ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.10.2009 № 100250213 (арк. справи 17)

Приватним підприємством «Візит» подана Антрацитівській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, яка прийнята позивачем 22 березня 2010 року за № 2673 (арк. справи 18-20).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Платник податків, що не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплачує штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питань несплати узгоджених сум податкових зобовязань протягом граничних строків від 12 травня 2010 року № 413/16-31975706 приватному підприємству «Візит» згідно із підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим повідомленнями-рішеннями відповідно від 25 травня 2010 року № 0000401600/0 та від 02 червня 2010 року № 0002691530/0 визначено податкове зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями у загальному розмірі 604,3 грн. (арк. справи 21, 22, 23).

У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі актів перевірок своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість від 26 квітня 2010 року № 378/16-31975706, від 29 липня 2010 року № 598/16-31975706 та від 22 вересня 2010 року № 700/16-31975706, за порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 4.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 15 червня 20005 року № 213) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 720/10982, приватному підприємству «Візит» згідно із підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковими повідомленнями-рішеннями відповідно від 08 червня 2010 року № 0002895130/0, від 16 вересня 2010 року №0000291600/0 та від 05 листопада 2010 року № 0000741600/0 визначено податкове зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями у загальному розмірі 1020,00 грн. (арк. справи 26, 29, 30, 33, 34, 35).

З метою забезпечення впровадження Закону України «Про державну податкову службу в Україні», статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції), наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктом 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, регламентовано, що якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

На виконання вимог пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, у звязку із неявкою посадових осіб для отримання податкових повідомлень-рішень та повернення поштових відправлень без вручення адресату складено акти про неможливість вручення та вивішування на дошці оголошень податкового повідомлення-рішення відповідно від 07 липня 2010 року № 47 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2010 року № 0002691530/0, від 13 липня 2010 року № 49 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2010 року № 0002891530/0 та від 09 грудня 2010 року № 68 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2010 року № 0000741600/0 (арк. справи 21 зворотній бік, 27, 36).

З огляду на вимоги пункту 4.9 розділу 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003 року за № 467/7788, податкові повідомлення-рішення від 02 червня 2010 року № 0002691530/0, від 08 червня 2010 року № 0002891530/0 та від 05 листопада 2010 року № 0000741600/0, вважаються врученими приватному підприємству «Візир» розміщення на дошці податкових оголошень, тобто відповідно 07 липня 2010 року, 13 липня 2010 року та 09 грудня 2010 року.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податкові повідомлення рішення Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області від рішення від 02 червня 2010 року № 0002691530/0, від 08 червня 2010 року № 0002891530/0 та від 05 листопада 2010 року № 0000741600/0 відповідач ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував, тому визначені ними податкові зобовязання згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважаються узгодженими у день отримання платником податків податкових повідомлень - рішень.

В порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суми штрафних (фінансових) санкцій протягом десяти календарних днів від дня отримання відповідних податкових повідомлень-рішень відповідачем не сплачені.

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобовязань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Антрацитівською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області приватному підприємству „Візир” було надіслано першу податкову вимогу від 09 лютого 2008 року № 1/54 та другу податкову вимогу від 13 травня 2010 року № 2/130 (арк. справи 38, 39).

Але зазначені заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідача.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 102.4 статті 102 Податкового Кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку податковий борг (основний платіж, штрафні санкції) з податку на додану вартість у загальному розмірі 10092,92 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 23 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 28 березня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти приватного підприємства „Візир” (ідентифікаційний код 31975706, місцезнаходження: 94611, Луганська область, м. Антрацит, вул. Молодогвардійська, буд. 8, кв. 30) у сумі 10092,92 грн. (десять тисяч девяносто дві гривні девяносто дві копійки) з рахунків у банках, обслуговуючих платника, в доход Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість на р/р 31114029700010 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач Антрацитівський ВДК, код одержувача 25992095, код платежу 14010100.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28 лютого 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб