Постанова № 14875620, 30.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року Справа № 2а-0870/443/11

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Татаринова Д.В.

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат»

до: Мелітопольської Державної податкової інспекцій у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області, в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 00000012301/0 та № 00000022301/0 від 05 січня 2011 року.

У позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначено, що Мелітопольської ОДПІ у Запорізькій області була проведена перевірка невиїзна документальна перевірка ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки № 1486/23/00443513 від 16 грудня 2010 року, на підставі якого відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 00000012301/0 від 05 січня 2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 2164861, 25 грн., у тому числі за основним платежем 1731889, 00 грн. та штрафні санкції на суму 432972, 25 грн. та № 00000022301/0 від 05 січня 2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1654663, 75 грн., у тому числі за основним платежем 1323731, 00 грн. та штрафні санкції на суму 330932, 75 грн.

Підставою для збільшення податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість стали викладені в акті перевірки висновки відповідача про нікчемність договору поставки укладеного між ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» та ТОВ «Альт-Прайм».

Позивач не погоджується з висновками перевіряючи, зазначає, що податковий кредит підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та розрахунково-платіжними документами. Правочини, укладені між ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» та ТОВ «Альт-Прайм» відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладанні досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, правочини було виконано і їх нікчемність повинна бути встановлена судом.

Представники позивача у судове засідання 30 березня 2011 року не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 30 березня 2011 року також не прибув, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. В запереченнях, наданих представником відповідача вказано, що в у ході перевірки позивача з'ясовано, що операції з придбання товарів не мали реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, послуги по поставки товарів не виконувались. Перевіркою не виявлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валютних витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання - передачі товарів не проводились та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Альт-Прайм, то нікчемність договору постачання підтверджується результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альт-Прайм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2008 року по 31 березня 2010 року, яка проводилася працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Також під час перевірки контрагенту позивача були отриманні пояснення директора ТОВ «Альт-Прайм» Щербакової О.М., згідно яких вона будь-яких документів, пов'язаних з проведенням операцій купівлі-продажу між ТОВ «Альт-Прайм» та ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» не складала, не виписувала та не підписувала.

Таким чином, офіційні бухгалтерські, податкові документи ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» про отримання від ТОВ «Альт-Прайм» товарно-матеріальних цінностей, містять завідомо неправдиві відомості та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки є обгрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат».

Відповідно до ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 41, 122 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» зареєстроване виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області за адресою вул. Кірова, 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319.

Як свідчать матеріали справи, Мелітопольською ОДПІ була проведена перевірка ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складений акт від 16 грудня 2010 року № 1486/23/00443513

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» мало взаємовідносини з ТОВ «Альт-Прайм» у якої придбало м'ясо та м'ясопродукти, зернові культури на загальну суму 8313 065, 42 грн., обсяг поставки 6927 554,52 грн., ПДВ 1385 510, 90 грн.

Як зазначено в акті перевірки, нікчемність договору постачання підтверджується результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альт-Прайм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 березня 2008 року по 31 березня 2010 року, яка проводилася працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість стали викладені в Акті висновки перевіряючих про нікчемність договору поставки № 351 від 01 червня 2008 року, укладеного між ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» та ТОВ «Альт-Прайм».

Правочини вчиненні вказаними підприємствами щодо придбання та продажу товарів не спрямовані на реальне настання наслідків. В порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України товар по вказаних правочинах не передавались.

Також зазначено, що операції з ТОВ «Альт-Прайм» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагентів, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які є економічно необхідними для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

З посиланням на вимоги статей 626, 629, 655, 656. 662, 658, 664, 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України, в акті перевірки позивача вчинено запис, що договір постачання № 351 від 01 червня 2008 року, укладений між ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» та ТОВ «Альт-Прайм» не спричиняє реального настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Враховуючи те, що у ТОВ «Альт-Прайм» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, здійснення операцій з придбання товарів (послуг) не є господарською діяльністю. Документи на отриманий товар не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару у ТОВ «Альт-Прайм» та підставою формування податкового кредиту. У зв'язку з вищезазначеним, операції з придбання товарів у ТОВ «Альт-Прайм» не визнаються як операції у межах господарської діяльності, а документи отримані від вказаних підприємств на товар не є підтверджуючими документами.

Враховуючи наведе, перевіркою встановлено, що ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» в порушення пп. п.п 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 було безпідставно занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, - на загальну суму 1 323 731 грн. в тому числі по періодах: за липень 2008 року в сумі 660946грн.; за лютий 2009 року в сумі 166694, 00 грн.; за березень 2009 року в сумі 99946, 00 грн.; за квітень 2009 року в сумі 252804, 00 грн.; за червень 2009 року в сумі 143341, 00 грн.

Також, як зазначено в Акті, перевіркою встановлено порушення ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 731 889 грн., у тому числі: за III квартал 2008 року на суму 826182, 00 грн.; ( за звітний період 3 картали 2008 року завищені на суму 826182, 00 грн.); за І квартал 2009 року на суму 333300, 00 грн.; за II квартал 2009 року на суму 572407, 00 грн. ( за звітний період І півріччя 2009 року завищені на суму 905707, 00 грн.).

На підставі виявлених порушень Мелітопольською ОДПІ у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення № 00000012301/0 від 05 січня 2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 2164861, 25 грн., у тому числі за основним платежем 1731889, 00 грн. та штрафні санкції на суму 432972, 25 грн. та № 00000022301/0 від 05 січня 2011 року, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1654663, 75 грн., у тому числі за основним платежем 1323731, 00 грн. та штрафні санкції на суму 330932, 75 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями рішення відповідач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду про їх скасування.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини справи, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, основним аргументом, який обґрунтовує свою позицію відповідач є те, що договір укладений між ТОВ «Альт-Прайм» та ВАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» не спричинив реального настання правових наслідків тому, відповідно до ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України, такий договір є недійсним, також цей договір суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним (ст.228 ЦК України), є відсутність факту передачі товару від продавця ТОВ «Альт-Прайм» оскільки відсутні товарно-транспортні накладні, як первинний документ, які б підтверджували право власності на придбаний товар.

Суд вважає дані висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину.

Відповідно до ч. 1. ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 215 ЦК України);

Згідно ч. 5. ст.215 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Як зазначено в Акті перевірки, підставою визнання договорів поставки недійсними є те, що ці договори не спричиняють реального настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України). Проте, виходячи з вищенаведених приписів закону, за цією підставою договір може бути визнано недійсним лише в судовому порядку та лише сторонами договору. Не зважаючи на цю обставину, відповідачем в Акті перевірки необгрунтовано вважає договір недійсним саме з цих підстав.

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

За частиною другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04 грудня 1990 року (із змінами та доповненнями) - функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та т.і.

Додатково слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року, зареєстрованим в Мінюсті України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Відтак, посадовими особами відповідача, перевищено повноваження в частині визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Альт-Прайм» нікчемними.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо. Відповідачем не наведено жодного нормативного акту який би обґрунтовував таку позицію контролюючого органу.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу'права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

В ході перевірки встановлено, що на підприємстві ТОВ «Альт-Прайм» відсутні основні фонди, виробничі активи. Той факт, що у підприємства не має складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів не є підставою для тверджень щодо неможливості реального здійснення вказаних операцій. Вказане може свідчити лише про здійснення позивачем посередницької діяльності в торгівлі.

Мета, склад і принцип підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення і розкриття її елементів визначені «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за №391/3684.

За змістом положення витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зменшення капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2 ст. З зазначеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.п. 1.1 п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року №168/704, положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємства, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 1.2. п. 1 цього Положення передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Пред'явлені до перевірки документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення, тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат, вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Актом перевірки встановлено також порушення вимог п.п 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На думку відповідача, порушення відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним виписаним контрагентами позивача ТОВ «Альт-Прайм». Такі податкові накладні отримані без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Проте ці висновки спростовуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, товари (послуги), які були придбані у ТОВ «Альт-Прайм» були належним чином оприбутковані і в подальшому використані у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Правочини з ТОВ Альт-Прайм» підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». ТОВ «Альт-Прайм» на момент здійснення господарських операцій знаходилось на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване, правочини з цим господарським суб'єктом, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. З ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду спору, суд вважає, що висновки Акту перевірки не підтверджені належними доказами щодо виявлених порушень, податковим органом не доведено правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 - 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними дій та скасування повідомлень-рішень №№ 00000012301/0 та 00000022301/0 від 05.01.2011 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області № 00000012301/0 та №00000022301/0 від 05 січня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 11 квітня 2011 року.

Суддя/підпис/Д.В. Татаринов