Постанова № 14875267, 07.04.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 року 11:54 Справа № 2а-0870/1544/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Баланчук І.М.,

за участю представників:

позивача Захарченка В.Ф. (довіреність від 03.11.2010 №36);

відповідача Крошки В.В. (довіреність від 29.09.2010 №б/н);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування листа-повідомлення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі ТДВ «СК «Мотор-Гарант», позивач) звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ, відповідач), в якому просить скасувати лист повідомлення від 05.08.2010 №8122/10-07 про невизнання податкової звітності, а саме, декларації з податку на доходи (прибуток) за півріччя 2010 року (далі - Декларація) Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі та визнати її як надану належним чином.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що позивач надав відповідачу Декларацію, яка не визнана податковим органом як податкова звітність, про що на адресу позивача надісланий оскаржуваний лист. Даним листом відповідач повідомив позивача, що у декларації заповнені не всі обовязкові рядки та не проставлені прочерки. Позивач вважає, що указані обставини не є підставою для невизнання декларації як податкової звітності та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданому суду запереченні. Пояснює, що декларація заповнена всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, звернув увагу суду, що позовні вимоги не відповідають приписам КАС України. Просить відмовити у задоволені позову.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

ТДВ «СК «Мотор-Гарант» (код ЄДРПОУ 31154435) є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 05.09.2000, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №203766. Основним видом діяльності позивача є послуги у сфері страхування (довідка з ЄДРПОУ від 23.06.2010 АА №260616).

Позивач направив відповідачу засобами електронної пошти податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) за півріччя 2010 року з додатком К1, відомостями К2, К3. Указана декларація прийнята на районному рівні, що підтверджується відповідним звітом, який міститься в матеріалах справи.

Відповідачем оформлений лист від 05.08.2010 №8122/10-07 про невизнання як Декларації як податкової звітності, у звязку із відсутністю позначень видів страхування, відсутності позначень наявності відомостей К2, К3 та відсутністю прочерків у показниках, які не заповнюються.

Не погодившись із указаним листом, позивач здійснив його оскарження у адміністративному порядку до СДПІ, ДПА України у Запорізькій області та ДПА України, проте рішеннями указаних органів скарги позивача залишені без задоволення.

Вважаючи оскаржуваний лист протиправним позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно пп.4.1.2 п.4.1 Закону №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Форма декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядок її складання затверджений Наказом ДПА України від 31.03.2003 №146 «Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання» (далі Наказ №146).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу декларацію форми, встановленої Наказом №146.

Зі змісту наданої наданої позивачем відповідачу декларації вбачається, у пункті 1 декларації відсутні позначення «Доходи від діяльності із страхування» у виді страхування «життя» чи «інші ризики» та відсутні прочерки у показниках, які не заповнюються. Указані обставини представником позивача не заперечуються, проте вважає, що це не є підставою для невизнання декларації як податкової звітності.

Суд не погоджується із таким твердження позивача, оскільки, приписами пп.4.1.2 п.4.1 Закону №2181 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Порядок заповнення декларації на доходи (прибуток) страховика та форма такої декларації затверджена Наказом №146, а тому, у відповідності до приписів Закону №2181 подання страховиком декларації, заповненої всупереч, у даному випадку, приписам Наказу №146, є підставою для невизнання такої декларації податковою звітністю.

Пунктом 1.6 Наказу №146 встановлено, що у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації (додатка, відомостей) не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, за винятком рядків декларації 10 - 10.4 та 25, які заповнюються виключно страховиками, що здійснюють страхування життя.

Оскільки у затвердженій Наказом №146 формі декларації пункт 1 «Доходи від діяльності зі страхування» є передбаченим показником, то його не заповнення є порушенням п.1.6 Наказу №146. Також порушенням є непрокреслення рядка декларації, який не заповнююється. Представник позивача не заперечує факт порушення порядку заповнення декларації.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем порушений порядок заповнення Декларації, встановлений п.1.6 Наказу №146, що, у відповідності до пп.4.1.2 п.4.1 Закону №2181 є підставою для невизнання такої декларації податковою звітністю.

Ураховуючи зазначене суд вважає, що невизнання відповідачем декларації з податку на доходи (прибуток) за півріччя 2010 року ТДВ «СК «Мотор-Гарант» є правомірним, а позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що після невизнання відповідачем декларації позивача податковою звітністю, позивач надав податковому органу належним чином оформлену декларацію, примірник якої додав до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України, оформлена і підписана 11.04.2011.

СуддяЮ.В. Калашник