Постанова № 14875211, 30.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 року Справа № 2а-0870/1200/11

за позовом: ОСОБА_1, м. Вільнянськ

до Вільнянського слідчого ізолятора Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області, м. Вільнянськ

про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2124,04 грн.,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1)

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 10.03.2011)

від відповідача: Демченко Т.І. (довіреність № 3/2063 від 25.03.2011)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вільнянського слідчого ізолятора Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2124,04 грн.

Ухвалою суду від 01.03.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/1200/11 та призначено до судового розгляду на 15.03.2011. Розгляд справи було відкладено на 28.03.2011 та в судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2011.

У засіданні 18.10.2010, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а також оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, під час судового розгляду судом здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу, а саме: комплексу «Камертон».

Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що перебував на службі в Вільнянському слідчому ізоляторі Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області. Наказом УДДУ ПВП №31 о/с від 07.04.2010 звільнився.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки передбачені ст. 116 цього Кодексу. Премія є частиною заробітної плати. Як дізнався позивач з листа відповідача від 22.07.2010, загальна сума невиплаченої заробітної плати (нарахованих премій) становить 2020,00 грн.

Зі сторони відповідача вказані вимоги закону не виконані, оскільки відповідний розрахунок щодо виплати заробітної плати у повному обсязі не здійснено.

Крім того, як вказує позивач, відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, однак із його заробітної плати безпідставно в березні 2008 року відраховано 20,00 грн. на ФСТ «Динамо», у вересні 2009 року 20,00 грн. на ФСТ «Динамо», у квітні 2010 року 25,00 грн. на ФСТ «Динамо». Загалом 65,00 грн.

Також із заробітної плати утримано у липні 2009 року 16,81 грн. за користування стаціонарним телефоном, у вересні 2009 року 18,55 грн. за користування службовим телефоном, у квітні 2010 року 3,68 грн. за користування службовим телефоном. Загалом 39,04 грн.

Тому, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2124,04 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що:

-премія видавалася в залежності від фінансування установи,

-відрахування коштів на «Динамо» у розмірі 65, грн. проводилося згідно протоколу оперативної наради, за згодою обох сторін (позивача та відповідача)

-відрахування за користування службовим телефоном у розмірі 39,04грн. здійснювалось як відшкодування шкоди завданої з вини працівника підприємству.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, повязані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу». Згідно зі ст.ст.9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та КЗпП України. Тому, з дотриманням вищенаведеного правила, при розгляді зазначеної справи застосуванню підлягають норми КЗпП України.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 в період з 23.01.1997 по 07.04.2010 проходив службу, перебував у трудових відносинах з Вільнянським слідчим ізолятором Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (наказ УМВС №12 о/с від 23.01.1997).

У відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України наказом УДДУ ПВП №31 о/с від 07.04.2010 звільнений у Запас Збройних Сил України за ст. 64 «ж» (за власним бажанням).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки передбачені ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці».

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, що включає в себе премії і заохочення повязані із виконанням виробничих завдань і функцій, інші компенсаційні заохочення і виплати, що проводяться за підсумками роботи за певний період або за спеціальними положеннями.

Згідно інструкції затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №203 від 18.10.2004р.П. 1.1. Грошове забезпечення складається з окладів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового забезпечення належать посадові оклади та оклади за спеціальним званням. Додаткові види грошового забезпечення включають надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну допомогу та грошову допомогу при звільненні.

Поряд з окладами грошового забезпечення в обовязковому порядку виплачуються надбавки за вислугу років до окладів грошового забезпечення, щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років), а також грошова допомога при звільненні.

Зазначені приписи законодавства підтверджують факт того, що премія є частиною заробітної плати. А заробітна плата повинна бути виплачена повністю в день звільнення. Натомість керівництвом Вільнянського слідчого ізолятора Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області не виплачено позивачу в день звільнення належного розміру заробітної плати.

Відповідно до п.1.18 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які утримуються за рахунок коштів бюджету, у межах асигнувань, визначених у кошторисі доходів і видатків органу чи установи на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Законами України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (далі-працівників) та здійснювати фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, бюджетним запитом на 2007 рік по грошовому забезпеченні була відображена сума 2 651 тис. грн., в тому числі на матеріальну допомогу 154,6 тис. грн. Фактично отримане фінансування у сумі 2 225 тис. грн., що складає 83,95% від необхідної суми. Тому видавалися основні види грошового забезпечення, а додаткові - частково. Таке ж становище було і в 2001 та 2006 роках.

На звернення ОСОБА_1 від 07.07.2010, Вільнянським слідчим ізолятором Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області надано відповідь (лист від 22.07.2010 №3/8-5604) якою повідомлено, що позивачу нараховані і не виплачені наступні премії, у звязку із відсутністю фінансування:

- премія 120,00 грн. згідно наказу начальника ВСІ від 25.12.2001 №151;

- премія 500,00 грн. згідно наказу начальника ВСІ від 27.12.2006 №239;

- премія 200,00 грн. згідно наказу начальника ВСІ від 11.01.2007 №21;

- премія 1000,00 грн. згідно наказу начальника УДДУ ПВП від 14.02.2007 №71;

- премія 200,00 грн. згідно наказу начальника ВСІ від 23.08.2007 №176.

Загальна сума невиплаченої заробітної плати становить 2020,00 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на його користь невиплаченої заробітної плати у розмірі 2020,00 грн.

Вимоги про стягнення суми безпідставних відрахувань у розмірі 104,04 грн. (відрахування на «Динамо» та за користування службовим телефоном). суд вважає також обґрунтованими, з огляду на наступне:

Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка про нараховану заробітну плату і відрахування, які були здійсненні за період роботи ОСОБА_1, із заробітної плати останнього на ФСТ «Динамо» відраховано в березні 2008 року - 20,00 грн., у вересні 2009 року - 20,00 грн., у квітні 2010 року - 25,00 грн., загалом 65,00 грн. та за користування стаціонарним телефоном відраховано у липні 2009 року - 16,81 грн., у вересні 2009 року - 18,55 грн., у квітні 2010 року - 3,68 грн., загалом 39,04 грн.

Відрахування на ФСТ «Динамо» здійснено відповідачем у відповідності до листа УДДУ ПВП у Запорізькій області №1/15-204 від 21.01.2008р., підписаного начальником УДДУ ПВП у Запорізькій області полковником Суровим В.Ф. „На підставі Статуту Фізкультурно-спортивного товариства „Динамо”, постанови президії Центральної ради ФСТ „Динамо”, Постанови президії Центральної ради ФСТ „Динамо” від 29.04.2004р.№20 та рішення Президії Запорізької обласної організації ФСТ „Динамо” від 06.12.2007р. №1, з метою виконання спільного наказу правоохоронних органів України, для залучення додаткових коштів на розвиток та підтримку фізичної культури і спорту серед особового складу правоохоронних органів і членів їх сімей” був здійснений збір членських внесків за 2008 рік у розмірі 20 грн. Питання про збір коштів обговорювався на оперативній нараді при начальнику слідчого ізолятору (протокол №3 від 04.02.2008р.), на якій присутні середній та старший начальницький склад. Питання було вирішено позитивно, заперечень та відмов про здачу коштів не надійшло. Інші утримання на ФСТ „Динамо” були проведені аналогічним методом.

На відрахування із заробітної плати виплат на ФСТ «Динамо» позивач згоди не надавав.

Крім того, Вільнянський слідчий ізолятор є бюджетною організацією, повністю фінансується з державного бюджету. Згідно розпорядження УДДУ ПВП у Запорізькій області в установі обмежено термін ведення міжміських розмов із службових телефонів до 5 хвилин, а також заборонено приватні розмови та дзвінки на мобільні телефони (наказ начальника установи №51 від 01.02.2007р.). Оперативним відділом проводиться аналіз міжміських телефонних дзвінків і робиться висновок про відшкодування збитків. На підставі таких висновків і було відшкодовано за нанесені збитки ОСОБА_1 та іншими співробітниками.

Разом з тим, відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

-для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;

-при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки;

-при відшкодуванні шкоди завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.

Тож, відповідачем, в порушення приписів ст. 127 КЗпП України, безпідставно здійснені відрахування із заробітної плати позивача на загальну суму 104,04 грн., оскільки здійснювались відрахування не передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності невиплати позивачу належного розміру заробітної плати та правомірності здійснення відрахувань із заробітної плати позивача, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень...

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби…

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ст. 257 КАС України).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Вільнянського слідчого ізолятора Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2124,04 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Вільнянського слідчого ізолятора Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (Запорізька область, Вільнянський район, смт. Камяне, ЄДРПОУ 14319099) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованості по заробітній платі в розмірі 2124,04 грн. (дві тисячі сто двадцять чотири гривні 04 коп.).

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скаргиз подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 07.04.2011

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко