Постанова № 14873977, 02.07.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7708/09/0670

категорія 2.11.12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2010 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю.,

при секретарі - Длугаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсними рішень ДПІ,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 05.11.2009 р. Заявою від 27.05.2010 р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі: №0010372302 - в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19111,18 грн., №0000592201 - про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 127,89 грн. в повному розмірі, №0008151702/0 - в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 5733,36 грн.

Зокрема позивач зазначив, що рішення №0010372302 в частині застосування Відповідачем на підставах ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення ним вимог п.п. 2.11, 3.1, 3.2, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19111,18 грн. є неправомірним, оскільки при проведені готівкових розрахунків він виступав, як покупець товарів (робіт, послуг) і платник готівкових коштів, а такі штрафні санкції, на його думку, можуть бути застосовані виключно до продавця товарів (робіт, послуг) чи до одержувача готівкових коштів.

Також на думку позивача вимоги частини 1 ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» стосовно здійснення розрахунків в іноземній валюті через уповноважені банки поширюються лише на розрахунки між резидентами та нерезидентами та лише таких, що здійснюються у межах торгівельного обороту, а тому рішення № 0000592201 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 127,89 грн. є протиправним.

Крім зазначеного вище Позивач вважає, що при здійсненні перевірки валютних розрахунків Відповідач вийшов за межі свої компетенції, оскільки обовязок по контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами за межами території України, відповідними приписами Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» покладено не на податкові органи, а на Національний банк України та його органи на місцях.

Позивач також частково не погоджується з виданим Відповідачем податковим повідомлення-рішення №0008151702/0, яким до нього було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5894,90 грн.

Позивач зазначає, що санкції в подвійному розмірі, що визначені приписами пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», можуть бути застосовані лише у випадках, коли платник податку здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати.

Представник позивача в засіданні суду змінені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів викладених в письмових

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання Позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.06.2009 р., про що складено акт від 23.10.2009 р. №7018/23-1/00182863/0110 (копія в матеріалах справи).

За наслідками розгляду акту ДПІ у м. Житомирі 05.11.2009 р. було прийнято:

- рішення №0010372302 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 19569,70 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»;

- рішення №0000592201 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 127,89 грн. на підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 2.6 розділу ІІ Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. №49;

- податкове повідомлення-рішення №0008151702/0 про визначення додаткового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2947,45 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 5894,90 грн. на підставі пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стосовно Рішення від 05.11.2009 р. №0010372302.

Відповідно до матеріалів перевірки Позивач на протязі перевіреного періоду здійснював сплату (готівкові розрахунки) вартості наданих йому послуг без надання йому одержувачами таких коштів платіжних документів (касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) встановленої форми та змісту. Загальна сума таких розрахунків склала 19111,18 грн. Зазначене Позивачем не заперечується.

Зважаючи на це відповідач з підстав, що визначені в ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» рішенням №0010372302 застосував до Позивача штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 19569,70 грн., в тому числу за порушення ним правил готівкових розрахунків на суму 19111,16 грн.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Однак ці штрафні санкції застосовуються не до покупця (чи замовника робіт, послуг), а до продавця товарів (робіт, послуг) чи одержувача готівкових коштів за проведення ним готівкових розрахунків без видачі відповідного платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджує отримання ним готівкових коштів.

Цей висновок випливає з п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, відповідно до якого касові операції, які визначаються, як операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку, оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Вказана позиція знаходить підтвердження в постанові ВАСУ від 09.07.09 року у справі № К -17967/07.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги Позивача стосовно протиправності оскаржуваного рішення №0010372302, яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення правил готівкових розрахунків на суму 19111,16 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно Рішення від 05.11.2009 р. №0000592201.

Відповідно до висновків акту перевірки посадовою особою Позивача під час перебування у відрядженні в м. Москва (Російська Федерація) було придбано за готівкову валюту білети на відвідування виставки загальною вартістю 600,00 рос. руб., що є сумою еквівалентною 127,89 грн.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, стосовно того, що здійснена Позивачем операція з оплати вартості таких послуг з використанням готівкової іноземної валюти була проведена з порушенням приписів ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», враховуючи наступне.

Відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (ДК 009:2005), що прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. N375, торгівельна діяльність класифікується за розділами КВЕД з 50 по 52 включно („Секція G «Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту»).

Як зазначено в акті перевірки, посадовою особою Позивача під час перебування у відрядженні в м. Москва (Російська Федерація) було придбано за готівкову валюту білети на відвідування виставки.

Відповідно до зазначеної Класифікації зазначені виставкові послуги класифікуються за кодом КВЕД 74.87.0 «Надання інших комерційних послуг» розділу 74 «Діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям» (Секція K«Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям»).

Таким чином зазначена операція була здійснена Позивачем не в межах торгівельного обороту, як про це помилково зазначено в акті перевірки посадовими особами Відповідача, а в межах обороту з реалізації послуг.

Стосовно такої категорії розрахунків (за отримані виставкові послуги) норми відповідного Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Положення про валютний контроль, що затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. №49 не містять будь-яких обмежень з приводу форми розрахунків та не передбачають обовязкової участі в таких розрахунках уповноважених банків.

З огляду на таке суд приймає доводи Позивача про те, що зазначена операція була здійснена ним не в межах торгівельного обороту, а в межах обороту з реалізації послуг, а отже його вимоги з приводу скасування Рішення №0000592201 про застосування штрафної (фінансової) санкції в зазначеному розмірі 127,89 грн. є законними і підлягають задоволенню.

Суд також погоджується з доводами Позивача про те, що при здійсненні перевірки валютних розрахунків Відповідач вийшов за межі свої компетенції.

Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” податкові органи здійснюють фінансовий контроль лише за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. На відміну від цього обовязок по контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами за межами території України, приписами абз. 2 част. 1 ст. 13 цього Декрету покладено не на податкові органи, а на Національний банк України, як головний орган валютного контролю, та його органи на місцях.

В той же час, як зазначено в матеріалах справи, готівкові валютні розрахунки з нерезидентом були здійснені Позивачем не на території України, а на території Російської Федерації (м. Москва).

З огляду на це суд вважає, що в процесі проведення перевірки та при складані акту за її наслідками Відповідач вийшов за межі своєї компетенції та діяв всупереч припису ст. 6 Конституції України.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 05.11.2009 р. №0008151702/0, суд зазначає наступне.

Матеріалами перевірки встановлено, що на протязі перевіряємого періоду Позивачем здійснювались готівкові розрахунки з підзвітними особами з каси підприємства без додання ними до авансових звітів платіжних документів встановленого зразка, в результаті чого встановлено не утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 2866,68 грн. ВАТ "Житомирський маслозавод" зазначеного порушення не заперечує.

Рішенням від 05.11.2009 р. №0008151702/0 відповідач застосував до нього штрафну (фінансову) санкцію в подвійному розмірі від донарахованої суми зобовязання - 5733,36 грн. В якості підстав для застосування такого розміру штрафної (фінансової) санкції податковий орган послався на приписи пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Строки сплати податку з доходів фізичних осіб, утриманого податковими агентами (яким є Позивач) з доходів найнятих працівників, визначені в ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 8.1.4 якої передбачено, що у випадку коли оподатковуваний дохід виплачується готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Зважаючи на таке та враховуючи те, що зазначені грошові кошти найманим працівникам були виплачені готівкою з каси підприємства (що Відповідачем в акті перевірки не заперечується) на думку суду, позивач був зобовязаний сплачувати (перераховувати) такий податок до бюджету відповідно до положень пп. 8.1.4 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Таким чином встановлений цим Законом для Позивача строк обовязкової сплати цього податку з доходів найманих працівників не передує, а, навпаки, настає після дати нарахування і грошової виплати такого доходу фізичним особам.

В той же час відповідно до приписів пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосування до підприємства штрафних санкцій в подвійному розмірі несвоєчасно сплаченої (не перерахованої) суми податку можливе лише у випадках, коли такий платник здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та вважає, що рішення від 05.11.2009 р. №0008151702/0 в цій частині є протиправним і має бути скасоване.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, а тому вимоги щодо визнання протиправними та скасування спірних рішень визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86,158 - 163, 254 КАС України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати видані Державною податковою інспекцією у м. Житомирі:

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0010372302 від 05.11.09 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19111,18 грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000592201 від 05.11.09 року;

- податкове повідомлення - рішення № 0008151702/0 від 05.11.09 року - в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 5733,36 грн.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 07 липня 2010 р.