Постанова № 14873792, 23.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 р. справа № 2а-23992/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянув відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державного закладу «Дебальцівська санітарно-епідеміологічна

станція на Донецькій залізниці» Міністерства охорони здоровя

доКонтрольно-ревізійного управління в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування пункту 1

вимоги № 21-13/1649 від 23 вересня 2009 року

за участю:

від позивача: Змійова В.С. (за дов. № 731/01 від 17 листопада 2010 року);

від відповідача: Троніц М.І. (за дов. № 05-13-11-17/124 від 05.01.2011 року);

Жуков В.В. (за дов. № 05-13-11-17/14203 від 23.12.2010 року);

Державний заклад «Дебальцівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області із вимогами про визнання неправомірним та скасування пункту 1 вимоги № 21-13/1649 від 23 вересня 2009 року про відшкодування порушень виявлених ревізією у вигляді відшкодування коштів в сумі 190190,00 гривень та зменшення бюджетних асигнувань на суму 1130,00 грн. Протягом судового розгляду позивач надав заяву про зменшення позовних вимог (арк. справи 181), в якій просив суд визнати неправомірним та скасувати пункт 1 вимоги № 21-13/1649 від 23 вересня 2009 року про відшкодування порушень виявлених ревізією у вигляді відшкодування коштів в сумі 190190,00 гривень. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що посадовий оклад керівнику закладу був обчислений виходячи з 15 тарифного розряду по 4 групі з оплати праці. Група з оплати праці визначається в залежності від чисельності прикріпленого населення згідно Умов оплати праці працівникам закладу охорони здоровя та соціального захисту населення, затверджених наказом міністерства праці та соціального захисту населення України, Міністерством охорони здоровя України № 308/519 від 05 жовтня 2005 року. Чисельність прикріпленого населення визначалася позивачем із врахуванням добового пасажирообігу по Дебальцівській дирекції залізничних перевезень. Із врахуванням добового пасажироообігу, численність прикріпленого населення перевищує 30 тис. осіб, через що заклад був віднесений до 4 групи з оплати праці, що відповідає 15 тарифному розряду.

Щодо здійснення позивачем витрат на виплату основної заробітної плати працівникам закладу, які, окрім іншого, були задіяні у наданні платних послуг, позивач зазначав, що у разі виконання робіт з надання платних послуг у межах робочого часу штатними працівниками, що утримуються за рахунок загального фонду, у спеціальному фонду можуть плануватися лише кошти на встановлення надбавок за складність та напруженість і преміювання таких працівників. Додатковими поясненнями від 21 березня 2011 року (арк. справи 210), позивач зазначив, що здійснений відповідачем розрахунок суми зайво здійснених витрат на оплату праці штатним працівникам закладу, які надавали платні послуги у межах робочого часу, є необґрунтованим та таким, що не заснований на вимогах чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги із врахуванням наданої заяви про зменшення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову (арк. справи 80-84). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив наступне. Згідно додатку № 2 «Показників віднесення закладів охорони здоровя і установ соціального захисту населення до груп з оплати праці керівників працівників» до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоровя та соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоровя України № 308/519 від 05 жовтня 2005 року, показником для віднесення до групи з оплати праці є чисельність прикріпленого населення. Додатком № 2 до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоровя та соціальної політики України врахування показника добового пасажиробігу при визначенні чисельності прикріпленого населення чинним законодавством не передбачено. Згідно наданих позивачем довідок про кількість населення, що обслуговується закладом, позивач віднесений до 5 групи з оплати праці за 14 тарифним розрядом. Всупереч наведенному, позивачем визначався посадовий оклад головному санітарному лікарю та головному бухгалтеру закладу (оклад враховується у відсотках від посадового окладу головного лікаря) за 15 тарифним розрядом, що відповідає 4 групі з оплати праці. В період з 01 березня 2006 року по 31 липня 2009 року позивачем провадилися аналізи (дослідження) на платній основі. Згідно затверджених головним санітарним лікарем спискам, наданням платних послуг провадилося штатними працівниками закладу у межах робочого часу. Оплата за окладами зазначеним працівникам здійснювалася за рахунок коштів загального фонду. У витратній частині кошторису по спеціальному фонду позивача витрати на оплату праці фахівців, яки надають інші платні послуги по спеціальному фонду не передбачені, хоча заробітна плата працівників, що надають платні послуги є витратами установи по наданню платних послуг. Таким чином, заробітна плата працівників, що надають платні послуги, повинна здійснюватися за рахунок коштів, отриманих від надання таких послуг. Однак, заробітна плата працівників позивача, які здійснюють платні послуги виплачувалась за рахунок коштів загального фонду, тобто за рахунок Державного бюджету. Відповідно до діючого законодавства працівники, які надають платні послуги, повинні отримувати заробітну плату із спеціального фонду кошторису, сформованого за рахунок відповідних джерел фінансування.

На думку відповідача, вказані факти виплати заробітної плати за рахунок коштів загального фонду проведені з порушенням пункту 3 а Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №659 від 17 травня 2002 року, пунктами 5, 20, 22 Порядку складання, розгляду і основних вимог по виконанню кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002року (із змінами і доповненнями).

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення, просили суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державний заклад «Дебальцівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01112356, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 181307, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 12). Позивач входить до мережі санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті України, є закладом санітарно-профілактичного нагляду і відноситься до державних санітарно-епідеміологічних закладів та установ Міністерства охорони здоровя України. Позивач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

В період з 12 серпня 2009 року по 01 вересня 2009 року Єнакіївським міжрайонним контрольно-ревізійним відділом проведено планову документальну ревізію використання бюджетних коштів, виділених Міністерству охорони здоровя України для проведення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та дезінфекційних заходів в Державному закладі «Дебальцівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» за період з 01 березня 2006 року по 31 липня 2009 року. За наслідками проведення планової ревізії робітниками контрольно-ревізійного відділу був складений акт № 39 від 02 вересня 2009 року (арк. справи 26-71).

23 вересня 2009 року Єнакіївським міжрайонним контрольно-ревізійним відділом було складено вимогу № 21-13/1649 (арк. справи 14-16) про вжиття заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень. За змістом цієї вимоги, контрольно-ревізійним відділом вимагалося від позивача вжити необхідних заходів щодо повного відшкодування виявлених порушень шляхом відшкодування коштів, витрачених на оплату праці з нарахуваннями працівникам, які виконували роботи з надання платних послуг в сумі 178,8 тис. грн.; відшкодування витрат установи на виплату необґрунтовано нарахованої заробітної плати в сумі 8,34 тис. грн.; врегулювання розрахунків з державними цільовими фондами в сумі 3,05 тис. грн.

Підставою для прийняття вимоги стали викладені в акті ревізії висновки щодо виявлених в ході проведення ревізії порушень вимог чинного законодавства, що стосуються правильності застосування тарифного розряду посад керівних працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, що встановлюються за групами з оплати праці та порушень, що стосуються здійснення покриття за рахунок бюджетних коштів витрат на оплату праці з нарахуваннями працівникам, які у межах робочого часу виконували роботи з надання платних послуг.

Як зазначено на стор. 14-15 акту ревізії (арк. справи 39-40) за період з 01 березня 2006 року по 31 липня 2009 року позивач порушив підпункт 2.2.1. «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоровя та соціального захисту населення», затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоровя України від № 308/519 від 05 жовтня 2005 року. Зазначене порушення виразилося у невірному застосуванні тарифного розряду при визначенні посадового окладу керівнику та головному бухгалтеру закладу. Внаслідок зазначеного порушення установою проведені завищені витрати на оплату праці головного державного санітарного лікаря та головного бухгалтера закладу в сумі 11332,71 грн., з яких за КЕКВ 1110 «Заробітна плата» в сумі 8338,27 грн. та за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» в сумі 2994,44 грн. Як зазначено в акті ревізії, установою проведені завищені витрати на оплату праці: 1) внаслідок завищення посадових окладів в сумі 4394,32 грн. (за 2006 рік - 725,76 грн., за 2007 рік 1155,58 грн., за 2008 рік 1527,45 грн., за 2009 рік 985,53 грн.); внаслідок завищення розміру надбавки за складність та напруженість праці в сумі 2125,32 грн. (за 2006 рік 362,72 грн., за 2007 рік 502,07 грн., за 2008 рік 767,70 грн., за 2009 рік 492,83 грн.); внаслідок завищення розміру премії в сумі 419,50 грн. (за 2006 рік 44,00 грн., за 2007 рік 103,00 грн., за 2008 рік 106,50 грн., за 2009 рік 166,00 грн.); внаслідок завищення розміру витрат на виплату матеріальної допомоги в сумі 513,00 грн. (за 2006 рік 90,00 грн., за 2007 рік 107,00 грн., за 2008 рік 150,00 грн., за 2009 рік 166,00 грн.); внаслідок завищення розміру витрат на оплату лікарняних в сумі 220,62 грн. (за 2006 рік 33,52 грн., за 2007 рік 187,11 грн.); внаслідок завищення розміру витрат на виплату основних та додаткових відпусток в сумі 626,26 грн. (за 2006 рік 234,37 грн., за 2007 рік 147,93 грн., за 2008 рік 243,96 грн., за 2009 рік 0,00 грн.); внаслідок завищення витрат на виплату компенсації за невикористані основні та додаткові відпустки в сумі 39,25 грн. (2006 рік 0,00 грн., 2007 рік 14,37 грн., 2008 рік 24,88 грн., 2009 рік 0,00 грн.).

Зазначене порушення стало наслідком врахування при визначенні чисельності прикріпленого населення, що є розрахунковою одиницею для визначення тарифного розряду добового пасажирообігу по Дебальцевській дирекції залізничних перевезень.

Крім цього, при проведенні перевірки контрольно-ревізійним відділом встановлений факт незаконно виплаченої заробітної плати та сплати нарахованих на незаконно виплачені суми з оплати праці внесків, що спричинило здійснення зайвих витрат бюджетних коштів в загальній сумі у розмірі 191,08 грн. лікарю з загальної гігієни ОСОБА_4, що працює в закладі позивача за сумісництвом. Як зазначено в акті перевірки, внаслідок співставлення графіків та табелів обліку робочого часу по місцю основної роботи та по місцю роботи за сумісництвом лікаря з загальної гігієни ОСОБА_4, було встановлено накладку робочого часу у жовтні 2008 року: за основним місцем роботи ОСОБА_4 знаходився у відрядження з 04 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2008 року, проте, в табелі обліку робочого часу по Дебальцівській лінійній санітарно-епідеміологічній станції на Донецькій залізниці ОСОБА_4 проставлені виходи з 14 жовтня 2008 року по 16 жовтня 2008 року. Наслідком виявленого порушення стало здійснення позивачем зайвих витрат на оплату праці за фактично невідпрацьований час в сумі 140,09 грн. та сплата внесків до державних цільових фондів соціального страхування по незаконно виплачених сумам з оплати праці в сумі 50,99 грн.

На сторінці 36 акту ревізії зазначено, що вибірковою ревізією за період з 01 травня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 01 червня 2007 року по 31 серпня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року встановлені факти покриття за рахунок бюджетних коштів витрат на оплату праці з нарахуваннями працівників, що виконували роботи з надання платних послуг в сумі 178797,92 грн., що є порушенням пункту 3 а «Переліку груп власних надходжень бюджетних установ , вимоги щодо їх утворення та напрями використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 659 від 17 травня 2002 року.

Як встановлено актом ревізії, протягом періоду що ревізується, бактеріологічною та санітарно-гігієнічною лабораторіями провадилися аналізи (дослідження) на платній основі. Крім цього, на платній основі проводилася санітарно-епідеміологічна оцінка проектів будівництва, розширення та реконструкції або модернізації обєктів; здійснювалося комплексне вивчення документів з метою підготовки проекту висновку санітарно-епідеміологічної експертизи; радіологічне обстеження металобрухту. Перелік штатних працівників, занятих в наданні платних послуг визначений у списках працівників з надання платних послуг. Згідно штатних розписів по платним послугам, затверджених головним державними санітарним лікарем Донецької залізниці та головним бухгалтером, в період березень грудень 2006 року - запланований фонд оплати праці 14862,32 грн., з 01 січня 2007 року по 31 березня 2007 року та з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року запланований фонд оплати праці 33979,38 грн., з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року та з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року запланований фонд оплати праці 49315,44 грн., в період з січня липень 2009 року - запланований фонд оплати праці 33570,6 грн. Загальна сума запланованих витрат на оплату праці працівникам, що надають платні послуги за період з 01 березня 2006 року по 31 липня 2009 року склала 131727,74 грн. по КЕКВ 1111 «Заробітна плата» та 47544,51 грн. по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату».

Як зазначено в акті, працівники, які виконували роботи з надання платних послуг, були додатково навантажені у свій робочий час та отримували премії згідно з положенням про виконання робіт по договорам за плату, наданні платних послуг та видачі висновкових документів Дебальцівською лінійною СЕС на Донецькій залізниці, у розмірі 30 % отриманих коштів по платним послугам. Проте, оплата праці за окладами працівникам, які були зайняті наданням платних посуг за рахунок коштів спеціального фонду не здійснювалася.

Як зазначено на стор. 38 акті ревізії, установою в період з 01 березня 2006 року по 31 липня 2009 року здійснено покриття за рахунок бюджетних коштів витрат на оплату праці з нарахуваннями працівникам, які виконували роботи з надання платних послуг в сумі 178797,92 грн. (КПКВ 2301250, у тому числі березень грудень 2006 року 16698,15 грн., 2007 рік 36694,93 грн., 2008 рік 43742,97 грн., січень липень 2009 року 81661,87 грн. Внаслідок зазначеного, установою допущено внесення неправдивої інформації до фінансової звітності, а саме: у звітах про виконання загального фонду кошторису ф№ 2д (рядки 050, 070) завищені, а у звітах про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами ф. № 4-1д (рядки 100, 120) занижені касові фактичні видатки по КЕКВ 1111 та КЕКВ 1120: за 2006 рік на 12387,35 грн. та 4310,80гр.н, відповідно; за 2007 рік на 26933,77 грн. та 9761,16 грн. , відповідно; за 2008 рік на 32157,94 грн. та 11585,04 грн., відповідно; за 1 півріччя 2009 року на 51365,72 грн. та 18630,16 грн. відповідно.

Спірними питаннями цієї справи є правомірність висновків відповідача, викладених в акті перевірки стосовно допущення позивачем порушень визначення тарифного розряду з оплати праці та стосовно правомірність направлення отриманих коштів загального фонду в рахунок оплати праці працівникам, що надавали платні послуги у межах робочого часу.

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні врегульовані Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (надалі Закон).

Згідно статті 31 цього Закону систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я; установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я; відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України; державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я покладаються функції відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність на підставі положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а також положень про державну санітарно-епідеміологічну службу інших державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, що затверджуються керівником відповідного державного органу за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.

Згідно пункту 27 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 1218 від 19 серпня 2002 року у редакції Постанови Кабінету Міністрів України N 1273 від 24 вересня 2004 року та частини 1 статті 35 Закону фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законом.

Пунктом 29 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України визначено, що структуру, чисельність працівників, штатні розписи, кошториси установ і закладів Держсанепідемслужби затверджує головний державний санітарний лікар України у порядку, встановленому законодавством.

Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення затверджені Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України № 308/519 від 5 жовтня 2005 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за N 1209/11489) надалі за текстом Умови.

Пунктом 1.5. зазначених Умов визначено, що розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, і відображаються у тарифікаційному списку.

Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством.

Порядок визначення посадових окладів керівників закладів охорони здоров'я встановлений пунктами 2.1 - 2.2 цих Умов.

Пунктом 2.2.1 зазначених Умов встановлено схему тарифних розрядів посад керівних працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, що встановлюються в залежності від віднесення закладу до групи з оплати праці. Згідно цієї схеми для керівника закладу (головного лікаря, генерального директора, директора, головного державного санітарного лікаря, начальника, завідувача) 1-ї групи з оплати праці відповідає 18 тарифний розряд, 2 групи 17 розряд, 3 групи 16 розряд, 4-групи 15 розряд, 5 групи 14 розряд.

Заступникам керівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, заступникам керівників структурних підрозділів цих закладів та установ посадові оклади встановлюються на 5 - 15 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника (визначеного з урахуванням норм пункту 1.6 без урахування підвищень за кваліфікаційну категорію, шкідливі і важкі умови праці), а головному бухгалтеру - на 10 - 30 відсотків.

Головному бухгалтеру централізованої бухгалтерії посадовий оклад установлюється на 10 - 20 відсотків нижче від посадового окладу керівника закладу, установи з найвищою групою з оплати праці керівників закладів, установ, які обслуговуються централізованою бухгалтерією, а керівнику групи обліку посадовий оклад визначається за 10 тарифним розрядом.

Додатком 2 до Умов наведені показники віднесення закладів та установ до груп з оплати праці керівних працівників. Згідно зазначеного додатку, для районних, сільських, лінійних та санітарно-епідеміологічних станцій, що входять до складу медико-санітарних частин група з оплати праці встановлюється в залежності від чисельності прикріпленого населення. При цьому, у разі, якщо чисельність прикріпленого населення складає до 30 тис. заклад відноситься до 5-ї групи з оплати праці, у разі, якщо чисельність населення складає від 31до 50 тис. - заклад відноситься до 4-ї групи з оплати праці.

Позивачем в судовому засіданні не заперечувалося встановлення посадового окладу головному санітарному лікарю Дебальцівської СЕС виходячи з 15 тарифного розряду по 4 групі з оплати праці.

Інформація про чисельність населення що обслуговується державним закладом «Дебальцівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція» міститься в наданих позивачем довідках, що наявні в матеріалах справи. Згідно довідки про чисельність населення, що обслуговується Дебальцівською лінійною СЕС станом на 01 січня 2006 року (арк. справи 139) чисельність населення складає 17597 осіб, згідно довідки про кількість населення, що обслуговується станом на 01 січня 2007 року (арк. справи 142) чисельність населення складає 17418 осіб, згідно довідки про кількість населення, що обслуговується станом на 01 січня 2008 року (арк. справи 145) чисельність населення складає 16179 осіб, згідно довідки про кількість населення, що обслуговується станом на 01 січня 2008 року (арк. справи 145).

Тобто, виходячи зі змісту наданих позивачем довідок кількість населення, що обслуговується закладом протягом 2006-2009 року не перевищувала 30 тис. осіб, що відповідає 5 групі з оплати праці та відповідно 14 тарифному розряду.

Суд не приймає посилання позивача на можливість визначення численності прикріпленого населення із врахуванням добового пасажиробоігу, з огляду на те, що Додатком № 2 до Умов не передбачено врахування показника добового пасажир обігу.

Крім цього, зі змісту наданих позивачем довідок, виданих Дебальцевською дирекцією залізничних перевезень Державного підприємства «Донецька залізниця» (арк. справи 140-141, 143-144, 147, 148) вбачається, що інформація про добовий пасажирообіг надавалася після закінчення звітного періоду, в якому позивач визначав тарифний розряд за групою з оплати праці. Згідно довідки № 515/59 від 15 лютого 2007 року (арк. справи 140-141) добовий пасажирообіг по вокзалу Дебальцеве за 2006 рік складає 21486 осіб. Згідно довідки № 515/64 від 15 лютого 20087 року (арк. справи 143-144) добовий пасажирообіг по вокзалу Дебальцеве за 2007 рік складає 31700 осіб. Згідно довідки № 515/46 від 29 січня 2009 року (арк. справи 147) добовий пасажирообіг по вокзалу Дебальцеве за 2008 рік складає 30,3 тис. осіб. Згідно довідки № 510/75 від 25 лютого 2009 року (арк. справи 148) чисельність прикріпленого населення та населення, що обслуговується складає 18148, осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача, викладених в акті щодо порушення позивачем встановлення тарифного розряду головному санітарному лікарю та визначення посадового окладу виходячи з 15 тарифного розряду по 4 групі з оплати праці замість 14 тарифного розряду, що відповідає 5-й групі з оплати праці.

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, посадовий оклад головному бухгалтеру встановлений на 10% нижче ніж посадовий оклад головного лікаря, що відповідає вимогам частини 3 підпункту 2.2.1. Умов з оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення. Проте, допущене позивачем порушення при обчисленні суми посадового окладу головному санітарному лікарю, про що зазначено вище, вплинуло на визначення посадового окладу головному бухгалтеру позивача.

В судовому засіданні позивач не зазначав на допущенні відповідачем при визначенні суми втрат бюджету, спричинених описаним вище порушенням.

Щодо встановленого відповідачем порушення у вигляді здійснення позивачем у жовтні 2008 року зайвої сплати суми заробітної плати працівнику за сумісництвом в сумі 140,09 грн. та відповідно нарахування та сплати внесків до державних цільових фондів соціального страхування в сумі 50,99 грн., то позивачем в судовому засіданні не було надано доказів на підтвердження неправомірності висновків відділення відповідача в цій частині.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної позивачем вимоги №21-13/1649 від 23 вересня 2009 року в частині відшкодування витрат установи на виплату необґрунтовано нарахованої заробітної плати в сумі 8,34 тис. грн. та врегулювання розрахунків з державними цільовими фондами в сумі 3,05 тис. грн. та необґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині.

Стосовно виявленого відповідачем порушення в частині витрат коштів загального фонду державного бюджету на виплату заробітної плати працівникам, що надавали платні послуги суд зазначає наступне.

Засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені Бюджетним кодексом України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно статті 1 цього кодексу, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів (стаття 5 Бюджетного кодексу).

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно пункту 36 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету є розпорядниками бюджетних коштів.

Згідно частини 1 статті 21 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями.

Позивач є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів, фінансується з державного бюджету.

Розпорядники коштів Державного бюджету України відповідно до затвердженого бюджетного розпису одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Відповідно до пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно з пункту 3 вказаного Порядку установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а вищим навчальним закладам та науковим установам також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Згідно пункту 27 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України та частини 3 статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" кошти, отримані закладами Держсанепідемслужби за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не належать до медичної допомоги населенню, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету.

Перелік послуг, що не віднесені до медичної допомоги населенню встановлений статтею 35 Закону, яким до таких віднесені: підготовка та видача дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів, передбачених статтями 12, 16, 17, 23, 25 цього Закону; проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини; вивчення, дослідження, аналіз проектів нормативних документів, проектної, технічної, інструктивно-методичної документації на відповідність вимогам санітарного законодавства; обґрунтування медичних вимог безпеки для життя і здоров'я людини, розробка гігієнічних нормативів і санітарних норм; участь в акредитації установ, організацій та закладів на право випробувань продукції щодо її безпеки для життя і здоров'я людини; атестація робочих місць; гігієнічне навчання професійних груп працівників; консультації за зверненнями юридичних і фізичних осіб; роботи з профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації; інші види робіт і послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені Постановою Кабінету міністрів України № 1351 від 27 серпня 2003 року. Протягом проведення ревізії, контрольно-ревізійним відділом не було встановлено порушень стосовно визначення позивачем вартості наданих платних послуг.

Як було встановлено в акті ревізії та не заперечувалося позивачем, протягом ревізуємого періоду бактеріологічною та санітарно-гігієнічною лабораторіями було проведено 105838 аналізів (досліджень), з яких на платній основі 28129 аналізів (досліджень), що складає 26,6% від загальної їх кількості, з яких по бактеріологічній лабораторії 53497 аналізів, з яких на платній основі 9156 аналізів, що складає 17,1% від їх загальної кількості та по санітарно-гігєнологічній лабораторії 53497 аналізів, з яких на платній основі 18973 аналізів, що складає 36,2% від їх загальної кількості. Крім цього, на платній основі проводилися санітарно-епідеміологічна оцінка проектів будівництва, розширення, реконструкції або модернізації обєктів; комплексне вивчення документів з метою підготовки висновку санітарно-епідеміологічної експертизи; радіологічне обстеження металобрухту.

Перелік працівників, що надають платні послуги затверджувався головним лікарем позивача (арк. справи 135-138).

Дебальцівською лінійною санітарно-епідеміологічною станцією для робітників Дебальцівської лінійної СЕС, що надавали платні послуги та утримувалися за рахунок спеціального фонду, на який надходили кошти від платних послуг, затверджувалися окремі штатні розписи позабюджетних коштів Дебальцівської лінійної санітарно-епідеміологічної станції в період з 2006 року по 2009 рік (арк. справи 150-165). Згідно наявних в матеріалах справи штатних розписів по платним послугам в період з 01.01.2006 року по 31 березня 2007 року затверджений штат у кількості 2 одиниці, в період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року 4, одиниці, в період з 01 жовтня 2008 року по 01 липня 2009 року 4,25 одиниці.

Порядок оплати праці зазначеним працівникам здійснювався у відповідності із вимогами Положення про виконання платних послуг за договорами за плату, надання платних послуг та видачі висновків, а також порядку використання отриманих коштів, затвердженого Головним державним санітарним лікарем Донецької залізниці 01 січня 2004 року (арк. справи 211-215).

Згідно зазначеного положення для виконання робіт за договорами за плату та надання платних послуг головним лікарем формується підрозділ зі штатних працівників. При цьому, виконання зазначених робіт здійснюється виконавцями у неробочий час зі складанням при цьому окремого табелю обліку або у робочий час за умови виконання повних нормативних навантажень, планової роботи структурного підрозділу (пункту 3.1. Положення). Згідно пункту 4.4. оплата праці спеціалістів, що приймали безпосередню участь у виконанні робіт провадиться згідно табелю обліку часу або у вигляді преміювання. На оплату праці спрямовується до 40% суми, що надійшла від надання платних послуг.

Як було встановлено в ході ревізії, окремі табелі обліку робочого часу при наданні платних послуг позивач не складалися. Оплата праці здійснювалася шляхом преміювання працівників, зайнятих у наданні платних послуг. Виплата премій здійснювалася за рахунок коштів спеціального фонду у відповідності до вимог пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постаново кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року. Сума направлених на зазначені цілі коштів за період, що ревізується складає 62004,25 грн., у тому числі: за березень-грудень 2006 року 25061,33 грн., за 2007 рік 9461,77 грн., 2008 рік 27481,15 грн., у 2009 році не використовувалася.

Як зазначено в акті ревізії та не заперечувалося позивачем будь-яких витрат на оплату основного розміру заробітної плати працівникам, зайнятих у наданні платних послуг в робочий час, позивачем не здійснювалося, витрат на оплату основної заробітної плати з коштів спеціального фонду у кошторисах не передбачалося.

Пунктом 18 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28 лютого 2002 року передбачено, що у процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування власних надходжень бюджетних установ здійснюється за групами та підгрупами відповідно до правил, визначених законодавством для цієї категорії доходів бюджету.

Пунктом 20 Порядку № 228 передбачено, що під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 228 показники видатків або надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Відповідно до пункту 2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 659 від 17 травня 2002 року (із змінами та доповненнями), власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи:

1. плата послуги, що надаються бюджетними установами (цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами) ;

2. інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

При цьому, до першої групи надходжень включені підгрупи: 1) плату за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями (кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів) та 2) надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності (кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько-виробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжних підприємств, господарств, майстерень, тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання засуджених; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно).

Зазначені надходження перших двох підгруп формуються за видами, визначеними переліками послуг, що можуть надаватися бюджетними установами за плату, затверджуваними Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі. Такі переліки складаються відповідно до груп власних надходжень із зазначенням конкретних напрямів використання коштів, які отримують бюджетні установи за надання цих послуг. Відповідальними за складання переліків визначаються центральні органи виконавчої влади, що є провідними у відповідній галузі.

Згідно пункту а пункту 3 Переліку власні надходження бюджетних установ за першою підгрупою першої групи використовуються відповідно до закону про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов'язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів; за другою підгрупою першої групи - на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ.

Аналіз наведених законодавчих актів дає можливість суду зробити висновок про те, що оплата праці робітників, що надають платні послуги (бактеріологічні і хімічні аналізи, санітарно-гігієнічні обстеження, санітарно-епідеміологічна оцінка проектів будівництва, розширення, реконструкції або модернізації обєктів; комплексне вивчення документів з метою підготовки висновку санітарно-епідеміологічної експертизи; радіологічне обстеження металобрухту) у межах робочого часу має здійснюватися за рахунок спеціального фонду та включатися до видатків на оплату праці працівників бюджетних установ у кошторисі.

Для всебічного та повного зясування обставин справи суд має встановити правильність здійсненого відповідачем розрахунку матеріальної шкоди розміру витрат на заробітну плату.

В судовому засіданні було встановлено, що розрахунок зайво здійснених позивачем витрат з коштів загального фонду був здійснений виходячи із врахуванням показника щодо норми робочого часу за методикою за для виконання певного виду аналізу (дослідження).

Як було пояснено представником відповідача, розрахунки витрат часу на надання платних послуг відсутні, при визначенні норми робочого часу контрольно-ревізійним відділенням використовувалася методика, надіслана для використання в роботі КРУ в Донецькій області.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що будь-яких нормативів визначення часу за для виконання аналізів (досліджень) до закладу не доводилися.

Отже, за дослідження наявних в матеріалах справи розрахунків, суд дійшов висновку щодо не доведення відповідачем правомірності застосованого в цих розрахунках показника «витрат робочого часу», з огляду на що суд позбавлений можливості встановити правомірність наданого відповідачем розрахунку зайво витрачених коштів за державного бюджету внаслідок здійснення сплати коштів за рахунок загального фонду працівникам, зайнятим у межах робочого часу в наданні платних послуг. Крім цього, суд зазначає, що для обєктивності розрахунку, відповідач мав враховувати показник фактичних витрат робочого часу або досліджувати витрати робочого часу як на надання платних послуг так і надання послуг, що не передбачають здійснення сплати. Планові показники витрат робочого часу можуть суттєво відрізнятися від фактичних, через що наданий відповідачем розрахунок не може вважитися обєктивним та обґрунтованим.

Таким чином, через не доведення відповідачем в судовому засіданні правильності та обґрунтованості здійсненого ним розрахунку зайво здійснених позивачем витрат з загального фонду в рахунок здійснення оплати праці працівникам, що були зайняті протягом робочого часу у наданні платних послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги № 21-13/1649 від 23 вересня 2009 року, в частині зобовязання позивача вжити необхідних заходів щодо повного відшкодування виявлених порушень шляхом відшкодування коштів, витрачених на оплату праці з нарахуваннями працівникам, які виконували роботи з надання платних послуг в сумі 178,8 тис. грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з огляду на що, за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійснені позивачем підлягають стягнення на користь позивача з державного бюджету України пропорційно задоволеній частині вимог.

Враховуючи викладене, на підставі Бюджетного кодексом України, Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 1218 від 19 серпня 2002 року, Умов оплати праці працівникам закладу охорони здоровя та соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціального захисту населення України, Міністерства охорони здоровя України № 308/519 від 05 жовтня 2005 року, Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №659 від 17 травня 2002 року,Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, та ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного закладу «Дебальцівська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування пункту 1 вимоги № 21-13/1649 від 23 вересня 2009 року про відшкодування порушень виявлених ревізією у вигляді щодо відшкодування коштів в сумі 190190,00 гривень, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги № 21-13/1649 від 23 вересня 2009 року в частині відшкодування коштів, витрачених на оплату праці з нарахуваннями працівників, які виконували роботи з надання платних послуг в сумі 178,8 тис. грн. шляхом перерахування до державного бюджету.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 23 березня 2011 року у присутності представника відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 березня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.