Постанова № 14873780, 06.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2791/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретаріВажинській Т.В.

з участю:

представника позивача Бабіч І.Ю.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 2945, 84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 2945, 84 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, ОСОБА_2, перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю з 09.02.2007 року (у загальному розмірі 103,22 грн.), але згідно заяви від 04.05.2007 року виявила бажання пройти перепідготовку в комунальному комерційному підприємстві Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» за навчальною програмою «Водій трамвая». Із відповідачем укладено договір №0101-4 від 04.05.2007р. та направлено відповідача для проходження професійного навчання до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс». У звязку із цим, виплату по безробіттю відповідачу припинено, а виплату матеріальної допомоги розпочато, загальна сума виплаченої матеріальної допомоги складає 698,75 грн. Після закінчення навчання відповідачу видано свідоцтво про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів. Витрати на професійне навчання відповідача склали 2143,87 грн. Кіровсько-Петровською міжрайонною філією Донецького міського центру зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, в результаті якого встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 з 28.02.2001 року зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності. З огляду на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2945,84 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки підприємницькою діяльністю не займалась, податки та обовязкові платежі не сплачувала. При подачі позивачу заяви про надання статусу безробітної із змістом останньої не знайомилась, а працівники центру зайнятості про те, чи зареєстрована вона субєктом підприємницької діяльності, не зясовували. З огляду на повідомлені обставини просила суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.02.2007 року згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. відповідач звернулась до Кіровсько-Петровської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості про надання статусу безробітного.

Зокрема, відповідачем 09.02.2007 року до Кіровсько-Петровської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості подана заява про надання статусу безробітного, в якій позивач власноруч зазначив, що не зареєстрована субєктом підприємницької діяльності (а.с. 9).

Кіровсько-Петровською міжрайонною філією Донецького міського центру зайнятості ОСОБА_2, згідно наказу №НТ070209 від 09.02.2007 року, надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю (а.с. 6).

ОСОБА_2, згідно поданої заяви та укладеного договору № 0101-4 від 04.05.2007 року, пройшла професійне навчання у Комунальному комерційному підприємстві Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (а.с. 10, 11).

З огляду на те, що відповідач проходив навчання у Комунальному комерційному підприємстві Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» виплату допомоги по безробіттю позивачем було припинено, а виплату матеріальної допомоги в період професійного навчання розпочато. Загальна сума виплаченого матеріального забезпечення позивачем відповідачу ( допомоги по безробіттю, а також матеріальна допомога в період професійного навчання відповідача) складає 801,97 грн. (а.с.18).

03.10.2007 року відповідачу видано свідоцтво про закінчення навчання за програмою підготовки водіїв трамваїв в Учбово-курсовому комбінаті Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» (а.с.12).

Витрати на професійне навчання ОСОБА_2 у вищезазначеному навчальному закладі склали 2143,87 грн. (а.с. 16-17).

Кіровсько Петровською міжрайонною філією Донецьким міським центром зайнятості при перевірці страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_2 в період отримання допомоги по безробіттю була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13-14).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно вимог п. «б» ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно положень п.п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідач позивачу про те, що зареєстрована субєктом підприємницької діяльності як при написанні заяви про надання статусу безробітної, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітна, не повідомила.

Відповідачу листом №10-13/74 від 27.01.2011 року пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю та понесені позивачем витрати на професійне навчання, однак отримана допомога та витрати відповідачем добровільно не відшкодовані.

Частиною 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 отримана допомогу у розмірі 801,97 грн. з яких: матеріальна допомога у період професійної підготовки складає 698,75 грн., допомога по безробіттю у розмірі 103,22 грн., а також позивачем понесені витрати на професійне навчання відповідача у розмірі 2143,87 грн.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Судом доводи відповідача про те, що вона підприємницькою діяльністю не займалась, від цієї діяльності доходів не отримувала, а лише була зареєстрована субєктом підприємницької діяльності, до уваги не приймаються, оскільки згідно вищенаведених норм законодавства факт реєстрації особи субєктом підприємницької діяльності виключає можливість надання такій особі статусу безробітної, і як наслідок повязаних із цим правовідносин, у тому числі щодо виплати допомоги по безробіттю, професійного навчання тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 2945,84 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 2945,84 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1):

- на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37176002002327 в ГДКУ в Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511) виплачену матеріальну допомогу у розмірі 103 (сто три) грн. 22 коп.

- на користь Донецького обласного центру зайнятості (р/р 37176002002327, МФО 834016, ГДКУ Донецької області, код ЄДРПОУ 25671511) матеріальну допомогу у період професійної підготовки у розмірі 698 (шістсот девяносто вісім) грн. 75 коп.

- на користь Донецького обласного центру зайнятості (р/р 37175301901001, МФО 834016, ГДКУ в Донецької області, код ЄДРПОУ 03491004) витрати повязані з професійним навчанням у розмірі 2143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 87 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 06 квітня 2011 року в присутності сторін.

Повний текст постанови складений 08 квітня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.