Постанова № 14873622, 31.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2011 р. справа № 2а-29003/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Наумової К.Г.

при секретаріЧухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання « Конті» (м. Донецьк)

до Східної митниці (м. Донецьк)

Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (м. Донецьк)

про визнання протиправними дій, недійсними карток відмови та рішення

представники сторін: від позивача Кисельов В.С.

від першого відповідача Костиркіна Г.В.

від другого відповідача Вертела М.В.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Конті» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці (надалі митниця) та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (надалі ГУДКУ) про визнання протиправними дій митниці щодо видачі карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/020501 від 21.06.2010 року, № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року; визнання недійсними зазначених карток відмови, визнання недійсними рішень про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року та стягнення з державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 48056,12 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817.

Заявою про зміну позовних вимог від 22.03.2011 року позивач просить суд визнати протиправними дії митниці щодо видачі карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/020501 від 21.06.2010 року, № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року; визнати недійсними зазначені картки відмови, визнати недійсними рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року та стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання « Конті» надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 48056,12 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. 15.06.2010 року та 20.07.2010 року позивачем до митниці були надані декларації митної вартості з метою оформлення отриманого імпортного товару. Для цілей декларування ним у повному обсязі були надані усі необхідні документи, у тому числі і більша частина тих, що були додатково витребувані митницею, але позивачеві було відмовлено у митному декларуванні товарів у звязку із заниженням митної вартості товарів та видані відповідні картки відмови і рішення. Позивач посилається на наказ ДМСУ від 19.10.2010 року № 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», яким затверджені методичні рекомендації із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, зокрема п. 11. Згідно цих рекомендацій митниця не може вимагати від декларанта надання договорів з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця.

Позивач наголошує, що митна вартість товару була визначена за методом № 2,3, що є порушенням Митного кодексу України, оскільки ці методи можливо застосовувати тільки після чергового застосування попередніх методів.

У звязку із специфікою господарської діяльності, позивач був вимушений здійснити митне оформлення товарів за ціною, яка була визначена митницею та надмірно сплатити податок на додану вартість (надалі ПДВ), яким підлягає поверненню. Позивач посилається на позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 20.04.2010 року по справі № 21-2479во09. Позивач також зазначає, що згідно розяснень до ст. 267 МКУ методичних рекомендацій, при визначенні митної вартості товару мають використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі комерційного обліку покупця. Митницею не було проведено з позивачем ніяких консультації з приводу застосування митної вартості, дані комерційного обліку покупця не розглядались. Митницею також не було зроблено обчислення прямих витрат на виробництво товару.

Митниця проти позову заперечує та посилається на наступне. Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення вартості імпортних товарів, який здійснюється у відповідності до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 339 від 09.04.1998 року. З цією ціллю нею було проведене порівняння заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення, яких вже здійснено та з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Згідно вказаного Порядку декларант повинен надати митному органу додаткові документи, які б підтверджували митну вартість товару. Для здійснення митного оформлення товарів митниця використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (надалі ЄАІС ДМСУ) та електронного або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів. Митницею було виявлено заниження позивачем митної вартості товару та запропоновано надання додаткових документів, які позивач надав не у повному обсязі. При цьому, позивачем не було наведено жодного належного обґрунтування ненадання додаткових документів у повному обсязі. Враховуючи відсутність таких документів, нею було здійснено коригування митної вартості товарів за другим та третім методами і прийняті відповідні рішення. Обрання цих методів свідчить про послідовне застосування митницею методів під час прийняття рішення про визначення митної вартості.

Митниця зазначає, що тільки вона має право визначати достатність відомостей для визначення митної вартості товарів. Митниця також посилається на оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008 року № 720/100/13-08.

Крім цього, митниця звертає увагу на рішення ВАСУ, які також підтверджують право митниця користуватися інформацією цінової бази даних ЄАІС ДМСУ.

ГУДКУ заперечень проти позову до суду не надано, судом отримані заяви про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є субєктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» серія А00 № 315851 видане виконавчим комітетом Донецької міської ради, дата проведення державної реєстрації 22.10.1997р. Зазначене свідоцтво було змінено 22.03.2011 року на свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 715432. Згідно довідки з ЄДРПОУ та свідоцтва державну реєстрацію юридичної особи від 22.03.2011 року назва позивача змінилася на Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Конті».

Для здійснення оформлення в режимі «Імпорт - 40» товару какао-порошок без додавання цукру, інших підсоложувальних речовин для кондитерської промисловості «COCOA POWDER 10-12% GHN» (надалі какао), поставленого за укладеними між позивачем (Покупець) та Компанією «GRACOMAR S.L.» Іспанія (Продавець) контрактом № ТР-97 від 26.03.2010року та № СР-2010/5 від 05.07.2010 року декларантом позивача ЗАТ «Укрсервіс» до митниці 15.06.2010 року та 20.07.2010 року були надані наступні декларації митної вартості: №700000012/2010/007688, митна вартість товару 28300 доларів США; №700000012/2010/9342, митна вартість товару 23630,50 доларів США, в яких митну вартість товару було розраховано відповідно до ціни товару 2830дол.США за 1000 кг какао.

За результатами розгляду наданих декларацій митної вартості, поданих позивачем, товаросупровідних та інших документів, митницею були витребувані додаткові документи.

Так на ДМВ №700000012/2010/007688 митницею було зазначено про необхідність надання договору з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, що імпортуються; рахунків про здійснення платежів на користь третіх осіб; калькуляції фірми виробника товару; каталогів, прайс-листів фірми виробника товару; копії ВМД країни відправлення; інформації біржових організацій про вартість товару; висновків про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно законодавством.

На ДМВ №700000012/2010/9342 митницею було зазначено про необхідність надання, крім наведених документів, також рахунків про сплату комісійних, брокерських послуг, повязаних з виконанням умов договору; відповідної бухгалтерської документації; інформації зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини; відомостей про якісні характеристики товару.

На зазначену вимогу митниці позивачем були надані необхідні документи, окрім договорів з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів; калькуляції фірми виробника товару; каталогів, прас-листів фірми виробника товару.

До матеріалів справи позивачем надане листування зі своїм контрагентом Компанією «GRACOMAR S.L.» щодо надання документів, які були витребувані митницею. Компанія «GRACOMAR S.L.» повідомила позивача про неможливість надання документів, оскільки вони містять конфіденціальну інформацію. Крім цього, Компанія «GRACOMAR S.L.» не є виробником какао, тому не може надати позивачеві документи виробника товару.

Митницею було відмовлено позивачеві в прийнятті ДМВ та видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: №700000006/0/20501 від 21.06.2010 року за ДМВ №700000012/2010/007688 та № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року за ДМВ № 700000012/2010/9342.

В картках відмови в прийнятті митних декларацій митницею вказано, що митні декларації не можуть бути прийняті, товари не підлягають митному оформленню з причини того, що на вимогу митного органу позивачем не в повному обсязі надані додаткові документи, а в наданих документах відсутні необхідні відомості на підтвердження заявленої митної вартості товару. Крім цього, митницею було зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно митної оцінки визначеної відповідними рішеннями.

Рішеннями про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року митну вартість какао скориговано митницею у бік збільшення та визначено у розмірі 3780 доларівСША та 3970 доларівСША за 1000 кг, у звязку з чим митна вартість товару за ДМВ №700000012/2010/007688 склала 37800 доларів США, за№700000012/2010/9342 33149,50 доларів США, загальна вартість товару склала 70949,50 доларів США.

У вказаних рішеннях зазначено, що для розрахунку митної вартості товару митним органом були застосовані 2, 3 методи та використана інформація рівня митної вартості раніше оформлених подібних (аналогічних) товарів, ст. 269 Митного кодексу України та рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

За таких обставин та враховуючи безперервність виробничого процесу по виробленню кондитерських виробів, позивач змушений був збільшити митну вартість заявленого до розмитнення товару та надати митниці наступні декларації про визначення митної вартості товару: № 700000012/2010/007946 від 21.06.2010 року на суму 299069,82 грн.; № 700000012/2010/009537 від 23.07.2010 року на суму 261781,60 грн. та № 700000012/2010/010720 від 18.08.2010 року на суму 313233 грн.

Згідно ст.. 259 Митного кодексу України (надалі МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог ст..260 МКУ митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Ст. 266 МКУ передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім цього, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Ст. 262 МКУ визначено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.. 264 МКУ заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм доводить, що первинне право визначення митної вартості товарів надається декларанту відповідно до положень МКУ, під митною вартістю розуміється ціна товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, обчислюється відповідно до положень МКУ та повинна базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Крім цього, митна вартість товарів, визначається із застосуванням певного вичерпаного переліку методів, при цьому умови їх застосування встановлюються тільки МКУ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем по зазначеним зовнішньоекономічним операціям митниці були подані всі необхідні для розмитнення товару документи, заявлена позивачем митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. З матеріалів справи вбачається, що ціна, яка була фактично сплачена позивачем за отримані товари дорівнює 2830 доларів США за 1000 кг.

На підтвердження задекларованого рівня ціни позивачем до митниці була також надана цінова пропозиція Компанії «GRACOMAR S.L.» від 25.03.2010 року, якою йому запропонована ціна за какао на рівні 2830 доларів США за 1000 кг.

Після розгляду наданого пакету документів, здійснення порівняльного аналізу заявленої ціни з ціною з цінової бази ЄАІС ДМСУ та витребування додаткових документів, митниця дійшла висновку, що заявлена позивачем ціна значно занижена та прийняла рішення про визначення митної вартості імпортного товару за ціною 3780 доларівСША та 3970 доларів США із застосуванням другого та третього методів визначення вартості товару.

Застосування другого методу передбачено ст. 268 МКУ та здійснюється у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Застосування третього методу передбачено ст.. 269 МКУ та здійснюється лише у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Митниця зазначила, що у відповідності до вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766(надалі Порядок), позивач повинен надати додаткові документи, а застосування вказаних методів визначення митної вартості товару було здійснено нею у відповідності до вимог ст.. 269 МКУ та відсутності у неї необхідних відомостей на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Згідно ст.. 265 МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

П. 14 Порядку передбачено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

П. 11 Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобовязує позивача подати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п.11 Порядку, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Крім цього, митницею не зазначено, яка саме бухгалтерська документація повинна бути надана додатково позивачем.

До того ж, згідно Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, які затверджені Наказом Державної митної служби України від 19.10.2010 N 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту), вимагаються від декларанта, якщо витрати за такі послуги понесені покупцем оцінюваного товару та вони не включені до заявленої митної вартості.

При витребуванні відповідної бухгалтерської документації, як додаткового документа для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган має чітко визначити, який саме бухгалтерський документ вимагається.

Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару можуть бути витребувані митними органами при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є підприємства-посередники, що представляють інтереси виробників товарів або власника торгової марки товару (торгові дома, представництва тощо).

Калькуляція фірми - виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні Митного кодексу України.

Інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини вимагається лише у випадках, коли ціна оцінюваного товару визначається за формулою та/або товар чи сировина, з якого товар виготовлено, реалізуються в порядку біржової торгівлі.

П. 1.3. цього Наказу передбачено, що митниці повинні проводити процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Кодексу з обов'язковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

Аналіз здійснених митницею дій при митному оформлені товарів позивача свідчить про те, що нею не були виконані зазначені рекомендації.

У відповідності до вимог ст..2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, при здійснені контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця насамперед повинна додержуватися положень МКУ.

Судом встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи, є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи надана ВМД № 10ЕЕ121ЕЕ71260330 від 09.07.2010 року, за якою експорт товару був задекларований Компанією «Cargill B.V.», яка входить до одного концерну з Компанією виробником «Cargill Ghana Limited», за ціною його продажу Компанії «GRACOMAR S.L.» на рівні 1535 доларів США та рахунок фактуру від 09.07.2010 року. На вказану експортну декларацію є посилання у графі 44 ВМД № 700000012/2010/009537 від 23.07.2010 року та № 700000012/2010/010720 від 18.08.2010 року. Ця декларація була надана позивачем митниці при здійснені розмитнення отриманого товару, але митниця ці відомості також не прийняла до уваги.

В матеріалах справи відсутні докази того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є повязаними між собою особами або хоч і є повязаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які виключають використання першого методу і такі обставини не були доведені митницею.

Митниця, відмовляючи в застосуванні першого методу, послалася на інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ. У своїх запереченнях митниця зазначила, що мінімальна вартість ідентичних та подібних товарів складає лише 3,78 та 3,97 доларів США за 1 кг.

При цьому, як зазналося, у ст. 268 МКУ ідентичними є товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

З інформації з ЄАІС ДМСУ, наданою митницею і яка використовувалась нею при визначенні митної вартості товарів, вбачається, що митна вартість какао-порошок без додавання цукру, інших підсоложувальних речовин «COCOA POWDER 10-12% GHN» виробництва Компанією «Cargill Ghana Limited» становить від 3,13 до 3,97 доларів США за 1 кг.

З наведеного вбачається, що митницею була прийнята на основу найбільша митна вартість вказаного товару.

При цьому, митницею не надано пояснень суду, що неможливості застосування ціни какао на рівні 3,13 доларів США за 1кг.

При застосуванні третього методу визначення митної вартості товару митницею використовувалась інформація щодо подібних товарів.

У ст.. 269 МКУ зазначено, що для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Суд зазначає, що при визначенні митної вартості товару митницею не були враховані умови, викладені у цій нормі закону.

До того ж, відмова митниці в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинно базуватися на оцінці і інших доказів у сукупності.

Суд виходить з того, що митницею була застосована ціна з цінової бази ЄАІС ДМСУ, яка внесена до вказаного реєстру на підставі рішень митниці про визначення митної вартості товарів, а не ціни, яка безпосередньо була визначена субєктом господарювання або його декларантом. Митниця також не має у своєму розпорядженні відомостей щодо скасування таких рішень.

Митниця дійсно має повноваження щодо визначення митної вартості, але наявність таких повноважень не означає автоматичну правомірність застосування інших методів визначення митної вартості товарів, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій.

За таких обставин, дії щодо видачі митницею карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними.

Засобом реалізації владних повноважень митницею є прийняття картки відмови, за наявності достатніх підстав, встановлених законодавством України.

Недійсність картки відмови обумовлена недоведеністю підстав для її складання.

Враховуючи наведене, зазначені картки відмови в прийняті митних декларацій, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України підлягають визнанню недійсними.

Протиправність дій митниці щодо видачі карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та недійсність спірних карток відмови в прийняті митних декларацій, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України тягне за собою визнання недійсними рішень про визначення митної вартості товарів.

Відповідно пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України є митні органи.

Згідно пп. 3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту є об'єктом оподаткування. База оподаткування за приписами п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Як визначено п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ставка податку при цьому становить 20 відсотків.

Матеріалами справи встановлюється, що загальний розмір митної вартості товару, визначений митницею склав 874984,42 грн., таким чином, сума ПДВ склала 174816,88 грн.

Сплата коштів у рахунок погашення податкових зобовязань з ПДВ здійснена декларантом позивача ЗАТ «Укрсервіс» у загальній сумі 3114000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, відповідно до правильно визначеної вартості товару, яка становить 633803,83грн., сума ПДВ повинна складати 126760,76 грн., тобто позивачу повинно бути повернуто з бюджету зайво сплачену суму ПДВ у розмірі 48056,12грн.

Як встановлюється матеріалами справи, зайва сплата позивачем ПДВ у сумі 48056,12грн. зумовлена неправомірним збільшенням митницею митної вартості какао.

З огляду на викладене, зайво сплачена при здійсненні митного оформлення товару сума ПДВ у розмірі 48056,12грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. N 609юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

П. 5 вказаного порядку передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Згідно ст.. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України зайво сплаченої при здійсненні митного оформлення товару суми ПДВ у розмірі 48056,12грн. із зарахуванням цих коштів на рахунок позивача також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 483 грн. 96 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість», Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766, Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 339, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2005 р. № 1093 «Про переведення митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства», Порядком розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006р. №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006р. за №64/11938, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1097/14364, Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, які затверджені Наказом Державної митної служби України від 19.10.2010 N 1242 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Східної митниці щодо видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20501 від 21.06.2010 року та № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року.

Визнати недійсними картки відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20501 від 21.06.2010 року та № 700000006/0/20567 від 23.07.2010 року.

Визнати недійсними рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000765/1 від 21.06.2010 року та № 700000006/2010/000903/1 від 23.07.2010 року.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» зайво сплачену при здійсненні митного оформлення товару суму податку на додану вартість у розмірі 48056,12грн. із зарахуванням на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання « Конті» (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» витрати по сплаті судового збору у сумі 483грн. 96коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 05 квітня 2011 р.

Суддя Наумова К.Г.