Рішення № 14860752, 29.03.2011, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 22-ц-459/2011

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р.В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.

секретаря Вінтоняк О.І.

з участю представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ПП «Каретний двір», ПП «Гаразд» про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

у жовтні 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що 15.02.2006 року між банком та ОСОБА_4 і ПП «Каретний двір» було укладено генеральну кредитну угоду № 010/14-20/426, на підставі якої банк зобовязався надавати позичальникам грошові кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди. Відповідно до генеральної кредитної угоди 15.02.2006 року з ОСОБА_4 укладено кредитний договір на суму 100 000 доларів США, а 15.02.2006 року з ПП «Каретний двір» укладено кредитний договір на суму 80 000 доларів США. Згідно додаткових угод № 1, № 2, № 3 до генеральної кредитної угоди позичковий ліміт збільшено до 461 770 доларів США.

На підставі наступних кредитних договорів ОСОБА_4 отримано грошові кошти: 20.07.2006 року на суму 100 000 доларів США, 26.10.2006 року на суму 65 000 доларів США, 17.12.2007 року на суму 10 000 доларів США, 21.12.2007 року на суму 30 000 доларів США, 18.08.2008 року на суму 50 000 доларів США та на підставі кредитного договору від 18.08.2008 року ПП «Каретний двір» отримано грошові кошти на суму 150 000 доларів США. Однак, позичальники грошові кошти у встановлені строки сплачувати перестали, внаслідок чого загальна заборгованість ОСОБА_4 та ПП «Каретний двір» за тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями перед банком станом на 25.08.2010 року становить 449 048,88 доларів США, що по курсу НБУ відповідає 3 542 995,69 грн.

Для забезпечення виконання зобовязання між банком та позичальниками укладено договори іпотеки: від 17.02.2006 року, згідно з яким ПП «Каретний двір» передано в іпотеку банку виробничі приміщення та земельну ділянку площею 0,2641 га; від 18.08.2008 року на майстерню, гараж, допоміжні приміщення в м. Калуш, вул. Фабрична, 9, а 24.07.2009 року між банком та ПП «Каретний двір» укладено договір застави на обладнання для СТО за цією адресою. 24.07.2009 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. Крім того, 19.08.2008 року банк уклав із ОСОБА_4, ПП «Каретний двір», ПП «Гаразд» договори поруки про солідарну відповідальність перед кредитором за порушення зобовязань боржниками.

Тому банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_4, ПП «Каретний двір», ПП «Гаразд» заборгованість за кредитними договорами в сумі 449 048,88 доларів США, що станом на 25.08.2010 року по курсу НБУ становить 3 542 995,69 грн., в тому числі за рахунок заставленого майна: виробничих приміщень профілактичного огляду і рихтування корпусів автомобілів; будівлі майстерні та обладнання для СТО, розміщені в м. Калуш, вул. Фабрична, 9; однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ПП «Каретний двір», ПП «Гаразд» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами станом на 25.08.2010 року в сумі 3 542 995,69 грн. та судові витрати. Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна відмовлено з посиланням на її вирішення при виконанні судового рішення.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права зазначає, що банком заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості за рахунок предмету іпотеки та іншого заставленого майна. Висновок суду про безпідставність цієї позовної вимоги суперечить положенням Законів України “Про іпотеку”, “Про заставу”, Цивільного кодексу України, умовам укладених відповідачами кредитних договорів і договорів іпотеки та застави про те, що іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням за рахунок предмета іпотеки і набуває права стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання у випадках невиконання умов кредитного договору. Рішення суду не відповідає вимогам п. 3 ст. 215 ЦПК України щодо мотивів відхилення доказів банку про наявність підстав для застосування положень ст. ст. 572, 575, 589, 590 ЦК України. Тому апелянт просить оскаржуване рішення змінити: в резолютивній частині рішення зазначити про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитними договорами станом на 25.08.2010 року в сумі 3 542 995,69 грн., в тому числі за рахунок заставленого майна: виробничі приміщення профілактичного огляду і рихтування корпусів автомобілів та земельну ділянку площею 0,2641 га, на якій розташовані ці виробничі приміщення; обєкт незавершеного будівництва будівлі майстерні, площею забудови 437,8 кв.м, загальною площею 740,1 кв.м, в м. Калуш, вул. Фабрична, 9; обладнання для СТО за цією адресою; однокімнатну квартиру, загальною площею 22,3 кв.м по вул. Січових Стрільців, 5/85 в м. Калуш Івано-Франківської області та судові витрати.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» апеляційну скаргу підтримав. Відповідач ОСОБА_5 та представники ПП «Каретний двір», ПП «Гаразд», належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не зявились, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У порушення зазначених правових норм та роз'яснень, викладених у пп. 8, 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі", суд першої інстанції не дав оцінки всім доказам у справі, наданих сторонами на підтвердження вимог і заперечень, у звязку з чим неправильно застосував норми матеріального права, не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що загальна заборгованість ОСОБА_4 та ПП «Каретний двір» перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитними договорами в сумі 449 048,88 доларів США, що станом на 25.08.2010 року по курсу НБУ становить 3 542 995,69 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку на користь банку.

Однак, з висновком суду про безпідставність заявленої позовної вимоги про стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна, погодитися не можна.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Для забезпечення виконання зобовязання між банком та позичальниками укладено договори іпотеки: від 17.02.2006 року, згідно з яким ПП «Каретний двір» передано в іпотеку банку: виробничі приміщення профілактичного огляду і рихтування корпусів автомобілів та земельну ділянку площею 0,2641 га, на якій розташовані ці виробничі приміщення; від 18.08.2008 року на майстерню, гараж, допоміжні приміщення в м. Калуш, вул. Фабрична, 9, а 24.07.2009 року між банком та ПП «Каретний двір» укладено договір застави на обладнання для СТО за цією адресою. 24.07.2009 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. Крім того, 19.08.2008 року банк уклав із ОСОБА_4, ПП «Каретний двір», ПП «Гаразд» договори поруки про солідарну відповідальність перед кредитором за порушення зобовязань боржниками.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За умовами вказаних договорів застави та іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачами ОСОБА_4 та ПП «Каретний двір» кредитних договорів, позивач має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки/застави.

У відповідності до п. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 33 вказаного Закону, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Суд цих вимог закону не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за рахунок заставленого майна, задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові в цій частині, суд першої інстанції в порушення норм ст. 214 ЦПК України належним чином не визначив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, а послався в мотивувальній частині свого рішення на ст. ст. 553-555, 1054 ЦК України, залишивши поза увагою вимоги ст. ст. 546, 572, 575, 589, 590 ЦК України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. ст. 7, 12, 33 Закону України "Про іпотеку", не перевіривши належним чином доводи позивача про наявність підстав для застосування при вирішенні справи положень зазначених вище норм матеріального права про те, що іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням за рахунок предмета іпотеки і набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання у випадках невиконання умов кредитного договору.

За таких обставин постановлене судове рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Разом з тим, твердження в апеляційній скарзі про наявність права банку на заставлене майно, а саме: лабораторний корпус загальною площею 2371,0 кв.м, що розташований по вул. Січових Стрільців в с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області, є помилковим, оскільки згідно укладених договорів застави, іпотеки та поруки зазначене майно в заставу, іпотеку відповідачами не передавалось.

При викладених обставинах постановлене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ПП «Каретний двір», ПП «Гаразд» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі за рахунок заставленого майна.

На підставі ст. ст. 526, 530, 541, 543, 546, 553, 554, 572, 575, 589, 590, 610, 612, 625, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 25 січня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, приватного підприємства «Каретний двір», код ЄДРПОУ 30848245, приватного підприємства «Гаразд», код ЄДРПОУ 32534244 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами станом на 25.08.2010 року в сумі 3 542 995 грн. 69 коп., в тому числі за рахунок заставленого майна: виробничі приміщення корпус профілактичного огляду і рихтування корпусів автомобілів, загальною площею 763,6 кв.м, що знаходиться в м. Калуш, вул. Фабрична, 9 та земельну ділянку площею 0,2641 га, на якій розташовані ці виробничі приміщення в м. Калуш, вул. Фабрична, 9 Івано-Франківської області; однокімнатну квартиру, загальною площею 22,3 кв.м, що знаходиться в м. Калуш, вул. Січових Стрільців, 5 кв. № 85; обєкт незавершеного будівництва: незавершена будівництвом будівля майстерні, площею забудови 437,8 кв.м, готовністю 97 %, загальною площею 840,1 кв.м, що знаходиться в м. Калуш, вул. Фабрична, 9 Івано-Франківської області та судові витрати: 2 550 грн. судового збору та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді:Девляшевський В.А.

Проскурніцький П.І.