Постанова № 1485628, 24.03.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 07/269а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2008 р.

12 год. м. Черкаси

За адміністративним позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу „Черповоди”

до Уманської об’єднаної державної податкової інспекції

про зобов’язання списати 103040грн. 52коп. податкового боргу з прибуткового податку з громадян.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Деренюк Ю.М. –голова правління кооперативу, Сущанський В.С. –за довіреністю від 30.01.2008р.;

від відповідача: Бодревська І.В. –за довіреністю від 11.04.2007р., Нескородяний С.А. –за довіреністю від 19.03.2008р.

Заявлено адміністративний позов про зобов’язання відповідача списати у відповідності з вимогами пп. „г” пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181-ІІІ) 103040грн. 52коп. податкового боргу з прибуткового податку з громадян як безнадійного податкового боргу, у тому числі: 93854грн. 75коп. основного платежу і 9185грн. 77коп. пені.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що заявлений до списання податковий борг виник у нього у період до 01.01.2004р. через обставини непереборної сили, які мали місце у 2003р., і призвели до загибелі посівів сільськогосподарських культур, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 18.06.2003р. №6659/05-4.

Позивач також зазначив, що відповідач 29.07.2004р. прийняв рішення №2714/24-018/19048 про списання вказаної вище суми податкового боргу, проте згодом скасував це рішення іншим своїм рішенням від 17.08.2004р. №2947/24-018/19048, при прийнятті якого на думку позивача було порушене чинне законодавство України.

Заявою від 10.19.03.2008р. позивач заявив про своє право на списання заявленої суми податкового боргу з підстав, передбачених пп. „в” пп. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону №2181-ІІІ у зв’язку із закінченням строку позовної давності щодо цього податкового боргу, встановленого Законом №2181-ІІІ.

У засіданні суду представники позивача адміністративний позов підтримали.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, зазначивши при цьому, що заявлена до списання сума податкового зобов’язання позивача з прибуткового податку з громадян та пені не є податковим боргом у розумінні Закону №2181-ІІІ, оскільки не була узгоджена в порядку, встановленому цим Законом, і не була відображена як податковий борг у картці особового рахунку позивача.

Крім того, відповідач вказав на пропущення позивачем встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку звернення до адміністративного суду.

У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти адміністративного позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

24 березня 2000р. Уманською районною державною адміністрацією була проведена державна реєстрація позивача як юридичної особи.

18 червня 2003р. на запит сільськогосподарського виробничого кооперативу „Черповоди” Торгово-промисловою палатою України був виданий висновок про форс-мажорні обставини №6659/05-4. Згідно з цим висновком Торгово-промислова палата України встановила, що внаслідок несприятливих погодних умов, які склалися взимку2002-2003 років на площах сільськогосподарського виробничого кооперативу „Черповоди” станом на 28.03.2003р. загинули посіви озимої пшениці на площі 480 га та посіви озимого жита на площі 50 га. Ці обставини Торгово-промислова палата України визнала форс-мажорними відповідно до пункту 18.2 статті 18 Закону №2181-ІІІ.

У липні 2004р. відповідачем була проведена документальна перевірка позивача з питань встановлення податкового боргу з прибуткового податку з громадян станом на 28.03.2003р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 22.07.2004р. №1931/17-201/05533310.

Перевіркою була встановлена наявність у позивача заборгованості з прибуткового податку з громадян, самостійно нарахованого ним і утриманого з виплаченого громадянам доходу, станом на 28.03.2003р. у сумі 120137грн. 56коп. та 9185грн. 77коп. пені, нарахованої на суму заборгованості з цього податку.

29 липня 2004р. відповідач прийняв рішення №2714/24-018/19048 про списання безнадійного податкового боргу. За цим рішенням відповідач вирішив списати як безнадійний податковий борг за станом на 28.03.2003р. згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 18.06.2003р. №6659/05-4 про форс-мажорні обставини 93854грн. 75коп. заборгованості позивача з прибуткового податку з громадян, який не обліковується в картці облікового рахунку та підтверджується актом документальної перевірки від 22.07.2004р. №1931/17-201/05533310 та 9185грн. 77коп. пені, нарахованої на суму заборгованості з цього ж податку.

17 серпня 2004р. відповідач прийняв рішення №2947/24-018/20224, за яким вирішив скасувати раніше прийняте ним рішення від 29.07.2004р. №2714/24-018/19048 про списання безнадійного податкового боргу.

Рішення відповідача від 17.08.2004р. №2947/24-018/20224 було вручене голові правління кооперативу „Черповоди” Деренюку Ю.М. під розписку 20.08.2004р.

7 грудня 2007р. позивач звернувся до відповідача з листом від 07.12.2007р. №158, яким просив відповідача списати заборгованість з прибуткового податку з громадян станом на 28.03.2003р. у сумі 193854грн. 75коп. та 9185грн. 77коп. пені, нарахованої на суму заборгованості з цього податку як безнадійний податковий борг, який виник через обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Листом від 21.12.2007р. №308-87/10 відповідач відмовив позивачу у списанні 193854грн. 75коп. заборгованість з прибуткового податку з громадян станом на 28.03.2003р. та 9185грн. 77коп. пені, нарахованої на суму заборгованості з цього податку

Підпункт „в” підпункту 18.2.1 пункт 18.2 статті 18 Закону №2181-ІІІ передбачає, що податковий борг юридичних або фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом, підлягає списанню як безнадійний податковий борг разом з нарахованою на нього пенею та штрафними санкціями.

Підпункт „г” підпункту 18.2.1 пункт 18.2 статті 18 Закону №2181-ІІІ передбачає, що податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підлягає списанню як безнадійний податковий борг разом з нарахованою на нього пенею та штрафними санкціями.

Згідно з підпунктом 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181-ІІІ списання безнадійного податкового боргу мають здійснювати податкові органи у порядку, який визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Пункт 1.3 статті 1 Закону №2181-ІІІ термін „податковий борг” визначає як податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Пункт 1.11 статті 1 Закону №2181-ІІІ термін „податкова декларація” визначає як документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ст. 5 Закону №2181-ІІІ самостійне узгодження платником податків сум податкових зобовязань здійснюється за поданими ним до контролюючих органів податковими деклараціями. В адміністративному чи судовому порядку суми податкових зобовязань узгоджуються за податковими повідомленнями контролюючих органів.

Згідно з пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону №2181-ІІІ у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 „Про прибутковий податок з громадян” та Закон України від 22.05.2003р. №889- ІV „Про податок з доходів фізичних осіб” не передбачають зобов’язання податкових агентів подавати податкові декларації з прибуткового податку з громадян та з податку з доходів фізичних осіб.

Наказом від 14.03.2001р. №103 Державна податкова адміністрація України затвердила „Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків”, згідно з пунктом 4 якого визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Згідно з пунктом 4.6 „Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів”, затвердженої наказом ГДПІ України від 12.05.1994р. №37 у редакції наказу ДПА України від 03.09.2001р. №342, не проводиться нарахування в особових рахунках платників податків зобовязань по платежах, по яких не передбачено подання такими платниками податкової звітності, крім випадків донарахування таких платежів за актами документальних перевірок.

Позивач не довів того, що заявлена до списання сума податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян була узгоджена ним самостійно за податковою декларацією чи в адміністративному або в судовому порядку за податковим повідомленням-рішенням, тобто, що ця сума є податковим боргом і, що вона була відображена чи повинна була бути відображеною відповідачем у картці особових рахунків позивача.

Встановлений пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону №2181-ІІІ строк давності для стягнення податкового боргу стосується лише узгоджених сум податкових зобов'язань, які були нараховані податковим органом. У даному випадку заявлена позивачем до списання сума податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян була нарахована ним самостійно і не є податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону №2181-ІІІ.

Частинами 1, 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Іншими законами, окрім ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення до адміністративного суду стосовно даного випадку не встановлені.

Частини 1, 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивач узнав про відмову відповідача від списання заявлених у позові сум прибуткового податку та пені 20.08.2004р., а звернувся до господарського суду за захистом свої прав лише 22.12.2007р., тобто після закінчення встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку звернення до адміністративного суду.

Причиною пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивач назвав постійні обіцянки відповідача списати заборгованість позивача з прибуткового податку з громадян та пені після виділення із загальної суми заборгованості суми податку, який був нарахований із заробітної плати працівників. Проте доказів надання відповідачем таких обіцянок позивач не надав.

За оцінкою господарського суду причина пропуску позивачем встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку звернення до адміністративного суду не є поважною, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

У адміністративному позові відмовити повністю.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ Дорошенко М.В.