Постанова № 1485416, 24.03.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 07/34а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2008 р.

9 год., м. Черкаси

За адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранспостач”

до державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання протиправними та скасування рішень

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Бондар В.В. –директор товариства, Василенко І.І. –за довіреністю від 14.01.2008р.;

від відповідача: Леневець А.М. –за довіреністю від 24.09.2007р., Майданюк О.С.- за довіреністю від 14.01.2008р.

Заявлено адміністративний позов про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 22 червня 2007р.:

№0004652200/0 про застосування до позивача 189275грн. пені, передбаченої ст. 4 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (далі - Закон №185/94-ВР), за порушення строку здійснення імпортної операції;

№0004662200/0 про застосування до позивача 340грн. штрафу за нездійснення щоквартального декларування наявності валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказав на невідповідність фактичним обставинам та вимогам законодавства висновків акту перевірки, на підставі якого були прийняті спірні рішення, зокрема, висновків про порушення позивачем строку здійснення імпортної операції з ввезення на територію України двох вантажних автомобілів –тягачів і двох напівпричепів та про наявність у позивача валютних цінностей за межами України.

За твердженням позивача два вантажних автомобіля –тягачі і два напівпричепи були ввезені на територію України 09.07.2005р., але були вилучені митним органом без оформлення вантажних митних декларацій і передані на зберігання ТОВ „Волинь Євро бізнес” м. Луцьк. І тільки після цього позивач сплатив нерезиденту 20000 євро за поставлені ним автомобілі і напівпричепи. За таких обставин на думку позивача відсутність оформлених вантажних митних декларацій на два автомобілі і два напівпричепи не може означати про нездійснення нерезидентом поставки останніх і наявність у позивача валютних цінностей за межами України.

Крім того, позивач вважає застосовані до нього за спірними рішеннями фінансові санкції адміністративно-господарськими санкціями, при застосуванні яких відповідач порушив встановлені ст. 250 Господарського кодексу України строки застосування таких санкцій.

У засіданні суду представники позивача адміністративний позов підтримали з викладених вище підстав.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, оскільки вважає спірні рішення законними і обґрунтованими, а встановлені ст. 250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій –непорушеними.

У засіданні суду представник відповідача підтримали заперечення проти адміністративного позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

8 червня 1998р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради була проведена державна реєстрація позивача як юридичної особи.

1 липня 1998р. позивач був узятий відповідачем на облік як платник податків.

23 червня 2005р. позивач уклав з голландською фірмою „Ad Van Ekeren V.O.F.” зовнішньоекономічний контракт №2306-5, згідно з яким голландська фірма „Ad Van Ekeren V.O.F.” зобов’язалося продати позивачу, а останній прийняти і оплатити транспортні засоби: два сідлові тягачі і два напівпричепи загальною вартістю 20000 євро.

9 липня 2005р. на територію України з Республіки Польща заїхали вантажний автомобіль „Рено-Магнум” з р/н 613326 з напівпричепом 9JM411 та вантажний автомобіль „Рено-Магнум” з р/н 613327 з напівпричепом 2JV618. За наданими Бондарем Валерієм Віталійовичем до митного контролю товаросупровідними документами на ці вантажні автомобілі та напівпричепи останні переміщувалися з голландської фірми „Ad Van Ekeren V.O.F.” на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранспостач” і їх вартість становила 7000 євро за один автомобіль і 3000 євро за один напівпричеп, а усього за два автомобіля і два напівпричепа 20000 євро.

Під час здійснення митного контролю посадові особи Ягодинської митниці встановили у діях Бондаря Валерія Віталійовича ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України, і у зв’язку з цим вилучили у Бондаря Валерія Віталійовича вказані вище вантажні автомобілі та напівпричепи і товаросупровідні документи на них, про що були складені відповідні протоколи про порушення митних правил від 09.07.2005р. №557/20502/205р і №559/20502/2005р.

18 липня 2005р. начальником Ягодинської митниці за матеріалами порушення Бондарем Валерієм Віталійовичем митних правил було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України, яку (справу) було передано в провадження слідчого відділу управління Служби безпеки України у Волинській області.

26 липня 2005р. позивач за платіжним дорученням від 26.07.2005р. №2 перерахував голландській фірмі „Ad Van Ekeren V.O.F.” 20000 євро як плату за тягачі та напівпричепи згідно з контрактом від 23.06.2005р. №2306-5

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 18.10.2005р. Бондарю Валерію Віталійовичу було відмовлено у задоволенні скарги на постанову начальника Ягодинської митниці від 18.07.2005р. про порушення кримінальної справи відносно Бондаря Валерія Віталійовича за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України.

Довідкою від 22.12.2005р. №54/14/1260 управління Служби безпеки України у Волинській області повідомило про те, що його слідчим відділом розслідується кримінальна справа №1260 за фактом контрабанди двох сідлових тягачів „Renault Magnum 390” та двох напівпричепів „Pacton TXZ 339”, які згідно з поданими Бондарем Валерієм Віталійовичем 09.07.2005р. до митного контролю на митному посту „Ягодин” Ягодинської митниці товаросупровідними документами ввозилися на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранспостач” з голландської фірми „Ad Van Ekeren V.O.F.” на підставі контракту від 23.06.2005р. №2306-5 за 20000 євро.

На підставі листа Верховного Суду України від 03.10.2006р. №5-8643сі06 кримінальна справа щодо Бондаря Валерія Віталійовича була передана із провадження Любомльського районного суду Волинської області в провадження Соснівського районного суду м. Черкаси.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.03.2007р. було задоволене клопотання підсудного Бондаря Валерія Віталійовича щодо зміни місця зберігання речових доказів по кримінальній справі: двох автомобілів „Renault Magnum 390” та двох напівпричепів „Pacton TXZ 339”, які знаходилися на зберіганні ТОВ „Волинь Євро бізнес”. Соснівський районний суд постановив передати ці речові докази на відповідальне зберігання Бондарю Валерію Віталійовичу.

На день прийняття господарським судом цієї постанови вказана кримінальна справа щодо Бондаря Валерія Віталійовича остаточно ще не була розглянута Соснівський районним судом м. Черкаси .

У червні 2007р. відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2005р. по 01.04.2007р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 21.06.2007р. №1153/23-2/25584924.

Перевіркою була встановлена наявність у позивача станом на 31.03.2007р. не погашеної дебіторської заборгованості у сумі 20000 євро по зовнішньоекономічному контракту від 23.06.2005р. №2306-5, укладеного ним з голландською фірмою „Ad Van Ekeren V.O.F.” на купівлю двох сідлових тягачів та двох напівпричепів, і відсутність у позивача індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення імпортної операції на умовах відстрочення поставки більше ніж на 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, що за висновком відповідача є порушенням вимог ст. 2 Закону №185/94-ВР.

При цьому відповідач виходив з викладених вище обставин ввезення Бондарем Валерієм Віталійовичем на територію України двох вантажних автомобілів і двох напівпричепів та встановленого перевіркою факту відсутності оформлених в установленому порядку вантажних митних декларацій на імпортований згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 23.06.2005р. №2306-5 товар, наявність яких згідно з пунктами 1.1 та 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136, означає про здійснення поставки товару по імпорту і є підставою для зняття імпортної операції резидента з контролю Національного банку України.

Порушення позивачем встановленого ст. 2 Закону №185/94-ВР дев’яностоденного строку відстрочення поставки продукції при здійсненні імпортної операції на суму 20000 євро за висновком перевірки станом на 31.01.2007р. склало 523 дні, починаючи з 25.10.2005р., за які відповідач повинен сплатити до бюджету 189275грн. пені, передбаченої ст. 4 цього ж Закону із розрахунку 0,3 відсотки за кожний день прострочення від суми 20000 євро, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості - 24.10.2005р.

Крім того, перевіркою було встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 1 Указу Президента України від 19.06.1994р. „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що знаходяться за її межами” та ст. 9 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993р. №15-93”Про систему валютного регулювання та валютного контролю” не здійснив станом на 01.01.2006р,. 01.04.2006р., 01.07.2006р., 01.10.2006р. 01.01.2007р. декларування наявності належних йому валютних цінностей, які знаходяться за межами України на суму 20000 євро.

На підставі акту перевірки від 21.06.2007р. №1153/23-2/25584924 відповідач прийняв спірні рішення від 22 червня 2007р. №0004652200/0 та №0004662200/0.

За спірним рішенням від 22 червня 2007р. №0004652200/0 відповідач застосував до позивача 189275грн. пені, передбаченої ст. 4 Закону №185/94-ВР, за порушення строку здійснення імпортної операції.

За спірним рішенням від 22 червня 2007р. №0004662200/0 відповідач застосував до позивача 340грн. штрафу, встановленого ст. 16 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993р. №15-93”Про систему валютного регулювання та валютного контролю” та п. 2.7 ст. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою правління Національного банку України від 08.02.2000р. №49, за нездійснення щоквартального декларування наявних за межами України валютних цінностей.

Позивач викладені вище обставини ввезення Бондарем Валерієм Віталійовичем на територію України двох вантажних автомобілів і двох напівпричепів та факту відсутності оформлених в установленому порядку вантажних митних декларацій на ці транспортні засоби не спростував.

Статтею 2 Закону №185/94-ВР встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами терміну, передбаченого статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Закон України від 16.04.1991р. №959-ХІІ Про зовнішньоекономічну діяльність у ст. 1 визначає момент здійснення експорту (імпорту) моментом перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Момент перетину транспортними засобами митного кордону України визначається Митним кодексом України, згідно з п. 2 ст. 1 якого ввезення транспортних засобів на митну територію України –це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

У пунктах 12, 14, 15, 19, 23 і 35 ст. 1 Митного кодексу України приведені визначення таких термінів:

митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;

митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів;

переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація;

пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

З приведених вище норм законодавства випливає, що момент перетину транспортними засобами митного кордону України настає тільки після проведення митним органом митних процедур, які передбачають здійсненням митного контролю за переміщенням транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих транспортних засобів, справлянням передбачених законом податків, зборів, а також після пропуску митним органом транспортних засобів через митний кордон України.

У даному випадку митні процедури щодо ввезених Бондарем Валерієм Віталійовичем на територію України двох вантажних автомобілів і двох напівпричепів митними органами повністю не були проведені, також митними органами не був наданий дозвіл на переміщення цих транспортних засобів через митний кордон України. Відтак немає підстав вважати, що вказані транспортні засоби перетнули митний кордон України і настав момент здійснення їх імпорту.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироку Соснівського районного суду м. Черкаси у вище згадуваній кримінальній справі щодо Бондаря Валерія Віталійовича немає, а приведені вище обставини ввезення Бондарем Валерієм Віталійовичем на територію України двох вантажних автомобілів і двох напівпричепів не означають, що останні не перетнули митний кордон України і відповідно не відбувся їх імпорт саме внаслідок порушення позивачем вимог відповідних норм законодавства, а не внаслідок порушення таких норм митним чи іншим державним органом.

Отже, у даному випадку відповідач не доказав вчинення позивачем правопорушень у сфері господарювання, за які до нього були застосовані за спірними рішеннями фінансові санкції.

Застосовані до позивача за спірними рішеннями фінансові санкції у розумінні статей 238, 239, 241 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Іншими законами, окрім ст. 250 Господарського кодексу України, строки застосування застосованих до позивача за спірними рішеннями адміністративно-господарських санкцій не встановлені.

Отже, у даному випадку станом на 22 червня 2007р. - день прийняття відповідачем спірних рішень встановлений ст. 250 Господарського кодексу строк застосування адміністративно-господарських санкцій - один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності закінчився для застосування до позивача 153085грн. пені за порушення строку здійснення імпортної операції за 423 дні прострочення з 25.10.2005р. по 21.12.2006р. і для застосування штрафу за нездійснення декларування наявних за межами України валютних цінностей станом на 01.01.2007р.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України понесені ним витрати на сплату судового збору в сумі 3грн. 40коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 22 червня 2007р. №0004652200/0.

Визнати протиправними та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 22 червня 2007р. №0004662200/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранспостач” (вул. Смілянська, буд. 118, оф. 210, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25584924) – 3грн. 40коп. витрат на сплату судового збору.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ Дорошенко М.В.