Постанова № 1485319, 29.01.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2008 № 05-5-28/15228

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від ініціюючого кредитора:

Куракін Ю.В. довіреність №12206/9/10-009 від 19.09.2006р.

від боржника:не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.11.2007

у справі № 05-5-28/15228

за заявою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

до Товарисвта з обмеженою відповідальністю "Віра-Р"

провизнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2007 № 05-5-28/15228заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про порушення справи про банкрутство ТОВ „Віра Р” і додані документи повернуті заявникові без розгляду на підставі статті 7, частини 1 статті 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було надано усі можливі докази, які підтверджують неплатоспроможність боржника, а тому ухвала про повернення заяви про порушення справи про банкрутство від 12.11.2007р. не відповідає нормам законодавства.

Ухвалою від 13.12.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 29.01.2008 р.

29.01.2008 р. розгляд справи був відкладений на 05.02.2008 р. 05.02.2008 р. в судове засідання зявився представник позивача. П

Представник боржника в судове засідання не зявився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в звязку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника боржника.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:

06 листопада 2007 року ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася до Господарського суду м.Києва із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника ТОВ „Віра Р” з фінансовими вимогами 11524, 49 грн. на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2007 № 05-5-28/15228 повернуто без розгляду заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ „Промснабзбут” на підставі статті 7, частини 1 статті 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон України), з посиланням на те, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника із зазначенням реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Оскаржувану ухвалу мотивовано тим, що згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначеним цим Законом, а також іншими законами.

Крім того, відповідно до положень пункту 8.1. статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Тобто, заявником не надано доказів неможливості стягнення заборгованості з боржника шляхом виконавчого провадження або списання коштів з рахунків боржника відповідно до законодавства або примусового стягнення боргу за рахунок активів платника податків на підставі рішення суду в межах встановлених строків давності.

Крім того, як зазначено в оскаржуваної ухвалі суду, заявником не додано до заяви доказів внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність ТОВ „Віра Р” за адресою реєстрації або доказів не підтвердженості внесених до Єдиного державного реєстру записів про юридичну особу та її місцезнаходження.

Також, суд першої інстанції посилається на пункт 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і додатних до неї документів, вказуючи на те, що доданий до заявником до заяви про порушення справи про банкрутство, фіскальний чек № 1331 від 02.11.2007 не може вважатися доказом, оскільки він свідчить про направлення заяви з додатками ТОВ „ВИРА Р”, тоді як боржником є ТОВ „Віра Р”.

Судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення заявникові заяви про порушення справи про банкрутство та вважає його помилковим з наступних підстав.

Статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно частини 1 цієї статті у разі, якщо громадянин-підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

У контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” предметом доказування, зокрема, є визначення місцезнаходження боржника юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Нормами чинного законодавства, зокрема, статтею 93 Цивільного кодексу України та статтею 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” передбачено обовязкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор ДПІ у Печерському районі м. Києва у своїй заяві № 13264/9/24-109 про порушення справи про банкрутство ТОВ „Віра Р” виклав обставини та надав докази, які підтверджують наявність зобовязання боржника перед кредитором, неплатоспроможність боржника, визначив місцезнаходження боржника юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

До заяви кредитора - ДПІ у Печерському районі м.Києва №13264/9/24-109 від 28.09.2007 було надано:

- довідку про суму податкового боргу платника податків, щодо якого подається заява про порушення справи про банкрутство на суму 11524, 49 грн.;

- копії актів щодо порушення податкового законодавства ТОВ „Віра Р” та податкові повідомлення рішення, прийняті ДПІ на підставі цих актів;

- копії першої за № 1/88 від 16.10.2001 та другої за № 2/2052 від 16.04.2002р. податкових вимог;

- копії листів БТІ № 29360 від 04.09.2006 та листа УДАІ МВС України № 79/15/9 від 25.07.2006 р.

Про реструктуризацію податкового боргу боржник до ДПІ у Печерському районі не звертався.

Відповідно до Акту перевірки ДПІ у Печерському району м. Києва відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню субєкта підприємницької діяльності від 22.08.2007, встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 31 підприємство ТОВ „Віра Р”, код 24914650 не знаходиться, будинок (приміщення) за вказаною адресою належить ВАТ „Укргіпроцукор”. Договір оренди власник будинку (приміщення) з підприємством ТОВ „Віра Р” не укладав (копія останньої довідки Головного управління статистики у м. Києві на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.08.2007р. №13 5472, копія статуту ТОВ „Віра Р”, копія свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності ТОВ „Віра Р” №24914650 додані до заяви про порушення справи про банкрутства боржника).

Суд першої інстанції зазначає, що заявником не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, посилаючись на порушення вимог, передбачених пунктом 6 статті 63, статті 56 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких позивач зобовязаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

ДПІ у Печерському районі м. Києва надав суду першої інстанції доказ направлення заяви про порушення справи про банкрутство, а саме касовий чек від 30.10.2007 № 0926, в якому зазначено, що отримувач „Вира Р”.

В постанові Верховного Суду України від 20.01.2004 зазначено, що згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України касові чеки є доказом. У разі виникнення сумнівів щодо їх достовірності, чи наявності підстав для висновку про недостовірність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення заяви.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва обґрунтовано звернулася до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тому ухвала Господарського суду м. Києва від 12.11.2007 № 05-5-28/15228 підлягає скасуванню, а справу слід направити на розгляд до Господарського суду м.Києва.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.11.2007 р. по справі № 05-5-28/15228 скасувати.

Матеріали справи № 05-5-28/15228 передати на розгляд до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді

19.02.08 (відправлено)