Рішення № 1484957, 12.03.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2008 р.

Справа № 4/369

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/369

за позовом: Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" м. Кіровоград

до відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградське рудоуправління" с. Катеринівка Кіровоградського району та області

зобов'язання укласти договір по переддоговірному спору

За участю представників сторін:

від позивача - Даценко О.О., довіреність № 165/07 від 23.01.2007 року;

від позивача - Григоренко В.В., довіреність № 163/07 від 23.01.2007 року;

від відповідача - Чібісов О.М., довіреність № 111 від 26.11.2007 року;

від відповідача - Зайченко А.Г., довіреність № 110 від 26.11.2007 року;

СУТЬ СПОРУ:

Подано позов про врегулювання спору, який виник при укладанні між сторонами договору про постачання електричної енергії за №1 від 03.09.2007 року та про спонукання відповідача укласти цей договір на умовах, які зазначені в проекті договору на умовах позивача.

В судовому засіданні 11.03.2008 року оголошувалась перерва до 9 год. 15 хвилин 12.03.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються Законом України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 року, главою 30 параграф 3 Господарського кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.5.2. “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28, в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910, при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

У відповідності до ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов’язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

На виконання вказаних вимог законодавства 03.08.2007 р. позивач надав відповідачу для підписання два примірники проекту договору № 1 про постачання електричної енергії з усіма додатками.

03.09.2007 р. позивачем було отримано від відповідача протокол розбіжностей до договору № 1 про постачання електричної енергії.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Розглянувши умови договору з врахуванням наданого відповідачем протоколу розбіжностей позивач прийняв в редакції, запропонованій відповідачем, п. 5.1., п. 2 Додатку №1 “Порядок розрахунків”, п. 5 Додатку №1 “Порядок розрахунків”, абз. 2 п. 8 Додатку №1 “Порядок розрахунків”, а також погодився із виключенням з умов Договору наступних пунктів: п. 2.3.11., п. 4.2.5., про що позивачем було складено протокол узгодження розбіжностей, який було надіслано Відповідачу разом із супровідним листом № 857/01 від 21.09.2007 р.

Оскільки, інші пропозиції відповідача щодо умов договору не є прийнятними для позивача, то керуючись положеннями ст., ст. 181, 187 Господарського кодексу України, позивач передав до суду всі розбіжності, які залишилися не врегульованими, звернувшись 21.09.2007 року до господарського суду з позовною заявою.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги не є повністю обґрунтованими, позов підлягає лише до часткового задоволення враховуючи наступне.

Відповідач обґрунтовано посилається на відсутність такої умови в тексті типового договору та пропонує виключити з договору п. 2.3.8. наступного змісту: «2.3.8. Обладнати окремі площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис.кВт/год і більше засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних в межах періоду, визначеного нормативними документами для встановлення зазначених засобів обліку».

Позивач наполягає на залишенні п.2.3.8. в Договорі на запропонованих ним умовах, посилаючись на положення п. 3.20 ПКЕЕ та своє право конкретизувати умови договору.

Необхідність в укладенні вказаного договору виникла у зв'язку з тим, що вказаний проект договору було розроблено на виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 17 жовтня 2005 р. № 910, п.3 якої зобов'язує суб'єктів господарювання, на яких розповсюджується дія Правил користування електроенергією (далі Правил) привести комерційний облік на належних їм електроустановках у відповідність до вимог п. 3.20 Правил.

Пунктом 3.20 вказаних Правил визначено, що окремі площадки вимірювання з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним обсягом споживання за попередні 12 розрахункових періодів 50 тис. кВт год. і більше мають бути забезпечені засобами диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії та локального устаткування збору і обробки даних для організації обліку діючих електроустановок згідно постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.2005 р. та внесеними в неї змінами постановою НКРЕ України № 1325 від 12.10.2006 р. по площадкам вимірювання:

з приєднаною потужністю електроустановок від 550 кВт до 750 кВт і більше - протягом двох років від дати набрання чинності цією постановою, тобто з 18.11.2007 року.

Отже, п. 3.20. ПКЕЕ не містить умови щодо врегулювання питання про забезпечення окремих площадок вимірювання локальним устаткуванням збору і обробки даних саме в договорі про постачання електричної енергії.

Крім того, відповідно до п.2.1. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов’язались керуватись чинним законодавством України та ПКЕЕ.

Згідно п. 1.1. ПКЕЕ дія цих правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).

Таким чином, застосування норм ПКЕЕ під час виконання зобов’язань за договором є обов’язковим для обох сторін і не потребує додаткового узгодження в договорі.

На час розгляду справи судом відсутні будь-які докази про порушення відповідачем прав чи законних інтересів позивача, оскільки передбачений законом строк для забезпечення обліку електричної енергії диференційованими засобами обліку настав лише 18.11.2007 року, тобто через 2 роки після набрання чинності постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.2005 р. та внесеними в неї змінами постановою НКРЕ України №1325 від 12.10.2006 р. - протягом двох років від дати набрання чинності цією постановою і лише після настання цього строку можна бути вирішувати питання про невиконання чи неналежне виконання відповідачем вимог п. 3.20 Правил, а позивач звернувся до суду 21.09.2007 року. Господарський суд вважає за необхідне врахувати, що положення Правил є обов'язковими для виконання оскільки Правила користування електричною енергією затверджені Постановою НКРЕ, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 року за №1399/11679 та відповідно до п. 1.1 регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками і постачальниками електричної енергії і споживачами. Дія цих правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Крім того, позивач не надав суду доказів, що запропонована ним редакція п. 2.3.8. Договору є саме конкретизацією умов договору, і його пропозиція щодо включення вказаного пункту в якості обов'язкової умови договору суперечить положенням ст. 179 Господарського кодексу України, суд вважає, що п. 2.3.8. має бути виключено з договору.

Відповідач, посилаючись на відсутність такої умови в тексті типового договору, пропонує виключити з договору п. 2.3.10. наступного змісту: «2.3.10. Узгоджувати з постачальником зміну категорії надійності електропостачання та розміщення пристроїв автоматичного включення резерву (АВР), застосування схеми автоматичного включення резерву (АВР) та схем автоматичного частотного розвантаження (АЧР)».

Позивач наполягає на залишенні п.2.3.10. в договорі на запропонованих ним умовах, посилаючись на положення п. 4.5., п. 10.2. ПКЕЕ та своє право конкретизувати умови договору.

Оскільки, застосування норм ПКЕЕ під час виконання зобов’язань за Договором є обов’язковим для обох сторін і не потребує додаткового узгодження в договорі, а позивачем не доведено, що п.2.3.10. є саме конкретизацією умов договору, то враховуючи зміст ст. 179 ГК України і п.2.1. договору, суд приходить до висновку, що п.2.3.10. має бути виключено з договору.

Відповідач, посилаючись на відсутність такої умови в тексті типового договору, пропонує виключити з договору п. 2.3.12. наступного змісту: «Не виконувати будь - яких дій (в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів і пристроїв), що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити пошкодження або нещасні випадки, а саме: саджати дерева та інші багаторічні (зелені) насадження».

Позивач наполягає на залишенні п.2.3.12. в Договорі на запропонованих ним умовах, посилаючись на положення п. 8 «Правил охорони електричних мереж», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 209, та своє право конкретизувати умови договору.

У відповідності до п.2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язались керуватись чинним законодавством України та ПКЕЕ.

До зазначеного законодавства, зокрема, відносяться «Правила охорони електричних мереж», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 209.

Вищевказані «Правила …» носять загальний характер, опубліковані в офіційних друкованих виданнях і у відповідності до п. 3 Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов’язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Таким чином, застосування норм «Правил охорони електричних мереж» під час виконання зобов’язань за договором є обов’язковим для обох сторін і не протирічить вимогам законодавства при додатковому узгодженні в договорі.

Натомість, оскільки типовий договір про постачання електричної енергії не містить п. 2.3.12. і позивачем не доведено, що п. 2.3.12. є саме конкретизацією умов договору, та враховуючи зміст ст. 179 ГК України щодо загальних умов укладення договорів і п. 2.1. договору, суд приходить до висновку, що п.2.3.12. не може бути включено до договору в редакції, запропонованій позивачем.

Позивачем п. 3.1.3. договору викладено в наступній редакції: « 3.1.3. Визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужності і вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання».

Відповідач, посилаючись на відсутність такої умови в п. 3.1.3. типового договору про постачання електричної енергії, пропонує виключити з п. 3.1.3. договору наступні слова: «і вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання».

Позивач наполягає на залишенні п.3.1.3. в договорі на запропонованих ним умовах, посилаючись на положення п.4.2. ПКЕЕ та своє право конкретизувати умови договору.

При вирішенні спору щодо змісту п.3.1.3. договору господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до п.2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язались керуватись чинним законодавством України та ПКЕЕ.

До зазначеного законодавства, зокрема, відноситься і «Порядок постачання електричної енергії споживачам», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441.

Згідно п. 7 «Порядку постачання електричної енергії споживачам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, у разі потреби місцеві енергопостачальні організації можуть вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів електроспоживання.

Крім того, згідно п. 4.2. ПКЕЕ у разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання.

Оскільки, вищевказані нормативно-правові акти носять загальний характер, опубліковані в офіційних друкованих виданнях, то у відповідності до п. 3 Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» їх застосування під час виконання зобов’язань за договором є обов’язковим для обох сторін і не потребує додаткового узгодження в договорі.

Позивачем не доведено, що запропонована ним редакція п.3.1.3. договору є саме конкретизацією умов договору, а не їх зміною.

Враховуючи викладене та зміст ст. 179 ГК України, суд приходить до висновку, що п. 3.1.3. має бути прийнято на умовах, запропонованих відповідачем, а саме: « 3.1.3. Визначати у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, величини споживання електричної енергії та потужності», а у позові в цій частині відмовити.

Позивачем ч. 1 п. 4.1.4. договору викладено в наступній редакції: «4.1.4. постачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому ПКЕЕ порядку, у тому числі внаслідок перерви в електропостачанні споживача при спрацюванні пристроїв протиаварійної автоматики автоматичного частотного розвантаження (далі АЧР), а також системи автоматичного відключення навантаження (далі САВН), яка має автоматичний і ручний запуск, на час, передбачений нормативними документами, для забезпечення сталої роботи енергосистеми та на час, що необхідний для стабілізації режиму роботи енергосистеми».

Відповідач, посилаючись на відсутність такої умови в п. 4.1.4. типового договору про постачання електричної енергії, пропонує виключити з ч. 1 п. 4.1.4. Договору наступні слова: «у тому числі внаслідок перерви в електропостачанні споживача при спрацюванні пристроїв протиаварійної автоматики автоматичного частотного розвантаження (далі АЧР), а також системи автоматичного відключення навантаження (далі САВН), яка має автоматичний і ручний запуск, на час, що необхідний для стабілізації режиму роботи енергосистеми».

Позивач наполягає на залишенні ч. 1 п. 4.1.4. в договорі на запропонованих ним умовах, посилаючись на положення п., п. 10.2.21, 10.2.22. ПКЕЕ та своє право конкретизувати умови договору.

У відповідності до п. 10.2.21. та п. 10.2.22. ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов’язаний, зокрема, забезпечувати виконання встановлених режимів електроспоживання, виконання заданого обсягу обмеження та аварійних відключень, зазначених у договорі про постачання та/або купівлю-продаж електричної енергії, а також підключати на вимогу електропередавальної організації свої струмоприймачі під дію автоматичного частотного розвантаження (АЧР) та системи автоматичного відключення навантаження (САВН).

Таким чином, позивачем не доведено, що запропонована ним редакція ч.1 п. 4.1.4. договору є саме конкретизацією умов Договору, а не їх зміною.

Враховуючи викладене та зміст ст. 179 ГК України, суд приходить до висновку, що ч. 1 п. 4.1.4. має бути прийнято на умовах, запропонованих відповідачем, а саме: «4.1.4. Постачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну Споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому ПКЕЕ порядку».

Відповідач, посилаючись на відсутність такої умови в п. 4.2.4. типового договору про постачання електричної енергії, пропонує виключити з договору п. 4.2.4. наступного змісту: «4.2.4. Споживач несе відповідальність за технічний стан належних йому електроустановок та розрахункових приладів обліку, які знаходяться на його території, забезпечує їх охорону та збереження.»

Позивач наполягає на залишенні п. 4.2.4. в договорі на запропонованих ним умовах, посилаючись на положення п. 3.3. ПКЕЕ та своє право конкретизувати умови договору.

У відповідності до п. 4.2.4. типового договору про постачання електричної енергії споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1 - 4.2.3 цього Договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили.

Згідно п. 3.3. ПКЕЕ відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб відповідно до акта про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку та пломб на них покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені і яка відає цією територією (приміщенням) на підставі права власності або користування.

Зважаючи, що положення п. 4.2.4. типового договору про постачання електричної енергії наведено сторонами в п. 4.2.6. Договору і спору щодо змісту якого немає, та враховуючи положення ст. 179 ГК України і п. 2.1. договору, суд приходить до висновку, що п. 4.2.4. має бути виключено з договору.

Відповідачем було запропоновано власну редакцію додатку № 3 до Договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та додатку № 14 до Договору «Однолінійна схема електропостачання Споживача».

Однак, позивач наполягає на залишенні вищевказаних додатків на запропонованих ним умовах, посилаючись на невірне визначення відповідачем межі балансової належності мереж.

Під час судового розгляду спору відповідачем було надано суду «Уточнення заперечення» № 959 від 08.11.2007 р., в якому відповідач зазначив, що він просить прийняти п.7 додатку № 4 до договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», де передбачено встановлення засобів обліку як на межі, так і не на межі балансової належності мереж, зокрема на належних відповідачу КТП - 8, 9, 10, 13 для обліку спожитої населенням с.Катеринівки електричної енергії.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення принципу рівності сторін, на кабальність, невідповідність загальним правилам укладання господарських договорів, на неможливість здійснювати контроль за дійсним обсягом споживання електроенергії населенням с. Катеринівка, яке не є його субспоживачем. Вважає, що кожного місяця на певну дату практично неможливо знімати покази лічильників у кожного абонента населення внаслідок відсутності осіб вдома, недопущення представників позивача тощо, що у випадках порушення населенням правил користування електроенергією, зокрема, шляхом її розкрадання поза приладами обліку, відповідач знову вимушений сплачувати обсяги вкраденої електроенергії за свій рахунок.

Позивач наполягає на залишенні п. 7 «Перелік точок продажу та точок комерційного обліку електричної енергії» Додатку № 4 до Договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» на запропонованих ним умовах, посилаючись на п., п. 1.2., 1.4., 6.23., 10.1. ПКЕЕ, на відсутність у нього підстав для встановлення засобів обліку електроенергії не в точці продажу електроенергії, в т.ч. на належних відповідачу КТП - 8, 9, 10, 13.

При вирішенні спору по суті щодо змісту п. 7 «Перелік точок продажу та точок комерційного обліку електричної енергії» Додатку № 4 до Договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» господарський суд виходить з наступного:

Згідно п. 1.1. ПКЕЕ дія цих правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку.

Згідно п.1.2. ПКЕЕ точкою продажу електричної енергії є межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Відповідно до п. 1.4. ПКЕЕ електрична енергія продається в точці продажу, розташування якої зазначається у відповідному договорі. Точка продажу, як правило, установлюється на межі балансової належності електроустановок споживача. За взаємною згодою сторін точкою продажу може бути визначена інша межа балансової належності. Дія цього припису унеможливлюється у зв'язку з відсутністю згоди позивача на визначення точки продажу іншою межою балансової належності.

Поряд з цим, господарським судом приймається до уваги, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2008 року по справі № 15/345 спірні умови договору № 7с/07 про спільне використання технологічних мереж між ВАТ „Кіровоградобленерго” м. Кіровоград та ВАТ „Кіровоградське рудоуправління” с. Катеринівка Кіровоградського району викласти в такій редакції: «Пункт 1.1 Власник мереж зобов’язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки при єднання електроустановок Користувача, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору;

Абзац 2 пункту 1.2 Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком № 2 „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін;

Пункт 2.3 Забезпечувати збереження встановлених на території Власника мереж електроустановок, засобів обліку та пломб на них;

Пункт 2.8 У разі передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб’єктів господарювання забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків;

Розділ 3 „Права Власника мереж” договору прийняти на умовах запропонованих позивачем, тобто без внесення до договору пункту 3.5;

Назва розділу 6 „Порядок обмеження та припинення спільного використання технологічних електричних мереж”;

Абзац 1 розділу 6 Спільне використання технологічних електричних мереж може бути припинено або обмежено Власником мереж;

Пункт 6.1 Без попередження у разі: - виникнення аварійних ситуацій в електроустановках власника мереж на час, що не перевищує визначеного ПУЕ для струмоприймачів відповідної категорії Користувача; - використання технологічних електричних мереж Власника Користувачем після закінчення строку дії цього договору;

Пункт 6.2 З повідомленням Споживача не пізніше ніж за три робочих дні у разі: несплати Користувачем за використання електричних мереж Власника мереж у встановлений термін з дотриманням процедури, передбаченої ПКЕЕ; - на вимогу Користувача у зазначений в цій вимозі термін;

Розділ 7 „Порядок розрахунків за використання технологічних мереж” договору прийняти на умовах запропонованих позивачем, тобто без внесення до договору пункту 7.5;

Крім того, вказаним рішенням суду визнано, що позовні вимоги стосовно прийняття в редакції позивача додатку № 1 „Однолінійна схема” задоволенню не підлягають, так як в протоколі узгодження розбіжностей до договору № 7С/07 про спільне використання технологічних мереж, який наданий позивачем, додаток № 1 „Однолінійна схема” прийнята позивачем без будь-яких зауважень чи заперечень. А відповідно до ч. 7 ст. 181 ГК України до суду у двадцятиденний строк передаються розбіжності, що залишилися неврегульованими. При первісній подачі позову у вересні 2007 року позовної вимоги по додатку № 1 „Однолінійна схема” у позивача не було. Така вимога була заявлена позивачем лише 26.11.07р., тобто з пропущенням передбаченого Законом двадцятиденний строку звернення до суду.

Згідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, укладенням договору № 7с/07 про спільне використання технологічних мереж між ВАТ „Кіровоградобленерго” м. Кіровоград та ВАТ „Кіровоградське рудоуправління” с. Катеринівка Кіровоградського району визнано можливість встановлення засобів обліку електроенергії саме в точці продажу електроенергії, в т.ч. на належних відповідачу КТП - 8, 9, 10, 13, до яких електрична енергія буде транспортуватись через спільні технологічні мережі.

При цьому господарським судом враховано, що постачальник електричної енергії покриває усі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу, яка визначається постачальником електричної енергії на межах балансової належності електричних мереж, витрати на утримання яких, а також витрати на відшкодування іншим власникам електромереж передбачені тарифом на електричну енергію для споживачів.

У відповідності до п.1.2. ПКЕЕ субспоживачем є споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних мереж основного споживача; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам; споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що населення с. Катеринівка, передачу електричної енергії якому здійснює відповідач, не є субспоживачем відповідача, оскільки здійснює оплату вартості отриманої електричної енергії саме позивачу.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Саме враховуючи визначальний характер принципів розумності та справедливості, господарський суд вважає за необхідне врахувати при укладанні договору позицію відповідача, який виявив бажання відокремити облік електричної енергії яку використовує населення с. Катеринівки від використовуємої енергії безпосередньо відповідачем. Покладення на відповідача обов'язків основного споживача відносно населення с. Катеринівки, яких позивач вважає субспоживачами, господарський суд визнає необґрунтованими.

Згідно п. 6.23. ПКЕЕ обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.

Відповідно до п.п. 6.23.1., 6.23.1.1. ПКЕЕ у разі послідовного приєднання засобів обліку споживача та субспоживача, а якщо точка продажу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основному споживачу та субспоживачу. Для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів). Обсяг електричної енергії, спожитої субспоживачем, визначається за засобом обліку електричної енергії, отриманої субспоживачем, що і визначено договором про постачання електричної енергії.

Господарським судом приймається до уваги, що п. 7.1. договору, зауваження щодо змісту якого у відповідача відсутні, сторони погодили, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ (Правилами улаштування електроустановок) та ПКЕЕ.

Відповідно до п. 3.7 ПКЕЕ місця та умови встановлення розрахункових засобів обліку визначаються згідно з ПУЕ, технічними умовами (у разі їх отримання) та проектними рішеннями. Засоби обліку мають бути встановлені таким чином, щоб для контролю за рівнем споживання електричної енергії забезпечити технічну можливість безперешкодного доступу до них відповідальних працівників Держенергонагляду, постачальника електричної енергії, електропередавальної організації.

У відповідності до ч. 5 п. 1.5.11 ПУЕ встановлення розрахункових приладів обліку, виконується на межі розподілу основного споживача та субспоживача, а також для кожної іншої тарифної групи споживачів.

Крім того, сторони не заперечують, що при запропонованій позивачем редакції змісту п. 7 «Перелік точок продажу та точок комерційного обліку електричної енергії» додатку № 4 до договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» забезпечується технічна можливість безперешкодного доступу представників позивача до розрахункових засобів обліку.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторони порівно.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст., ст. 20, 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, ст., ст. 1, 2, 12, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Прийняти п. 2.3.12 договору в редакції позивача наступного змісту: «Не виконувати будь - яких дій (в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів і пристроїв), що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити пошкодження або нещасні випадки, а саме: саджати дерева та інші багаторічні (зелені) насадження».

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на сторони порівно, стягнувши з відкритого акціонерного товариства «Кіровоградське рудоуправління» Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Катеринівка, (п/р 260061475 у ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 323538, код ЄДРПОУ 00191891) на користь відкритого акціонерного товариства “Кіровоградобленерго” м. Кіровоград, пр. Комуністичний 15, (р/р 26008302331850 в ЦВ ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301, код ЄДРПОУ 23226362) 42 грн.50 коп. сплаченого державного мита та 59 грн. послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Ю.І. Хилько