Постанова № 14848908, 23.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2011 р.Справа № 2-а-2451/09/1412 Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Радовинчик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення суми штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

23.10.2008р. Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва звернулася до суду з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2), в якому просила стягнути з відповідача заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій на суму 5808,60грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». /а.с18/

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.03.2009р. позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь держави штраф в сумі 5808,60грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та постановите нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2008р. працівниками Державної податкової адміністрації у Миколаївській області була проведена перевірка магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ФОП ОСОБА_2, щодо дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За наслідками перевірки складений акт № 14001092/23-50 від 15.08.2008р.

Перевіркою встановлені порушення: проведення розрахункової операції на суму 8 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій; невидача відповідного розрахункового документу на повну суму покупки; невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній в денному звіті реєстраторів розрахункових операцій; не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень; неведення книги обліку розрахунковий операцій за період з 04.08.2008р. по 14.08.2008р. /арк.10-11/.

На підставі зазначеного акту позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002132350/0 від 27.08.2008р., згідно якого на відповідача накладені штрафні санкції у сумі 7308,60грн. /арк.9/.

Під час розгляду справи відповідач частково сплатила суму штрафних санкцій, внаслідок чого сума штрафних санкцій, яка підлягає стягненню, складає 5808,6 грн. /арк.18,19/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка посадовими особами здійснювалася у відповідності до встановленого порядку проведення перевірок, складений акт по формі та змісту відповідає вимогам закону, рішення про накладення штрафних (фіскальних) санкцій є законним.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно до статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу»передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

- здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків, як передбачено частиною 4 статті 11-1 цього Закону, надається податковому органу лише у тому випадку, коли платнику податків не пізніше ніж за десять днів до проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках за рішенням суду.

Аналіз норм вказаних частин статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що позапланові перевірки з підстав, встановлених частиною 6, можуть проводитися за рішенням керівника податкової служби. В інших же випадках, не передбачених цією частиною, - лише за рішенням суду. Підтвердженням цього є і положення частини 8 зазначеної статті, згідно якої позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

З матеріалів справи вбачається, що посадові особи Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Федорович О.О. та Бондар І.І. проводили перевірку на підставі направлень № 2669/23-517 та № 2670/23-517 від 15.08.2008р. Згідно акту перевірки, перевірка проводилася в присутності ФОП ОСОБА_2 /арк.11, зв. бік/.

Отже, зазначена перевірка проводилась у відповідності до вимог Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В звязку з цим, колегія суддів вважає, що дії посадових осіб позивача по здійсненню контролю за додержанням законів, складанні акту перевірки правомірні, перевірка проведена без порушень визначеного порядку, встановленого законом.

Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що субєкти господарської діяльності повинні:

забезпечувати проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 даної статті);

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 даної статті);

забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення (пункт 6);

забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13).

Відповідальність за проведення розрахункової операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, передбачена п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у вигляді штрафу в пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Відповідальність у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну передбачена у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 3 ст. 17 вказаного Закону).

Відповідальність за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків передбачена ст. 22 вказаного Закону у вигляді штрафу в пятикратному розмірі виявленої невідповідності.

Відповідальність за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління національного Банку України від 15.12.2004р. № 637, передбачена Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», де встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, які є субєктами підприємницької діяльності, норм регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином, при винесені спірного рішення про застосування до відповідача штрафних санкцій за виявлені порушення, позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують розміри санкцій та порядок їх застосування.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні суди за правилами КАС України.

Враховуючи викладене, дана справа в порядку адміністративного судочинства на момент подання позову була підсудна господарському суду Миколаївської області.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 202 КАС України порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним судом, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст. 202 КАС України скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2009 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позовні вимоги Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва задовольнити, стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 суму застосованих штрафних санкцій у розмірі 5808,60грн. на рахунок №31110104700003, одержувач державний бюджет Заводського району м. Миколаєва, код 23626096, банк УДК у Миколаївській області, МФО 826013.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: