Ухвала суду № 14848156, 31.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6792/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Дурицької О.М., Федорової Г.Г.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кавітаційні технології "Кавітус" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Кавітаційні технології "Кавітус" до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року Приватне підприємство "Кавітаційні технології "Кавітус" звернулось до суду з позовом, в якому, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року № 0001512304/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову і прийняти нову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у м. Черкаси було проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки було складено акт від 13.12.2010 р. № 2779/23-4/21359969 та встановлено, що на формування показників декларації за вересень 2010 р. вплинуло здійснення операцій з придбання частотного перетворювача, компютера, ноутбука, комплекту деталей, маркетингових послуг та інше.

Крім того, перевіркою встановлено, що маркетингові послуги надавались згідно Договору про надання послуг з маркетингу, укладеного між Замовником Позивачем в особі директора ОСОБА_1., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та Виконацем ПП «Т-Груп»в особі директора ОСОБА_2. На виконання вказаного договору для перевірки було надано податкову накладну від 16.09.2010 р. № 2339, банківську виписку № 397 від 16.09.2010 р. за маркетингові послуги згідно рахунку СФ-2339 від 16.09.2010 р., акт здачі-прийняття робіт (надання) послуг № ОУ-2339, в якому зазначено про проведення таких робіт (наданні таких послуг): «Маркетинговые услуги»- 1 шт. 49583 грн. 33 коп..

На підставі вказаного акта від 13.12.2010 р. № 2779/23-4/21359969 про результати позапланової перевірки приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 р. № 0001512304/0.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у відповідний період здійснив придбання послуг від контрагента ПП «Т-Груп»та на підставі договору «Про надання послуг з маркетингу»від 01.08.2011 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ02339 від 16.09.2010 р. та виданої ПП «Т-Груп»податкової накладної № 2339 від 16.09.2010 р. здійснив визначення розміру податкового кредиту.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (Закон вiд 16.07.1999 № 996-XIV) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору від 01.08.2010 р., укладеного між позивачем і ПП «Т-Груп», останній надає маркетингові послуги ПП КТ «Кавітус»у виді підшукування потенційних клієнтів на продукцію ПП КТ «Кавітус»у південному регіоні Російської Федерації, проводить попередні перемовини, готує та проводить застріч ПП КТ «Кавітус»та потенційного клієнта для перемовин і підписання договорів на продаж продукції ПП КТ «Кавітус». Для оформлення господарських операцій (маркетингових послуг) ПП КТ «Кавітус»отримало від ПП «Т-Груп»звіт про надані маркетингові послуги.

Документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, а саме звіт про надані маркетингові послуги, в якому зазначено лише назву послуг, є такими, що не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції, доходить висновку, що на порушення вимог п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання маркетингових послуг не підтверджені документами.

Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (Закон втратив чинність на підставі Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010) встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (Закон втратив чинність на підставі Кодексу N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини встановлення неправомірності віднесення витрат за угодами по наданню маркетингових послу до валових витрат, безпідставне формування податкового кредиту за безтоварними операціями по наданню маркетингових послуг, вказують на правомірність постановлених відповідачем податкових повідомлення-рішення, з огляду на викладене.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним потенційний обовязок Державної податкової інспекції у м. Черкаси про правомірність свого рішення, спростовує твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Черкаський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кавітаційні технології "Кавітус" залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року залишити без змін.

Повний текст виготовлено 05 квітня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: