Ухвала суду № 14847399, 28.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року справа №2а/0570/2171/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ханової Р.Ф.

суддів Гайдара А.В. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засіданняЧуріковій Я.О.

за участю представників:

від позивача: Курдя Д.І. за дов. від 31 грудня 2010 року

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 24 лютого 2011 року (повний текст складений та підписаний 1 березня 2011 року)

по адміністративній справі№ 2а/0570/2171/2011 (суддя Буряк І.В.)

за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» (надалі позивач) до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень рішень задоволений, внаслідок чого визнанні недійсними податкові повідомлення - рішення податкового органу якими застосовані відповідно штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8.47 грн., та 345,46 грн., з огляду на правомірність заявлених вимог та протиправність прийнятих рішень (арк. справи 34-35).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та «тлумачення» закону, що призвело до необґрунтованого та невірного рішення, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 37-39).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у судове засідання не зявився про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, що відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради 11 березня 2003 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 291209, код ЄДРПОУ 32186934 (арк. справи 8) та знаходиться на податковому обліку у Добропільській ОДПІ.

Відповідачем проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка державного підприємства «Добропіллявугілля» з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, з комунального податку державним підприємством за період з 6 листопада 2009 року по 29 жовтня 2010 року про що складений акт № 1266/15-1/32186934 від 15 листопада 2010 року про результати невиїзної документальної перевірки (арк. справи 9-11).

На підставі цього акту заступником керівника податкового органу 26 листопада 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0005031540/0 та № 0005041540/0 (арк. справи 12-13).

Податковим повідомленням-рішенням від 26 листопада 2010 року № 0005031540/0 на підставі зазначеного акту перевірки, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку на 71 календарний день граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 42 грн. 37 коп. зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, визначений штраф у розмірі 20 відсотків у сумі 8,47 грн.

Як вбачається з акту перевірки в основу застосування штрафу податковим органом покладена несвоєчасна сплата податкових зобовязань за перший квартал 2010 року. Розрахунок наданий платником до податкового органу 7 травня 2010 року, граничний термін сплати настав 21 травня 2010 року, сплата за позицією податкового органу здійснена 30 липня 2010 року платіжним дорученням №1831 (арк. справи 10).

Із зворотного боку облікової картки платника внесків вбачається, що погашення суми покладеної відповідачем в основу визначення штрафу здійснено за невизначеним документом № 1832 від 30 липня 2010 року (арк. справи 18).

Позивач доводить сплату суми зобовязань 20 травня 2010 року платіжним дорученням № 584 у повному обсязі зазначеному розрахунком (арк. справи 14). Платіжним дорученням №1832 від 30 липня 2010 року позивачем сплачені податкові зобовязання за 2 квартал 2010 року з цього ж збору (арк. справи 15).

Таким чином сплата суми у межах встановлених термінів доводить протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням від 26 листопада 2010 року № 000504540/0 на підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку на 182 календарних днів, сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 690 грн. 91 коп. зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, визначений штраф у розмірі 50 відсотків, у сумі 345 грн.46 коп.

З акту перевірки вбачається, що в основу покладення штрафу відповідачем визначено несвоєчасну сплату збору за 9 місяців 2009 року.

Згідно позиції податкового органу, зобовязання за 9 місяців 2009 року погашені позивачем платіжним дорученням № 583 від 20 травня 2010 року.

Зворотним боком облікової картки платника податків зазначено, що погашення здійснене шляхом реструктуризації податкового боргу відповідно до Закону України № 2711-4 № 2А-605/10 від 31 травня 2010 року (арк. справи 18).

З огляду на зазначене податкове правопорушення для застосування штрафу відсутнє.

Відсутність порушення позивачем строків сплати податкових зобовязань доводить безпідставність застосування податковим органом штрафу.

Доводи апелянта, щодо спрямування сплачених позивачем сум в рахунок зобовязань інших податкових періодів колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, внаслідок чого постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181-14, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679 "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7статті 7 Закону 2181, то слід ураховувати таке.

З аналізу норм наведеного Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 даного Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом 2181 заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 199, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по справі № 2а/0570/2171/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2а-0570/2171/2011 залишити без змін.

Ухвала складена та проголошена у судовому засіданні 28 березня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко