Постанова № 1484459, 13.07.2007, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2007 Справа №17/80

час прийняття 11 год 50 хв

м. Полтава

за позовом Відкритого акціонерного товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" , м. Комсомольськ

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Кременчук

про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення КОДПІ 0000602305\0\103 від 19.12.06 р. на суму 72 863,00 грн.

Суддя Ю.О. Коршенко

секретар М.М. Степанова

Представники:

від позивача: Яцина О.М., Гунько О.В., Наянова Л.С., дов. згідно протоколу

від відповідача: Мокун Л.М., Бульбаков Є.О., Охнарович Н.В., Кутузов О.Г., Горбач І.В.- дов. згідно протоколу

Суть спору: Розглядається позов Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” м. Комсомольськ про визнання нечинним (недійсним) повністю податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000602305\0\103 від 19.12.06р., за яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період : серпень, вересень, жовтень місяць 2006 р. на суму 72 863,00 грн.

Позивач в судовому засіданні на задовленні судом заявленої позовної вимоги наполягає, посилаючись на відсутність вказаних в акті перевірки порушень податкового законодавства та безпідставність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Відповідач - Кременчуцька ОДПІ позов не визнає за мотивами заперечення № 19321\10\10-044 від 18.06.2007р., посилаючись на правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Позивач вважає, що висновки відповідача - КОДПІ безпідставні, а рішення – повідомлення є незаконним і необґрунтованим, тому просить його визнати нечинним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд в с т а н о в и в:

Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією (далі за текстом – КОДПІ, Відповідач) у грудні 2006 року було проведено виїзну позапланову перевірку Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (далі за текстом - ВАТ “Полтавський ГЗК” , Позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за період: серпень, вересень, жовтень місяць 2006 р., за наслідками якої складено Акт перевірки № 705\23-312\00191282 від 18.12.2006р. про результати невиїзної позапланової перевірки.

За вказаним Актом відповідача дійшов висновку, що позивачем в порушення п.п. 7.7.2., п.7.7 ст.7, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено суми бюджетного відшкодування в розмірі 72 863,00 грн.00 коп., в тому числі: у серпні 2006 р. на суму – 65 398 грн.; у вересні 2006 р. на суму – 7 465 грн.

За матеріалами акту перевірки № 705\23-312\00191282 від 18.12.2006р (про що зазначається в самому рішенні) було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000602305\0\103 від 19.12.06р. за яким позивачу визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 72 863,00 грн.00 коп.

Суд дійшов висновку , що зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000602305\0\103 від 19.12.06р Кременчуцької ОДПІ, що є предметом спору прийняте відповідачем безпідставно, не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне:

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адмінпозову.

ВАТ “Полтавський ГЗК” зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 28.06.1997р. N 23517488, індивідуальний податковий N 001912816023), здійснює щомісячне подання декларацій з податку на додану вартість та щомісячну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В акті перевірки (стр.18,25) зазначено, що на порушення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту позивачем віднесено податок на додану вартість в сумі 72 863,00 грн.00 коп. по податкових накладних, виписаних ПО „Техносервіс”, які складені з порушенням - не підписані власноручно уповноваженою особою, а оформлені факсимільним підписом

В перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з закупівлі продукції для власних господарський потреб на внутрішньому ринку України.

Здійснення господарських операцій між ВАТ „Полтавський ГЗК” та підприємством – постачальником ВО „Техносервіс” було оформлено господарським договором № 189\4649 від 31.01.2006р.

За результатами виконання договірних зобов’язань позивач отримав від вищевказаного підприємства-постачальника продукцію, оплатив ії вартість, та сплатив ПДВ в ціні на продукцію, що підтверджується видатковими накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями. Вказані документи свідчать про фактичне виконання вищевказаного господарського договору і не оспорюються відповідачем.

Підставою для віднесення ВАТ „Полтавський ГЗК” до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні продукції вищевказаним підприємствам – постачальникам є податкові накладні № 0834, 0865.1, 686.4, 0933., 0947, видані на користь позивача. Вказані податкові накладні складені в момент виникнення податкових зобов’язань продавця, що відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Надані позивачем суду оригінали податкових накладних, виданих йому ВО „Техносервіс” в підтвердження придбання матеріальних цінностей (залучені до матеріалів справи) і відповідають приписам підпункту 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість”.

Контрагент позивача є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва платника ПДВ, що залучене до справи. Крім того, цієї обставини податкова не спростовує.

Тому дотримуючись положень пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість”, за яким „ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту та пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, маючи від контрагентів належно оформлені податкові накладні, позивач правомірно, у відповідні звітні періоди, відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними.

За письмовим повідомленням (залученим до матеріалів справи): ВО „Техносервіс” м. Донецьк № 1435\60 від 25.12.2006р. податкові накладні, видані цими підприємством позивачу у 2005-2006 роках включені до складу податкових зобов’язань цього контрагента у відповідних звітних періодах. Вказані обставини відповідач не спростовує.

Що стосується твердження відповідача відносно вчинення підпису на податкових накладних з використанням факсиміле, то судом встановлено що податкові накладні № 0834, 0865.1, 686.4, 0933., 0947 виписані ВО „Техносервіс” підписані шляхом власноручного відтворення підпису.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в акті перевірки, на момент перевірки позивача всі включені ним до податкового кредиту суми підтверджені податковими накладними, однак вищезазначені накладні були підписані з боку продавця факсимільним підписом.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акту перевірки, що ліг в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на момент видачі податкових накладних вказане підприємство - постачальник зареєстроване органами ДПА як платник податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер, а значить мало право видавати податкові накладні.

Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

За таких обставин, у податкової-відповідача не було законних підстав робити висновки щодо завищення податкового кредиту платником – позивачем при подачі податкової звітності за вказаний період, а відповідно зменшувати суму бюджетного відшкодування ПДВ за оспорюваним повідомленням –рішенням в 72 863,00 грн., враховуючи, що ця сума ПДВ була сплачена ВАТ „Полтавський ГЗК” в ціні товарно-матеріальних цінностей, отриманих від підприємств постачальників. Підтвердженням останньому є залучені до справи оригінали платіжних документів.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються податки і збори.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Таким чином, доводи позивача є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 158-163 та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення КОДПІ 0000602305\0\103 від 19.12.06р за якими Відкритому акціонерному товариству „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування ПДВ за період : серпень, вересень, жовтень місяць 2006 р. на суму 72 863,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” ( м. Комсомольськ, вул.Будівельників,16 , код ЄДРПОУ 00191282, р\р 2600630155205\980 в ПІБ м. Комсомольськ, МФО 331133 – 3,40 грн. судових витрат.

Видати виконавчий лист за заявою стягувача з набранням постановою законної сили.

Копію цієї постанови надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ю.О. Коршенко