Постанова № 14843977, 21.03.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 р. Справа № 2а-8367/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

судді - Гелети С.М.,

судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповал Є.А.,

представника позивача - Капустіна Д.О.,

представника відповідача - Сумцової С.В.,

представника відповідача - Сумцова А.С.,

представника відповідача - Рибальської І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство “Завод обважнених бурильних та ведучих труб”(далі по тексту позивач, ДП “ОБ та ВТ”) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 15.10.2010 року №0001282314/0/79467;

- стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) судових витрат, понесених підприємством у звязку зі зверненням до суду.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ в м. Суми неправомірно було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки про завищення позивачем валових витрат внаслідок реалізації продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості, що на думку посадових осіб податкового органу не відповідає ознакам госоподарської діяльності, є невірними. При цьому позивач наполягає, що такі висновки суперечать вимогам п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідач з позовом не погодився, обґрунтовуючи свою позицію тим, що при проведенні планової виїзної перевірки ДП “ОБ та ВТ” ДПІ в м. Суми було встановлено порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 5.9, п.п 5.4.6 п.5.4 ст.5 , п.6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого було занижено податок на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. на загальну суму 2116016,00 грн., що призвело до завищення, відємного значення обєкта оподаткування за 2009 рік у сумі 15899598 грн., оскільки частина витрат, понесених підприємством на виготовлення готової продукції не була використана в господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ДП “Завод ОБ та ВТ” з 31.05.2000 року зареєстроване юридичною особою згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А 01 № 103506 (а.с. 79), взято на облік в якості платника податків 08.06.2000 року в ДПІ в м. Суми за №01911081, про що зазначено в акті перевірки від 13.05.2009р. № 8060/2314/30991664/81 від 05.10.2010 р.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Суми було проведено планову виїзну перевірку ДП “Завод ОБ та ВТ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт від 05.10.2010р. № 8060/2314/30991664/81 (а.с. 10-78). На підставі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішсння від 15.10.2010р. №0001282314/0/79467 (а.с.9), яким позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 2116016,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2116016,00 грн., а всього на загальну суму 4232032,00 грн.

Перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., ДПІ в м. Суми встановлено завищення ДП “Завод ОБ та ВТ” валових витрат на суму 15103244,00 грн. Даний висновок ДПІ в м. Суми грунтується на тому, що частина витрат, понесених позивачем на виготовлення готової продукції, не була використана у господарській діяльності ДП “Завод ОБ та ВТ”, оскільки позивач протягом 2009 року реалізовував продукцію власного виробництва за цінами нижчими за собівартість з завідомо відємним фінансовим результатом.

Суд не погоджується з зазначеними вище висновкам відповідача з наступних підстав.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Стаття 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Посадові особи ДПІ в м. Суми, формуючи висновки, виходили з того, що витрати позивача на виробництво продукції не можуть перевищувати доходи від її реалізації, коли така різниця є економічно необгрунтованою. До вказаного висновку відповідач дійшов на підставі того, що ціни в договорах, на підставі яких ДП “ОБ та ВТ” здійснювало операції по відчуженню готової продукції є нижчі ніж собівартість виробництва даної продукції, внаслідок чого не виник обєкт оподаткування - прибуток

Разом з тим, посадові особи ДПІ в м. Суми, формуючи висновки, розуміють підприємницьку діяльність саме в контексті Господарського кодексу України. Але ГК України містить загальні норми права, а вже Закон України №334/94-ВР містить конкретні норми, які і повинні застосовуватися до даних правовідносин.

Тобто, Закон України №334/94-ВР визначає господарську діяльність саме як діяльність, направлену на отримання доходу, а не прибутку, який складає різницю між валовими доходами та валовими витратами. Таким чином посадові особи податкового органу вдаються до розширеного тлумачення наведеної норми. Крім того, необхідно зазначити, що за своєю суттю норма, що міститься в п. 1.32. Закону, є нормою дефініцією, яка має застосовуватись в контексті інших правових норм. Застосування її окремо, що було зроблено посадовими особами податкового органу, призводить до неоднозначного тлумачення висновків, що наведені в акті перевірки.

Крім того, варто зауважити, що згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, доходи визначаються як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

У Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

З наведеного випливає, що господарська операція розуміється як дія чи подія, яка викликає зміни в структурі всих ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому, як і виникнення нових зобовязань. Тобто, даною законодавчою нормою не визначено і не пердбачено обовязковості одержання прибутку підприємством від окремої операції, оскільки вся діяльність підприємства має бути спрямована на отримання доходу. Адже окрема операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, крім того, її не можна розглядати відособлено від інших операцій.

Згідно п.3, 4 ст. 189 ГК України субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішьоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

За загальною нормою, закріпленою у ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" , вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Ціни на продукцію власного виробництва ДП “ОБ та ВТ” не підлягають державному регулюванню, тобто позивач має право продавати продукцію власного виробництва за будь-якою прийнятною для себе ціною.

Таким чином, здійснення операцій з реалізації готової продукції по укладеним ДП “Завод ОБ та ВТ” господарським договорам за цінами, нижчими ніж собівартість виробництва, не суперечить вимогам Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Крім того, варто зауважити, що термін "собівартість" використовується виключно в бухгалтерському обліку. В Законі України №334/94-ВР термін "собівартість" не використовується. Пункт 1.43 ст.1 даного Закону містить відсилочну норму до стандартів бухгалтерського обліку, але при цьому встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів. У нормах Закону України №334/94-ВР використовуються такі терміни, як "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", жоден з вказаних термінів не відноситься до собівартості продукції.

Варто також звернути увагу, що довідкою Сумської торгово-промислової палати № ЗЕЗ-5 від 15.03.2011 р., визначено оптові ціни на продукцію ДП “ОБ та ВТ” (а.с. 165), та зазначено, що вони є економічно обгрунтованими.

Посилання ДПІ в м. Суми на неналежність щодо предмета доказування такого доказу як довідка торгово-промислової плати, є невірним. Оскільки, згідно ч. 1 ст. 69, ч. 1, 2 ст. 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд вважає, що довідка Сумської торгово-промислової палати безпосередньо стосується предмета доказування по даній справі, оскільки надана на підтвердження такої обставини по справі, як ціна на виготовлену продукцію протягом розглядуваного періоду та її економічної обгрунтованості на певному етапі здійснення господарської діяльності.

Варто зазначити, що згідно з даними Форми 2 "Звіт про фінансові результати за 2009 рік" та "Звіт про фінансові результати за перше півріччя 2010 року", валовий прибуток ДП “Завод ОБ та ВТ” у 2009 році становив 5022 тис. грн., а в першому півріччі 2010 р. - 18613 тис. грн., тобто підприємство протягом перевіряємих періодів все ж мало прибуток, тобто господарьскі операції позивача з реалізації продукції власного виробництва мали економічний сенс.

Крім того, господарська діяльність є економічним поняттям, а тому має суто економічні властивості, зокрема вартісну оцінку, обчислення та розрахунки господарських процесів. І як вже зазначалося вище, згідно п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР, господарська діяльність розглядається як будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Тому, беручи до уваги, саме економічні властивості поняття господарської діяльності, не можна робити висновок про відсутність доходу від господарської діяльності за відсутності грошового його виразу. Оскільки, за обставин повної відсутності доходів на підприємстві, його збитковості, це призвело б до банкрутства даного підприємства.

Щодо висновку ДПІ в м. Суми про завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за червень 2010 р. слід зазначити наступне.

Посадовими особами ДПІ в м. Суми зроблено висновок, що ДП “Завод ОБ та ВТ” при розрахунку залишків незавершеного виробництва і готової продукції не було включено до матеріальної складової виробленої продукції вартість електричної енергії яку було використано у виробництві.

Згідно п. 5.9. ст. 5 Закону України №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі- запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрат на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову віртість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову віртість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Статтею 1 Закону України "Про електроенергетику", надано визначення поняття "енергія" - електрична чи теплова енергія, що виробляється на обєктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Електрична енергія згідно п. 22 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" відноситься до матеріальних витрат.

Тому, оскільки електрична енергія є товарною продукцією та належить до витрат, які безпосередньо повязані з придбанням (створенням) запасів, і разом з тим входять до матеріальної складової запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, платник податку зобовязаний враховувати вартість електричної енергії в податковому обліку приросту (убутку) запасів за п. 59. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На сторінці 13 Акту перевірки від 05.10.2010 р. (а.с. 16) відображено таблицю, яка містить дані про встановлені порушення при визначенні ДП “Завод ОБ та ВТ” убутку балансової вартості запасів, зокрема, неврахування вартості електричної енергії. Сума відхилення за перший квартал 2009 р. становить 1364471 грн., за перше півріччя 2009 року - 779063 грн., за третій квартал 2009 р. - 911541 грн., за 2009 рік - 1149083 грн., за перше півріччя 2010 р. - 127001 грн., а сума завищення валових витрат за перший квартал 2010 р. - 156746 грн., а всього валові витрати завищено на загальну суму 1276084 грн.

Такимчином, за умови спростування судом висновків посадових осіб податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат внаслідок реалізації продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості в розмірі 15103244,00 грн., та з урахуванням правомірності висноків щодо завищення позивачем валових витрат в розмірі 1276084 грн. внаслідок не вклаючення до матеріальної складової виробленої продукції вартості електричної енергії, яку було використано у виробництві, у ДП "Завод ОБ та ВТ" буде відсутній об'єкт оподаткування - прубуток, в розумінні п. 3.1. ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2010 року №0001282314/0/79467.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2010 року №0001282314/0/79467 щодо визначення дочірньому підприємству "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2116016 за основним платежем та 2116016 за штрафними (фінансовими) санкціями всього 4232032.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Суддя (підпис) С.М. Гелета

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 25 березня 2011 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов