Постанова № 14839489, 30.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1633/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 48 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне

підприємство 11409»

до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представника позивача Сокольської О.О.

представника відповідачаВолобуєва А.В.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Констянтинівське автотранспортне підприємство 11409» звернулося до суду з позовом до Констянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, а також визнання неправомірними дій.

Ухвалою від 28.02.2011р. позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Констянтинівської обєднаної державної податкової інспекції було залишено без розгляду.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Костянтинівською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. В ході перевірки були встановлені порушення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПУ АТ «Костантинівське АТП 11409» при придбанні та продажу товарів (послуг), ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ст 5, п.п. 5.3.9 п.п 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», про що складений акт № 1054/23-2-03113911 від 27.10.2010р. На підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001202342/0/19600 від 24.11.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 91511,00 грн., у тому числі за основним платежем 47185,00 грн., штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 44326,00 грн., № 0001212342/0/19601 від 24.11.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 73207,50 грн., у тому числі за основним платежем 37747,00 грн., штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 35460,5 грн., № 0002711743/0/19574 від 24.11.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 27085,95 грн., у тому числі за основним платежем 9028,65 грн., штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 18057,30 грн.

Позивач не погодившись з зазначеними рішеннями оскаржив їх до Костянтинівської ОДПІ. За наслідками їх оскарження в адміністративному порядку відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010р. № 0001202342/1/2028, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 91511,00 грн., у тому числі за основним платежем 47185,00грн., штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 44326,00 грн., № 0001212342/1/20829 від 24.12.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 73207,50 грн., у тому числі за основним платежем 37747,00 грн., штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 35460,5 грн., №0002711743/1-20833 від 24.12.2010р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 27085,95 грн., у тому числі за основним платежем 9028,65 грн., штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 18057,30 грн.

Позивач не згоден з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями у повному обсязі. Зазначає, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, зокрема, порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п, 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб». Так, перевіркою було встановлено, що в квітні 2008 року позивачем було реалізовано підшипники ОСОБА_3 за видатковою накладною №36 від 17.04.2008 року у кількості 33 шт. по ціні 333,33 грн. без ПДВ на загальну суму 13200, 00 грн., у тому числі ПДВ 2200,00 грн. Вказані підшипники обліковувались станом на 01.07.2007р. по ціні 1824,52 грн. Виходячи з викладеного, податковий орган помилково вважає, що в порушення в порушення зазначених статей ОСОБА_3 отримав від позивача додаткове благо від проведення операції у сумі 59050,99 грн., в тому числі ПДВ 9842,00 грн., як різницю між остаточною сумою і фактично сплаченою сумою за товар, що призвело до порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про дохід з фізичних осіб» стосовно не утримання податку із суми такого доходу за ставкою 15%. Позивач зазначає, що він не сплачував, а також не нараховував фізичній особі ОСОБА_3 дохід у розмірі 59050,99 грн. Крім того, останній не перебував у трудових відносинах з ним. На думку позивача, посилання відповідача на обовязок ПУАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409», як податкового агента, утримати податок з доходів фізичних осіб за операцією з продажу фізичній особі підшипників є помилковим та таким, що не відповідає приписам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Також вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори поставки №0416 від 16.04.2008р. № АФ-01/03 від 01.03.2010р., які укладені між позивачем та ТОВ “Укрпромторг”, ПП «Аффарі-Трейд» відповідно, мають ознаки нікчемності.Позивач зазначає, що згідно зазначених вище договорів продавець зобовязується передати у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти та сплатити товар (автозапчастини). Виконання сторонами договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, дорожніми листами. Тому він наполягає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. У звязку з цим просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001202342/0/19600 від 24.11.2010р., № 0001212342/0/19601 від 24.11.2010р., № 0002711743/0/19574 від 24.11.2010р., № 0001202342/1/2028 від 24.12.2010р., № 0001212342/1/20829 від 24.12.2010р., № 0002711743/1-20833 від 24.12.2010р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 09.02.2011р. Посилається на те, що позивач сформував податковий кредит та валові витрати на підставі нікчемних правочинів. Згідно акту ДПІ у Київському районі м. Донецька № 41617/7/23-113 від 17.09.2010 року про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ “Укрпромторг” та акту перевірки ПП «Аффарі-Трейд» № 6547/7/23-313 від 25.06.2010р. з питань підтвердження правових відносин з платником податків ПУАТ «Костянтинівське АТП 11409» встановлені порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “Укрпромторг”, ПП «Афарі-трейд» при придбанні та продажу товарів. Актом документальної невиїзної перевірки ПП «Аффарі-Трйд» № 6547/7/23-313 від 25.06.2010р. встановлено, що підприємство за юридичної адресою не знаходиться, основні засоби відсутні. До декларацій з податку на прибуток за 2009 рік додаток К 1 не надавався. Зазначення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні. Відповідно до розрахунків комунального податку кількість працюючих на підприємстві складає: у липні 2009р. 1 особа, у жовтні 2009р. 1 особа, у листопаді 2009р.-січені 2010р. 0 осіб, у березні 2010р. 1 особа, у травні 2010р. 0 осіб.

Також, актом про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрпромторг», який надійшов до відповідача з листом ДПІ у Київському районі м.Донецька від 17.09.2010р. № 41617/7/23-113 встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, має стан платника «7- до ЄДР внесено запит про відсутність підтвердження відомостей», основні засоби у підприємства відсутні. Зазначення у декларації в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні. Відповідно до розрахунків комунального податку кількість працюючих на підприємстві за квітень складала 0 осіб та у листопаді 2008р. складала 5 осіб. За даними додатку К1/1 до Декларації з прибутку підприємств основні засоби у ТОВ «Укрпромторг» відсутні. У звязку з цим, відповідно до частин 1,5 ст. 203, п. 1 , п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені угоди мають ознаки нікчемності. Отже, підстави для формування валових витрат, податкового кредиту з ПДВ у позивача відсутні, оскільки зазначені операції не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин систематичного придбання товарів. Вважає, що такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПУАТ «Костянтинівське АТП-11409» є формування податкового кредиту та валових витрат, що у подальшому призвело до несплати податку на прибуток та ПДВ.

Крім того, відповідач зазначає, що в ході проведення планової виїзної перевірки згідно з даними журналу-ордеру по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за квітень 2008 року встановлено, що ПУАТ «Костянтинівське АТП-11409» фізичній особі ОСОБА_3 реалізовано підшипники за видатковою накладною № 36 від 17.04.2008 року у кількості 33 шт. по ціні 333,33 грн. на загальну суму 13200 грн., в тому числі ПДВ 2200 грн. Відповідно до облікових відомостей матеріалів за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року вказані підшипники обліковувались станом на 01.07.2007 року за ціною 1824,52 грн. на загальну суму 60209,16 грн. Від проведеної операції понесені збитки у розмірі 49209,00 грн. Тобто на підприємстві запаси відображені за чистою вартістю реалізації, що складає 60209,16 грн. В ході перевірки не встановлено, що на підприємстві проводилась уцінка товару та що сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, списувалася на витрати звітного періоду. Таким чином, позивач не утримав податок з доходів фізичних осіб у розмірі 8857,65 грн. з вартості безоплатно отриманих фізичною особою ОСОБА_3 товарів. Також, в ході перевірки було встановлено не утримання у серпні 2007 року податку з доходів фізичних осіб за надання додаткового блага (доплата за путівку до санаторію «Сонячне Закарпаття») ОСОБА_4 та матеріальної допомоги ОСОБА_5 За таких обставин вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, у звязку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 03113911.

Відповідачем - Костянтинівською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010 року.

Під час перевірки відповідачем встановлене порушення ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижений податок на прибуток у сумі 47 185 грн.

Крім того, встановлене порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижені податкові зобовязання з ПДВ на суму 37 747 грн.

Також відповідачем встановлене порушення позивачем п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб склала 9028,65 грн.

Результати перевірки відображені у акті №1054/23-2-03113911 від 27.10.2010 року (надалі Акт перевірки).

На підставі цього акту відповідачем 24.11.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001212342/0/19601, яким визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 73 207,5 грн. у тому числі за основним платежем 37747 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 35 460,5 грн.;

№ 0002711743/0/19574, яким визначені податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 27 085,95 грн. у тому числі за основним платежем 9 028,65 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18 057,3 грн.;

№ 0001202342/0/19600, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 91 511 грн. у тому числі за основним платежем 47 185 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 44 326 грн.

Позивачем наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку адміністративного узгодження до Костянтинівської ОДПІ, яка рішенням №20846/10/25-013-1 від 24.12.2010 року залишила їх без змін.

У звязку з цим відповідно до ч.3 п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247, що був чинним на момент прийняття рішення за результатами розгляду скарги) відповідачем 24.12.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001212342/1/20829, № 0002711743/1-20833 та № 0001202342/1/20828, які за змістом ідентичні прийнятим 24.11.2010р.

Позивач оскаржує наведені податкові повідомлення рішення у повному обсязі окрім повідомлень рішень від 24.11.2010р. № 0002711743/0/19574 та від 24.12.2010 р. №0002711743/1-20833, які оскаржує у частині визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 26 572,95 грн. у тому числі за основним платежем 8857,65грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17715,3 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вже зазначалося, відповідачем під час перевірки встановлене порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого сума недоутриманого податку з доходів фізичних осіб склала 9028,65 грн.

За розрахунком відповідача (т.1 а.с. 10-11) зазачена сума податку нарахована у звязку з отриманням доходу громадянами ОСОБА_3 (8857 грн.), ОСОБА_6 (126 грн.) та ОСОБА_5 (45 грн.). Позивач оспорює податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб лише у сумі 8857 грн. основного платежу та 17715,3 грн. штрафних санкцій, що відповідає порушенню, повязаному з виплатою доходу ОСОБА_3

У акті перевірки з цього приводу зазначено (т.1 а.с. 116-117), що згідно даних журналу ордеру по рахунку 631 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за квітень 2008 року ПУАТ «Костянтинівське АТП-11409» реалізувало підшипники ОСОБА_3 за видатковою накладною №39 від 17.04.2008 року у кількості 33 шт. за ціною 333,33 грн. без ПДВ на загальну суму 13200 грн. (в т.ч. ПДВ 2200 грн.) відповідно до відомостей матеріалів вказані підшипники обліковувались станом на 01.07.2007р. по ціні 1824,52 грн. на загальну суму 60209,16 грн. (без ПДВ).

Відповідач зазначає, що у відповідності до п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ОСОБА_3 отримав від позивача додаткове благо від проведеної операції у сумі 59 050,99 грн. у т.ч. ПДВ 9842 грн. Цю суму складає різниця між остаточною сумою та фактично сплаченою сумою за товар.

За висновками відповідача в порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивач не утримав податок із суми такого доходу за ставкою 15%.

У Акті перевірки відповідачем не зазначено, який конкретно з підпунктів підпункту п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідає спірним правовідносинам. Проте, у запереченнях проти адміністративного позову відповідач посилається на п.п. «е» вказаного підпункту, згідно з яким до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Судом встановлено, що наведені у Акті перевірки фактичні обставини продажу підшипників підтверджуються матеріалами справи. А саме, згідно з накладною №36 від 17.04.2008р. (т.2 а.с. 7) ОСОБА_3 придбав у позивача підшипники 097732м у кількості 33 шт. загальною вартістю 13200 грн.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. До нього у відповідності до п.п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону (на який посилається відповідач) включаються доходи, отримані платником податку від його працедавця як додаткове благо, перелік яких зазначений у цьому підпункті.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблений висновок про те, що ОСОБА_3 одержав від позивача додаткове благо.

Так, у відповідності до п.п. 1.1 ст. 1 вказаного вище Закону додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

З аналізу п.п. 1.1. ст..1 та п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вбачається, що доход у формі додаткового блага може виплачуватися (надаватися) виключно працедавцем чи третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 129 Конституції України засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним з принципів адміністративного судочинства, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України також є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі. Частина 1 ст. 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виключення з цього правила складають справи щодо дій або бездіяльності субєктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч. 5 ст. 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Частина 4 ст. 71 КАС України також передбачає обовязок суду витребувати документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до зазначених вище норм та на вимогу суду відповідач не надав доказів, які б свідчили про те, що позивач є працедавцем ОСОБА_3 чи позивач діяв від імені та/або за дорученням його працедавця.

Відсутність даної обставини виключає можливість застосування до правовідносин між позивачем та ОСОБА_3 п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та визначення у них додаткових благ.

Зважаючи на це, висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8857 грн. є неправомірними, що обумовлює задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2010р. № 0002711743/0/19574 та від 24.12.2010 р. №0002711743/1-20833 у частині визначення податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 26572,95 грн. у тому числі за основним платежем 8857,65грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17715,3 грн.

Також, у Акті перевірки встановлене порушення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ПУАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» з постачальниками ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Судом встановлено, що 16 квітня 2008 року між ТОВ «Укрпромторг», як постачальником, та ПУАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409», як покупцем, було укладено Договір поставки №0416 (т.1 а.с. 175).

Відповідно до п.п. 1.1 цього договору постачальник зобовязується передати товар у власність покупцю, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити його на умовах передбачених даним договором. Згідно з п. 1.2 Договору поставки найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару визначається в накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Виконання даного договору підтверджується: видатковими накладними № 0416 від 16.04.2008р. на суму 162606,20 грн., у тому числі ПДВ 27101,04 грн., № 05111 від 05.11.2008р. на суму 516000,00 грн., у тому числі ПДВ 86000,00 грн., податковими накладними № 0416 від 16.04.2008р. на суму 162606,20 грн., у тому числі ПДВ 27101,04 грн., № 05111 від 05.11.2008р. на суму 516000,00 грн., у тому числі ПДВ 86 000,00 грн.

Згідно з даними накладними, товар видано керівником ТОВ «Укрпромторг» - ОСОБА_7 і отриманий начальником колони ВАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» - ОСОБА_8 Видача останньому довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укрпромторг» підтверджується наявною у матеріалах справи копією журналу реєстрації довіреностей позивача (т.2 а.с. 59-60).

Про перевезення вказаних вантажів свідчать товарно-транспорті накладні (форма 1-ТН): № 01-У від 16.04.2008р., 03-У від 05.11.2008р., дорожні листи № 086965 від 16.04.2008р., № 286971 від 05.11.2008р.

За даними Акту перевірки заборгованість з оплати позивачем за одержаний від вказаного підприємства товар не здійснювалася, обліковується кредиторська заборгованість у сумі 678 606,2 грн.

Також, 01 березня 2010 року між ПП «Аффарі Трейд», як постачальником, та ВАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409», як покупцем, було укладено договір № АФ -01/03.

Відповідно до п. 1.1 даного договору постачальник зобовязується передати товар у власність покупцю, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити його на умовах передбачених даним договором. Згідно з п. 1.2 Договору поставки найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару визначається в накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними: № РН-0000037 від 03.03.2010р. на суму 748513,62 грн., у тому числі ПДВ 124752,27 грн., №РН-0000055 від 04.05.2010р. на суму 728000,00 грн., у тому числі ПДВ 121333,33 грн., податковими накладними № 31 від 03.03.2010р. на суму 748513,62 грн., у тому числі ПДВ 124752,27 грн., №51 від 04.05.2010р. на суму 728000,00 грн., у тому числі ПДВ 121333,33грн.

Згідно з даними накладними, товар видано керівником ПП «Аффарі-Трейд» - ОСОБА_9 і отриманий безпосередньо керівником ВАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» - ОСОБА_10

Про перевезення вказаних вантажів свідчать товарно-транспорті накладні (форма 1-ТН) № 010027 від 03.03.2010р., №010046 від 04.05.2010р., дорожні листи № 086985 від 03.03.2010р., № 086992 від 04.05.2010р.

Оплата позивачем за одержаний від вказаного підприємства товар проведена частково на суму 227000 грн., що підтверджується випискою руху коштів по банківському рахунку позивача від 30.06.2010р. (т.2 а.с. 190). Згідно з даними Акту перевірки за позивачем обліковується кредиторська заборгованість у сумі 1249513,62 грн.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Також, перевіркою встановлено, що позивач на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Укрпромторг», ПП «Аффарі-трейд» сформував валові витрати у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у рядку 04.11» всього у сумі 1795933,00 грн., у тому числі за 2008 рік -565505 грн., в тому числі за півріччя 2008 року у сумі 135505,000грн., за півріччя 2010 року у сумі 1230428,00грн., в тому числі за І квартал 2010 року у сумі 623761,00грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки Костянтинівської ОДПІ 1054/23-2-03113911 від 27.10.2010р. та заперечень відповідача проти позову вбачається, що обставинами, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Укрпромторг», ПП «Аффарі-трейд», їх спрямованість на порушення публічного порядку є:

1. не знаходження за юридичною адресою ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі-трейд»;

2. відсутність у власних та орендованих торгівельних, складських приміщень та виробничих потужностей, необоротних активів: основних фондів, землі, нематеріальних активів, не відображав залишки товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі-трейд»;

3. загальна численність працюючих згідно з розрахунку комунального податку склала:

·ПП «Аффарі-Трейд» у липні 2009р. 1 особа; у жовтні 1 особа; у листопаді 2009р. січні 2010р. 0 осіб; у березні 2010р. 1 особа; у травні 2010р. -0 осіб; складала 1 особа керівник підприємства, за сумісництвом -0;

·ТОВ «Укрпромторг» у квітні 2008р. 0 осіб; у листопаді 2008 -5 осіб.

В обґрунтування наведених обставин відповідачем наданий акт ДПІ у Київському районі м. Донецька від 17.09.2010р. № 41617/7/23-113 «Про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Укрпромторг», яким встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, має стан платника «7- до ЄДР внесено запит про відсутність підтвердження відомостей», основні засоби у підприємства відсутні. Зазначення у декларації в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні. Відповідно до розрахунків комунального податку кількість працюючих на підприємстві за квітень складала 0 осіб та у листопаді 2008р. складала 5 осіб. За даними додатку К1/1 до Декларації з прибутку підприємств основні засоби у ТОВ «Укрпромторг» відсутні. Крім того, відповідачем наданий акт документальної невиїзної перевірки ПП «Аффарі-Трйд» № 6547/7/23-313 від 25.06.2010р., яким встановлено, що підприємство за юридичної адресою не знаходиться, основні засоби відсутні. До декларацій з податку на прибуток за 2009 рік додаток К 1 не надавався. Зазначення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні. Відповідно до розрахунків комунального податку кількість працюючих на підприємстві складає: у липні 2009р. 1 особа, у жовтні 2009р. 1 особа, у листопаді 2009р.-січені 2010р. 0 осіб, у березні 2010р. 1 особа, у травні 2010р. 0 осіб.

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

1. Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявні копії витягів з Єдиного державного реєстру серії АЕ №416158, яка містить відомості щодо ТОВ «Укрпромторг» та серії АЕ №416161, яка містить відомості щодо ПП «Аффарі-Трейд». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств. Більш того, у наведених витягах відсутні записи про не підтвердження відомостей про вказані юридичні особи на час вчинення спірних операцій.

2. З приводу відсутності у ТОВ «Украгропром» та ПП «Аффарі-Трйд» основних засобів та виробничих потужностей слід зазначити, що спірними договорами не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений саме на виробничих потужностях цих підприємств. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагентів позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів.

3. Так само відповідачем не доведено, що виконання спірних господарських операцій вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Відповідачем не встановлювалася відсутність укладених з цими підприємствами цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання робіт, повязаних зі спірними операціями. Таким чином відповідачем не доведено, що кількість працюючих на ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» є недостатньою для здійснення господарських операцій з позивачем.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» не мали статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведені підприємства правомірно видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем доведений факт придбання у ТОВ «Укрпромторг» та ПП «Аффарі Трейд» та не підтверджені зафіксовані у акті перевірки висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними підприємствами.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Саме з посиланням на цю норму відповідач стверджує, що ненадання під час перевірки товарно-транспортних накладних свідчить про документальну необґрунтованість формування валових витрат позивачем.

Правила ведення податкового обліку щодо податку на прибуток та ПДВ встановлюють лише дві вимоги стосовно наявності документів саме на момент перевірки:

1. відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами (податковими накладними чи митними деклараціями), платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами;

2. відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Правила ведення податкового обліку щодо вказаних податків не визначають наслідків відсутності на момент перевірки інших документів, ніж первинні документів щодо господарських операцій та податкові накладні. Товарно-транспорті накладні не належать до обовязкових документів, які підтверджують валові витрати або право на податковий кредит. Відносини щодо оподаткування не є сферою їх застосування. Таке випливає з визначення товарно-транспортної накладної, яке міститься у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568). Згідно з ним товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортні накладні можуть оцінюватися судом поряд з іншими доказами фактичного здійснення спірних господарських операцій позивачем, зокрема перевезення придбаного товару. При цьому їх відсутність під час перевірки не позбавляє їх доказової сили.

Так, відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмовими доказами у відповідності до ст. 79 КАС України є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відсутність певних документів у розпорядженні податкового органу, якщо законом прямо не передбачена їх обовязкова наявність на момент перевірки (як, наприклад, податкових накладних) не може автоматично виключати їх з кола доказів, які підлягають дослідженню і оцінці судом при вирішенні спору.

У відповідності до наданого відповідачем розрахунку (т.2 а.с. 12) зазначене вище порушення призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 25445 грн. та ПДВ у сумі 37343грн. Суми штрафних санкцій, які відповідають даному донарахуванню за розрахунком відповідача складають 29 309,5 грн. та 39 405 грн.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається у спірних податкових повідомлення-рішеннях відповідач, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з наведеного розрахунку, відповідачем визначений розмір санкцій без урахування обмежень, які встановлені вказаною вище нормою. Таке є додатковою підставою для задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень у частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 25 445 грн. та ПДВ у сумі 37343 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 29309,5 грн. та 39405 грн.

Крім наведених вище, відповідачем під час перевірки встановлене порушення позивачем п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижені податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 12302 грн.(т.1 а.с. 65). З аналогічних обставин відповідач дійшов висновків про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижені податкові зобовязання з ПДВ на суму 9842грн. (т.1 а.с. 107).

Так, у Акті перевірки відображено, що згідно даних журналу ордеру по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за квітень 2008 року позивач реалізував ОСОБА_3 за видатковою накладною №36 від 17.04.2008р. підшипники у кількості 33 шт. за ціною 333,33 грн. (без ПДВ) на загальну суму 13200 грн. у т.ч. ПДВ 2200 грн. У Акті перевірки також зазначено, що відповідно до відомості матеріалів за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010 року вказані підшипники обліковувалися станом на 01.07.2007р. за ціною 1823,52грн. на загальну суму 60209,16 грн. (без ПДВ).

Крім того, відповідачем у Акті перевірки зазначено, що до перевірки не були надані документи, які б свідчили про втрату ТМЦ споживчої властивості, насиченості ринку цим товаром.

З посиланням на п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач зазначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат у відповідності до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст.5 наведеного вище Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зважаючи на те, що за твердженням відповідача позивач реалізував підшипники за ціною нижчою, ніж придбав, частина їх вартості не була компенсована покупцем, тобто не була використана у господарській діяльності позивача.

З наведеного відповідач зробив висновок про завищення позивачем суми валових витрат за півріччя 2008 року на суму 49209 грн. (59 050,99 грн. 9842 грн.), чим порушив п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд вважає такі висновки неправомірними з двох підстав.

Першою з них є помилковість визначення податкового періоду, у якому позивач за висновками відповідача зависив валові витрати.

Так, п.п. 11.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

П.16.4 ст. 16 того самого Закону передбачено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Форма а також порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N143, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592. Згідно з ним валові витрати, зокрема витрати на придбання товарів (робіт, послуг) відображаються у рядку 04.1декларації.

Як вбачається з копії декларації позивача з податку на прибуток за півріччя 2008 року (т.2 а.с. 140) сума валових витрат, які відображені у графі 04.1, склала 693057 грн. З наданої позивачем розшифровки відомості валових витрат (рядок 04.1) по декларації з податку на прибуток за 6 місяців 2008 року вбачається, що позивач не включав до них витрати, повязані з придбанням підшипників.

Таке відповідає приписам п.п. 11.2.1. ст.. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якими датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На вимогу суду позивачем надані письмові пояснення (т.2 а.с. 69), згідно з якими підшипники були одержані у груді 1999 року в погашення заборгованості КМЗ ім.Фрунзе за надані послуги. Документи щодо цієї господарської операції (накладні, податкові накладні) не збереглися у звязку з перебігом строку їх зберігання. Факт їх одержання у 1999 році на теперішній час можливо відстежити тільки за даними головних книг.

Копії витягів з головних книг за 1999-2008 рік наявні у матеріалах справи (т.2 а.с. 70-98). Крім того, з копій інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей станом на 01.11.2007р. та 01.10.2006р. (т.2 а.с. 1-6) вбачається, що інвентаризаційною комісією була підтверджена наявність вказаних підшипників на підприємстві.

У Акті перевірки відповідачем також відображено, що станом на 01.07.2007 року підшипники вже обліковувалися за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. N 327

(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідач під час перевірки не зясував, за якою з визначених п.п. 11.2.1. ст.. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» подій та у якому податковому періоді позивач включив до валових витрат вартість підшипників, що були згодом продані ОСОБА_3 Висновки про таке включення у 2008 році (періоді, коли вони були продані, що на думку відповідача є використанням не у господарській діяльності) спростовуються даними декларації позивача з податку на прибуток за 6 місяців 2008 року.

З аналогічних підстав суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ними податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит у відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідач під час перевірки не встановив та не послався у Акті перевірки на первинні документи, які б підтверджували здійснення подій, з якими закон повязує виникнення права на податковий кредит.

Його твердження про завищення сум податкового кредиту за квітень 2008р. (т.1 а.с. 107) спростовується відомостями декларації позивача з ПДВ (рядок 10.1 розділу ІІ) за квітень 2008 року та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка є додатком № 5 до цієї декларації.

У відповідності до п. 4.2, 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982) саме ці документи є належним доказом при встановленні господарських операцій, за якими позивач формував податковий кредит звітного місяця.

Другою підставою, за якої суд вважає неправомірними висновки відповідача про порушення позивачем п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наступна.

У Акті перевірки відповідач зазначив про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у звязку з включенням до них вартості товарів, які не були використані у господарській діяльності. При цьому відповідач виходив з визначення терміну «господарська діяльність», що міститься у п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з ним господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідач зазначав про збитковість господарської операції з продажу підшипників, неодержання за нею доходів, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність її звязку з господарською діяльністю.

Втім, відповідачем не враховано, що поняття дохід та прибуток не є тотожними.

Так, відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 397/3690) доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Згідно з тим самим пунктом прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Дані терміни використовується в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Можливість їх застосування у податкових відносинах передбачена п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким інші терміни (ніж перелічені у цій статті) використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, тому застосування термінології останнього є можливим до податкових правовідносин.

Господарські операція з продажу підшипників ОСОБА_3 за видатковою накладною № 36 від 17.04.2008р. призвела до надходження активів - одержання позивачем грошових коштів у сумі 13200 грн. Тобто позивач отримав від неї дохід, а тому вона повязана з господарською діяльністю позивача.

Саме зі спрямованістю на отриманням доходу, а не прибутку, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязує віднесення операцій до господарської діяльності.

Щодо розміру доходу у порівнянні з витратами на придбання тих самих товарів слід зазначити, що стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Згідно з визначенням, наведеним у ст.. 189 Господарського кодексу України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами (ст. 6, ч. 5 ст. 19, ч.4 ст. 23, ч.2 ст. 380 ГК України).

Недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови наявності економічної доцільності зазначених дій.

На вимогу суду позивачем надані письмові пояснення з економічним обґрунтуванням продажу підшипників за ціною 400 грн. за одиницю, що є нижчою їх балансової вартості на момент оприбуткування. Згідно з ними підприємство одержало підшипники від КМЗ ім..Фрунзе у 1999 році в рахунок погашення заборгованості за авто послуги. Оскільки ці підшипники призначені для використання у машинобудівництві, підприємство зберігало їх на складі та здійснювало спроби їх продати.

Так, 04.05.2001 року позивач звертався до Костянтинівської філії універсальної біржі „Примус” з проханням продати підшипники за ціною 2189,42 грн. за одиницю. Відповідна публікація була здійснена у газеті „Біржові новини” від 15.05.2001 року (т.2 а.с. 100-101).

Крім того, питання продажу неліквідних запасів на складі розглядалося на засіданнях правління позивача 10.02.2006 року (т.2 а.с. 104-105), 20.03.2008р. (т. 2 а.с. 109-110), за наслідок чого був складений перелік неліквідних запчастин на складі (т.2 а.с. 115-118). Даний перелік був розглянутий на засіданні правління 03.04.2008р. (т.1 а.с. 173), де керівним органом підприємства було обговорена пропозиція покупця продати їх за ціною 400 грн. за одиницю.

Враховуючи тривалий строк, протягом якого товар не був проданий, відсутність державного регулювання цін на цей товар, суд вважає доведеною економічну доцільність продажу підшипників за ціною, яку запропонував ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення порядку уцінення підшипників, який встановлений Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових матеріальних цінностей, затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 року N 149/300.

Законодавством, чинним на момент спірних правовідносин, не передбачено заборону продажу товарів за ціною, нижчою від закупівельної без обов'язкової уцінки товарів. Встановлені Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” норми не ставлять у залежність від уцінки товарів порядок оподаткування господарських операцій з їх продажу.

Враховуючи це, незалежно від обставин проведення уцінення підшипників, суд дійшов висновку щодо відсутності в діях позивача порушень вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

Зважаючи на це, а також на попередні висновки щодо належності господарських операцій з продажу підшипників до господарської діяльності позивача, суд вважає неправомірним висновки відповідача про порушення позивачем п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобовязань з податку на прибуток сумі 12302 грн. та ПДВ на суму 9842грн. Таке обумовлює задоволення позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень у частині визначення вказаних податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6151 грн. та 4921 грн. відповідно.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2010р. №0001202342/1/20828, від 24.11.2010р. № 0001202342/0/19600, 24.12.2010р. № 0001212342/1/20829, від 24.11.2010р. №0001212342/0/19601, від 24.12.2010р. № 0002711743/1-20833, від 24.11.2010р. №0002711743/0/19574 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 24.12.2010р. № 0001202342/1/20828 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 91511,00 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 47185,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 44326,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 24.11.2010р. № 0001202342/0/19600 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 91511,00 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 47185,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 44326,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 24.12.2010р. № 0001212342/1/20829 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 73207,50 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 37747,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 35460,5 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 24.11.2010р. № 0001212342/0/19601 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 73207,50 грн., у тому числі на суму основного платежу у розмірі 37747,00 грн. на суму штрафних (фінансових) санкцій 35460,5 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 24.12.2010р. № 0002711743/1-20833 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у частині основного платежу - 8857,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 17715,30 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 24.12.2010р. № 0002711743/0/19574 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у частині основного платежу у розмірі 8857,65 грн. та на штрафних (фінансових) санкцій -17715,30 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409» (85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Тельмана,1, ЄДРПОУ 03113911) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 30 березня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 04 квітня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.