Постанова № 14839368, 04.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/2135/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Баглійському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 251 грн. 52 коп., - ВСТАНОВИВ:

16.02.2011 року управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 251,52 грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, але надав до суду клопотання в якому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечень проти адміністративного позову суду не надав. На адресу суду повернувся конверт з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та письмові докази в ній суд встановив.

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 зареєстрований 04.11.2003 року виконавчим комітетом Баглійської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як субєкт підприємницької діяльності та знаходиться на обліку, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, в управлінні Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

30.03.2006 року відповідач подав до управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2005 рік.

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління ПФУ 19.12.2003 р. № 21-1, передбачено, що визначення сум страхових внесків платниками податків, що сплачують єдиний або фіксований податок, здійснюється на підставі даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру внесків, отриманих від фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів.

Згідно з п. 4 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058, фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному законом, у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.5.3.4 п. 5.3 розділу 5 Інструкції, страхові внески платниками, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до 20 числа поточного місяця за попередній, у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані або не сплачені страхувальниками в передбачені строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

З метою уникнення надмірної сплати внесків платниками єдиного та фіксованого податків у звязку з одночасною дією Закону № 1058 та Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва, суми коштів, що спрямовуються до пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду України (згідно з листом Пенсійного фонду України від 21.12.2005 р. № 16515/03-03) на підставі предявлення страхувальником копій платіжних документів про сплату єдиного або фіксованого податків. Різниця між зарахованими страховими внесками та зарахованими сумами частки єдиного (фіксованого) податку за відповідний період повинна бути сплачена страхувальником у повному обсязі та в передбачений Законом № 1058 термін.

З набранням чинності з 01.01.2005 р. Закону України № 2285 Про Державний бюджет України на 2005 рік в редакції від 23.12.2004 р., відповідно до п.п.2, 8 ст. 45 та п.п. 40, 41 ст. 73 Закону України № 2285, починаючи з 01.01.2005 р., відділення Державного казначейства не здійснювали перерахування (перерозподіл) сум відповідних податків.

Зазначена ситуація призвела до виникнення боргу зі сплати страхових внесків підприємцями у 1 кварталі 2005 р.

З 14.04.2006 р. набрав чинності Закон України від 16.03.2006 р. № 3583 Про вирішення питання щодо заборгованості субєктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у звязку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 р. 1 кварталу 2005 р.. Відповідно до ст. 1 цього Закону, суми страхових внесків, сплачені субєктами підприємницької діяльності в період 2004 р. - 1 кварталу 2005 р. в складі єдиного та фіксованого податку, але не зараховані на їх особові рахунки, відкриті в органах Пенсійного фонду України, не вважаються заборгованістю. Тобто, недоїмкою не вважається сума, що повинна була спрямовуватись до бюджету ПФУ у вигляді частки з єдиного податку 42%, та з фіксованого податку 10%.

Згідно з Листом Пенсійного фонду України від 15.05.2006 р. № 5970/-3-20, фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які у 1 кварталі 2005 р. працювали за спрощеною системою оподаткування, зобовязані сплатити до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхового внеску - 83,84 грн. за повний місяць, розрахований як різниця між встановленою мінімальною ставкою страхового внеску (262,0 грн. мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2005 р. х 32%), та частиною єдиного податку, яка згідно з Указом Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів підприємницької діяльності та Законом України Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України про прибутковий податок з громадян становить 42% (10% відповідно).

Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2, згідно з чинним законодавством, на підставі звіту про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування на 2005 рік, належало до сплати за січень березень 2005 р. 251,52 грн., які залишилися несплаченими.

У звязку з даними обставинами, у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, тобто недоїмка, на вказану суму.

Зазначена заборгованість є узгодженою, оскільки складається із суми самостійно обчислених відповідачем страхових внесків.

Частиною 2 ст. 106 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Статтею 23 цього ж закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

На підставі розрахунків сума страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування підприємством нарахована, але не сплачена за січень-березень 2005 року, чим допущено порушення чинного законодавства щодо сплати страхових внесків, внаслідок чого утворилася недоїмка по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 251,52 грн.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з Відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Подольська, 89, р/р 2560131133003 у Дніпродзержинському відділенні № 3293 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 306083, код ЄДРПОУ 24615338) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 251,52 грн.(двісті пятдесят одна грн. 52 коп.).

Копію постанови направити сторонам.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

В.В. Горбалінський