Ухвала суду № 14836580, 07.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4102/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2008

у справі № 2-22/9839-2007А

за позовом кредитної спілки «Едельвейс»(далі –Спілка)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2008, позов задоволено; податкові повідомлення-рішення від 12.01.2007 №0000022200/0, від 10.02.2007 №0000022200/1, від 24.04.2007 № 0000022200/2 та від 06.07.2007 №0000022200/3 визнано нечинними.

У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що отриманий позивачем доход у вигляді процентів від надання кредитів є пасивним доходом неприбуткової організації у розумінні підпункту 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що звільняється від оподаткування відповідно до підпункту 7.11.4 пункту 7.11 цієї ж статті Закону.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про помилковість віднесення судами сплачених позичальниками разових платежів за оформлення та надання кредиту до пасивного доходу у вигляді процентів на надання кредиту.

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що Спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків її членів. Фактичною підставою для визначення Спілці податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 10703,60грн. (у тому числі 7490грн. за основним платежем та 3213,60 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішенням слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.12.2006 №1983/22/33009885, про заниження позивачем валового доходу за 2005-2006 роки внаслідок невключення до його складу внесеної позичальниками плати за оформлення та надання позивачем кредитів у загальній сумі 29961,35 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на приписи підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», за змістом якого від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Однак надана судами правова оцінка обставин справи, відповідно до якої спірні кошти, отримані Спілкою у перевірений період, є пасивним доходом, є неправильною.

Так, відповідно до підпункту 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 названого Закону під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

За визначенням, наведеним у пункті 1.10 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» проценти –це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку.

Отже, відповідно до наведених приписів Закону процентами є платежі, отримані платником від розміщення власних активів. В даному ж разі сплачений позичальником платіж за оформлення та надання кредиту є, по суті, платою за надання Спілкою послуги з оформлення кредиту.

Відповідно до підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 зазначеного Закону незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Отже, спірні кошти правомірно було включено податковим органом до оподатковуваного доходу Спілки.

Втім для правильного вирішення цього спору судам також слід було перевірити і склад витрат позивача, понесених у зв’язку з отриманням вказаного доходу. З цією метою суди повинні були дослідити подані Спілкою акти приймання-передачі юридичних послуг, з’ясувавши перелік та зміст наданих послуг з метою встановлення наявності у позивача розумної мети стосовно використання результатів наданих послуг у власній діяльності, що є обов’язковою підставою для включення витрат на оплату цих послуг до витрат, пов’язаних з отриманням доходів.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 у справі № 2-22/9839-2007А скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло

А.О. Рибченко

Є.А. Усенко