Ухвала суду № 14836449, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р. м. КиївК-24866/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника відповідача Масненької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2009 року

у справі №2-а-7589/07

за позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Відродження»товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Русь Газ»

до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє сільськогосподарське підприємство «Відродження»товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Русь Газ»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Іллінецької МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000232320/0 від 18 серпня 2006 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Іллінецької МДПІ від 18 серпня 2006 року № 0000232320/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2009 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Іллінецька МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2009 року прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга Іллінецької МДПІ задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Іллінецька МДПІ провела виїзну планову документальну перевірку ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 березня 2004 року по 01 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 104-23-32446504 від 07 серпня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, пунктів 4.4, 4.15 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 69, яке полягало неподанні ДСП «Відродження» ТОВ «Київ Русь Газ»до обслуговуючого банку заяви-розрахунку для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі на 2004 рік; порушення позивачем пункту 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, в результаті чого допущено понадлімітні залишки в касі підприємства за 2004 рік у сумі 86641,97 грн. та за 2005 рік у сумі 22000,25 грн.

18 серпня 2006 року на підставі акту перевірки Іллінецька МДПІ прийняла рішення про застосуванння штрафних (фінансових) санкцій № 0000232320/0, яким згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»визначила ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 217284,44 грн.

Вказане рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було допущено порушення встановленого на підприємстві ліміту залишку готівки в касі, що підтверджується наказами ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»про встановлення ліміту каси та про продовження встановленого ліміту каси, що підтверджується також постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2006 року у справі № 3-22. Також суди виходили з того, що податковим органом було пропущено строк застосування до субєкта господарювання адміністративно-господарський санкцій, визначений статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено в акті перевірки, ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»було зареєстроване Іллінецької районною державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 20 березня 2003 року № 02736662Ю00400135, код форми власності 20, та взято податковий облік Іллінецьким відділенням Липовецької МДПІ 03 квітня 2003 року за № 195.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2003 року ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»звернулося до відділення ВОД АППБ «Аваль»із заявою (арк. справи 66) про встановлення ліміту каси в сумі 3000,00 грн. у звязку з тим, що підприємство тільки організувалося, та подало заяву-розрахунок для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки, що є додатком до договору на розрахунково-касове обслуговування № 35/2600910719 від 14 квітня 2003 року із загальним лімітом залишку готівки в касі підприємства 3000,00 грн. (арк. справи 68).

Матеріали справи містять наказ ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»№ 1-в від 04 січня 2005 року «Про продовження встановленого ліміту каси», яким підприємство у 2005 році продовжило встановлений від 14 квітня 2003 року ліміт залишку готівки у касі в сумі 3000,00 грн. З 01 травня 2005 року ліміт залишку готівки у касі було встановлено у сумі 345,00 грн. (наказ № 24-в від 29 квітня 2005 року, розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі від 29 квітня 2005 року), а з 27 грудня 2005 року ліміт залишку готівки у касі було встановлено у сумі 2100,00 грн. (наказ № 55-в від 27 грудня 2005 року, розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі від 27 грудня 2005 року).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2.8, абзацу 1 пункту 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та до 15 грудня 2004 року), ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. При відкритті поточного рахунку (у період укладання договору на розрахунково-касове обслуговування) новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають поточні рахунки у різних установах банків, подають зазначену заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, у яких відкрито його поточні рахунки, а іншим установам банків - копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси. Заявка-розрахунок подається і в разі перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси. Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Згідно Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 69 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин та до 15 грудня 2004 року), усі підприємства - юридичні особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та мають поточні рахунки в установах банків, можуть тримати в своїй касі на кінець дня готівку в межах установлених їм обслуговуючими установами банків лімітів каси (абзац 1 пункту 4.4). При укладанні договору на розрахунково-касове обслуговування підприємство - юридична особа має подати до установи банку заявку-розрахунок у двох примірниках для встановлення загального ліміту каси (з урахуванням потреби його відокремлених підрозділів), строків та порядку здавання готівкової виручки, яка є невід'ємною частиною цього договору і оформляється як додаток до цього договору, або копію заявки-розрахунку, засвідчену підписом уповноваженого працівника та відбитком печатки установи банку, що встановила ліміт каси, або копію документа про самостійно встановлений підприємством ліміт каси для внесення розміру цього ліміту в договір на розрахунково-касове обслуговування, що є невід'ємною умовою цього договору. Відповідальність за достовірність даних у заявці-розрахунку даним касової книги та бухгалтерського обліку несе підприємство - юридична особа (абзац 2 пункту 4.4). Для новостворених підприємств, що розпочинають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси має встановлюватися обслуговуючими установами банків, виходячи з наданих цими підприємствами прогнозних розрахунків. Установлений ліміт каси з урахуванням представлених розрахунків переглядається та затверджується за фактичними показниками діяльності підприємства за три календарних місяці в установленому порядку (пункт 4.15)

Вказане Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, та Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 69, втратили чинність згідно із Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Пунктом 2.7 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Згідно пункту 2.8 глави 2 цього Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) може здаватися до операторів поштового зв'язку для її переказу на банківські рахунки підприємства.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.1 глави 5 вказаного Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог, визначених цим пунктом.

Пунктом 5.2 глави 5 вказаного Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи. Підприємства, що розпочинають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Матеріали справи містять також постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 серпня 2006 року у справі № 3-22, якою справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадженням закрито у звязку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, матеріали справи містять довідку Іллінецького відділення ВОД АППБ «Аваль» від 07 серпня 2006 року № 498, надану на запит податкового органу від 17 липня 2006 року за № 3292/3-23, в якій вказано, що у 2004 році від ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»до Іллінецького відділення заявки-розрахунку для затвердження загального ліміту залишку готівки в касі, порядку здавання готівкової виручки не надходило.

Отже, ДСП «Відродження»ТОВ «Київ Русь Газ»як новоствореному підприємству, що розпочинає свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси повинен був встановлюватися обслуговуючим банком, виходячи з наданих ним прогнозних розрахунків, а також переглядатися та затверджуватися за фактичними показниками діяльності підприємства за три календарних місяці в установленому порядку.

Згідно частини 1 статті 238, статті 250 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення з підстав пропуску податковим органом строку застосування до субєкта господарювання адміністративно-господарський санкцій, визначеного статтею 250 Господарського кодексу України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров