Ухвала суду № 14836191, 16.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18449/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                    Кравченко В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Господарського суду Донецької області від 04.06.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007

у справі № 34/461а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна компанія»

до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними рішень, -

          ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Донецької області від 04.06.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007, позов задоволено повністю. Визнано недійсними рішення №0001472340/0 від 11.08.2004 про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 199173,00 грн. та №0001482340/0 від 11.08.2004 про заниження податку на додану вартість у сумі 10872 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2174 грн.

Макіївська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 11.08.2004 № 1095/23-211-1/32698320, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту у червні 2004 року у сумі 211011 грн. на підставі податкових накладних, виданих ДП «Сири України Донецьк», в результаті чого завищено бюджетне відшкодування в сумі 199173 грн. та занижено податкове зобов’язання в сумі 10872 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди надали правильну правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Податковий орган не наводить жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок щодо сплати податку такими постачальниками до бюджету зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та донарахування сум податкового зобов’язання.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 04.06.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      О.М. Нечитайло

                                                                      М.О. Федоров