Ухвала суду № 14835705, 02.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-31387/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Колокольнікова В.А., відповідача:Бондаренка А.С.,

прокурора:Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р.

у справі №2а-12768/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівелія»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва,

за участю прокурора Святошинського району міста Києва,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2009 р. (суддя –Я.І.Добрянська), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –Г.В.Земляна, судді –В.С.Заєць, Ю.І.Цвіркун), повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівелія»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі –відповідач). Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 29.07.2009 р. №0001772310/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності доводів податкової інспекції відносно порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), а тому скасовано оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення про донарахування підприємству податкових зобов’язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 08.06.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої 15.07.2009 р. складено акт №150/23-209/35122229.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 29.07.2009 р. було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0001772310/0, яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2.097.535,80 грн. (1.531.348,00 грн. –основного платежу та 566.187,80 грн. –штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи однією з підстав для донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток стало здійснене, на думку податкового органу, позивачем у 4-ому кварталі 2008 року порушення пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме –занижено валовий дохід по господарській операції з продажу СП ТОВ «Магістраль-Інвест»основних фондів (нерухоме майно: 4-ри автозаправні станції та авто мийку, рухоме майно: інвентар автозаправних станцій) за ціною 18.188.605,20 грн..

Відповідно до зазначеної норми пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи 1 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об’єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Згідно пп.8.4.4 п.8.4 вказаної статті у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Судовими інстанціями було встановлено, що зазначені основні фонди було придбано у ТОВ «Автомобіліст», ТОВ «Кванта-07», ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», ТОВ «Титан-ЛТД», їх балансова вартість становила 1.785.679,41 грн., а не як помилково вважає контролюючий орган –1.506.515,00 грн.. Тому, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнано безпідставними доводи податкової інспекції відносно того, що позивач мав включити до складу валового доходу різницю між сумою виручки від продажу основних фондів та сумою їх балансової вартості у розмірі 16.682.090,00 грн., а не 16.404.220,00 грн.. Зважаючи на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що донарахування відповідачем підприємству податкових зобов’язань в цій частині є неправомірним.

Відносно доводів податкового органу щодо заниження позивачем за перевіряємий період валового доходу на загальну суму 5.777.572,00 грн., колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судових інстанцій, якими встановлено безпідставність таких тверджень відповідача, з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем у перевіряємих податкових періодах подавалися податкові декларації з податку на прибуток, в яких було задекларовано валовий дохід за 3-ий квартал 2007 року –7.375.678,00 грн., за 2-ий квартал 2008 року –17.987.720,00 грн., 3-ий квартал 2008 року –853.699,00 грн., 4-ий квартал 2008 року –17.548.910,00 грн., 1-ий квартал 2009 року –269.709,00 грн.. Зазначені суми валового доходу повністю підтверджено відповідними первинними документами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до п.1.5, п.1.6, п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. №327 (з наступними змінами та доповненнями), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення зазначених вимог, відповідачем у акті перевірки вказано про заниження позивачем валового доходу на названу суму, проте такі висновки не підтверджено посиланнями на відповідні первинні документи, не описано обставини, якими б підтверджувалося порушення підприємством норм податкового законодавства.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій аргументовано встановили безпідставність доводів контролюючого органу щодо заниження позивачем сум валового доходу на 5.777.572,00 грн..

Крім того, судовими інстанціями правильно спростовано доводи відповідача відносно завищення позивачем валових витрат на суму 2.009.779,00 грн. у зв’язку з їх непідтвердженням відповідними первинними документами.

Так, зазначені витрати, у відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було включено позивачем до складу валових у податковій декларації за 1-ий квартал 2009 року у зв’язку з самостійно виявленими помилками за результатами минулих податкових періодів.

Згідно пп.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, контролюючий орган має зазначити перелік цих документів у акті перевірки. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. У разі відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, контролюючий орган має факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано судовим інстанціям доказів звернення до позивача з вимогами надати відповідні документи з приводу здійснених ним коригувань валових витрат у 1-ому кварталі 2009 року, а лише констатовано відсутність таких документів. Відтак, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано визнали неправомірними посилання контролюючого органу на відсутність первинних документів, які підтверджують валові витрати підприємства на суму 2.009.779,00 грн.. Відповідно донарахування податкових зобов’язань платнику податків і в цій частині цілком правильно визнано судами попередніх інстанцій незаконним.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем правомірно визнано судовими інстанціями необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також здійснено правильно.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2010 р. у справі №2а-12768/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.