Ухвала суду № 14835081, 15.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-13536/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                     Рибченка А.О.

суддів:                                                  Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

                                                  Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:          Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року

у справі № 5/2008-18/4А

за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року, позов Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі –відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 12333/0/2293 від 14 лютого 2006 року, № 12333/1/7303 від 21 квітня 2006 та № 12333/3/11342 від 06 липня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2006 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справ судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що Стрийською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання норм з регулювання обігу готівки відповідно до «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»та правильності нарахування і своєчасності сплати прибуткового податку з доходів фізичних осіб Стрийською дистанцією електропостачання Львівської залізниці за період з 01 січня 2001 року по 01 жовтня 2004 року, за результатами якої складено акт № 36/26-2/04818814 від 09 вересня 2005 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, Стрийською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362600/0 від 14 вересня 2005 року, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 4642415,59 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000362600/0 від 14 вересня 2005 року скасовано та прийнято рішення № 12333/0/2293 від 14 лютого 2006 року, № 12333/1/7303 від 21 квітня 2006 та № 12333/3/11342 від 06 липня 2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими позивачу визначено штраф у розмірі 4642415,59 грн.

          Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2.12, 2.14 та підпункту 5.5.3 пункту 5.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у зв’язку із зберіганням готівки в касі підприємства понад встановлений ліміт залишку коштів в касі в розмірі 30127,26 грн. та використанням одержаної в установі банку готівки не за цільовим призначенням.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 6 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, а тому санкції за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні за своєю правовою суттю є адміністративно-господарськими і їх застосування врегульовано нормами глави 27 ГК України.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У зв’язку з викладеним вище, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки останнє порушення позивачем вчинено 02 вересня 2004 року, а податкове повідомлення-рішення № 0000362600/0 прийнято 14 вересня 2005 року, то відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Крім того, відповідно до абзацу 1 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III визначено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Так, за результатами розгляду скарги позивача № 1349 від 25 листопада 2005 року, ДПА у Львівській області рішенням № 439/10/25-005 від 17 січня 2006 року скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000362600/0 від 14 вересня 2005 року та зобов’язано Стрийську ОДПІ Львівської області прийняти податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки ОДПІ застосовано штрафні (фінансові) санкції до структурного підрозділу, а не до юридичної особи.

Крім того, ДПА у Львівській області листом №18761/10/25-005 від 01 грудня 2005 року продовжено строк розгляду повторної скарги до 22 січня 2006 року.

Листом №1425/10/25-005 від 06 лютого 2006 року ДПА у Львівській області змінила прийняте рішення про результати розгляду повторної скарги, зокрема, Стрийську ОДПІ Львівської області зобов’язано забезпечити прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, датою прийняття рішення за результатами розгляду скарги позивача № 1349 від 25 листопада 2005 року є дата листа про внесення змін, а саме – 06 лютого 2006 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли вірного висновку, що оскільки повне рішення за результатами розгляду скарги позивачем у змінній редакції отримано 06 лютого 2006 року, тобто поза строками, визначеними ДПА у Львівській області листом №18761/10/25-005 від 01 грудня 2005 року, то скарга позивача вважається повністю задоволеною.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                      Голубєва Г.К.

                                                                                Карась О.В.

                                                                                Федоров М.О.

                                                                                Шипуліна Т.М.

У повному обсязі ухвалу складено 18 лютого 2011 року.