Ухвала суду № 14834723, 13.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2011 року                               м. Київ                                        К-29170/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.,

Степашка О.І.

Усенко Є.А., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державна податкова інспекція у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі касатор (відповідач) просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що за наслідками виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Ампір»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2006 року ДПІ у м. Херсоні складено акт від 29 грудня 2006 року №3858/23-4/31294087 та винесено податкове повідомлення-рішення №0000323500/0 від 19 січня 2007 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 267425,88 грн., у т.ч. основний платіж –22146,86 грн., фінансові санкції –245279, 02 грн.

В процесі проведеної перевірки було встановлено, що в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством включено до складу валових витрат проценти за користування кредитом ХФ АБ «Укрсоцбанк», який було надано для будівництва салону-магазину, на суму 495398 грн. у т.ч.: ІУ квартал 2005 року - 87242 грн., І квартал 2006 року -73997 грн., II квартал 2006 року - 189838 грн., III квартал 2006 року - 144321 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач оскаржив податкове зобов'язання, але рішеннями ДПІ у м. Херсоні, ДПА у Херсонській області, ДПА України про результати розгляду скарг податкове повідомлення-рішення № 0000323500/0 залишено без змін, а в процесі апеляційного узгодження підприємству направлялись податкові повідомлення з тим же номером але з дробом /1, 2, 3, які дублювали визначене у первісному податковому повідомленні-рішенні з дробом /0 податкове зобов'язання.

Як вбачається з кредитного договору № 05-632 від 23 вересня 2005 року підприємству надано кредит з метою фінансування будівельних та оздоблювальних робіт об'єкту незавершеного будівництва (авто центру), який необхідний для використання в господарській діяльності підприємства, і в якому позивач буде здійснювати передбачену статутом діяльність. Цей факт відповідачем не спростовано і не заперечується.

Виплачені за користування кредитом проценти у розмірі 495398 грн. позивач у звітних періодах за ІV квартал 2005 року, І-III квартали 2006 року включив до складу валових витрат.

П. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. 5.5 ст.5 вищеназваного Закону врегульовано особливості визначення складу валових витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Підпунктом 5.5.1 п.5.5 ст.5 встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Виплати з нарахування процентів здійснювалися позивачем у зв’язку з веденням господарської діяльності.

Закупівля товарів, будівництво, придбання або проведення ремонту (модернізації, реконструкції) основних фондів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності, відповідно, витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для здійснення таких капітальних витрат, відноситься до складу валових витрат.

Згідно з приписом п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання під процент.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено у п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Витрати платника податку - дебітора по сплаті процентів за притягнений фінансовий кредит, цільовим використанням якого згідно кредитного договору є поповнення оборотних коштів, включаються до складу валових витрат з врахуванням обмежень встановлених п.п.5.5 ст. 5 названого Закону, а саме: за умови використання кредитних коштів з метою ведення господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фінансовий кредит одержано для будівництва салону-магазину, який підприємство буде використовувати для ведення передбаченої статутом господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене суд касаційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду Херсонської області та Одеського апеляційного адміністративного суду, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідне рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державна податкова інспекція у м. Херсоні відхилити.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 07 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.Е. Острович