Ухвала суду № 14834649, 31.03.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-5020/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Драчук Т.О., Сапальової Т.В.

при секретарі: Пачевській А.П.

за участю представника позивача: Кузьменко І.А.

представника відповідача: Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справі:

за адміністративним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кефей"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: скасування рішення , -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кефей" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року задоволено частково даний позов.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у м. Вінниці подано апеляційну скаргу, в якій податковий орган просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову позивачу.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні 31 березня 2011 року апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача з вимогами апеляційної скарги не погодилась, оскільки вважає, що постанова, прийнята за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обґрунтованою, а тому просила Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року, - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у м.Вінниці була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Кефей" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 267/2310/32976763 від 17 серпня 2010 року, в якому відображено порушення ТОВ "Кефей" п.4.1 ст.4, п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5. п. 6.1 ст. 6. п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 1.25 ст. 1, п.п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0002452300/0 від 01 вересня 2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 95302,0 грн., з яких за основним платежем 74515,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20787,0 грн.

Як зазначено в акті перевірки, перевіряючими зафіксовано неправомірне віднесення до складу валових витрат коригування вартості валюти, що призвело до завищення вартості валових витрат у наступних періодах: 2 квартал 2009 року в сумі 290012,00 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 1436308,00 грн., 4 квартал в сумі 508622,00 грн. Вважаючи, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат курсові різниці по розрахунках з іноземними постачальниками за поставлений товар, відповідач при перевірці виключив із валових витрат вказані суми, донарахував зобов'язання та застосував штрафні санкції.

Однак з таким рішенням суб"єкта владних повноважень колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює закупівлю товарів шляхом укладання контрактів з іноземними контрагентами. За поставлені товари підприємство розраховується в іноземній валюті вже після їх отримання. Всі проведені операції відображаються в бухалтерському та податковому обліках, шляхом перерахунку сплачених в іноземній валюті коштів в національну валюту - гривні. Внаслідок того, що оплата товару проводиться пізніше його фактичного отримання, і за цей час курс іноземної валюти змінюється - виникає курсова різниця.

Підпунктом 11.2.3. пункту 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів. Основна норма, що регулює оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті, міститься в п. 3 ст. 7 вищевказаного Закону. Так, сума валових витрат за імпортними операціями визначається відповідно до вимог п.п. 7.3.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону, яким встановлено, що витрати понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначається у сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями п.п.7.3.1, 7.3.4., 7.3.6. ст.7 і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною курсу гривні протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів.

В свою чергу, п.п. 7.3.4. Закону передбачено, що сума гривень, сплачена платником податку в зв'язку з купівлею іноземної валюти, вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Таким чином, п.п. 7.3.2 зобов'язує платника податків формувати валові витрати у сумі балансової вартості валюти, якою оплачено товари. А оскільки вона буде відома лише на дату оплати, то позивач має право відкорегувати валові витрати у цьому періоді.

Здійснюючи оплату за раніше отриманий товар, на відповідних умовах договору, позивач здійснює післясплату. За нормативами бухгалтерського обліку, оприбуткування товару, отриманого на умовах післясплати, відображається в ньому як кредиторська заборгованість. Оплата ж за такий товар (післясплата) відображається в ньому як погашення кредиторської заборгованості.

Згідно п.п.7.3.3 п. 7.3. ст. 7 Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу погашення).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач не перерахував заборгованість, а здійснював післясплату (що передбачено договором), а отже це є нічим іншим, як належним виконанням своїх зобов'язань. Розмір валових витрат позивач коригував, оскільки сума балансової вартості валюти, якою оплачено товари, стала йому відома лише на дату оплати, а отже мав право здійснити таке коригування.

Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених,товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). При цьому, таке право на збільшення суми валових витрат виникає в тому випадку, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця.

Так, 02.03.2010р. рішенням у справі №28/6 Господарського суду м. Києва за позовом ТОВ "Кефей" до ТОВ "О'Кей Україна" позовні вимоги задоволено та стягнуто 108976,68 грн. боргу у вигляді неоплаченої вартості товару, який був відвантажений позивачем останньому згідно договору поставки.

Також рішенням Господарського суду Харківської області від 09.03.2010р. у справі №37/07-10 за позовом ТОВ "Кефей" до ТОВ "Квадра" позовні вимоги задоволено повністю, та стягнуто заборгованість за поставлений товар в сумі 107308,03 грн.

Вартість відвантажених товарів не містить в собі ПДВ тільки тоді, коли продавець - не платник ПДВ або займається неоподатковуваними (звільненими) поставками. В усіх інших випадках, вартість товарів (робіт, послуг) містить у собі ПДВ.

Отже, судом першої інстанції також вірно зазначив про те, що ТОВ "Кефей", включивши до складу валових витрат суму сумнівної дебіторської заборгованості за відвантажені товари по договорам поставки з ТОВ "Квадра" та ТОВ "О'Кей", з урахуванням податку на додану вартість, діяло правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

З урахуванням встановленого, а також зважаючи на те, що за відсутності прямої норми закону позивач правомірно діяв за аналогією врахування курсової різниці по заборгованості згідно п.п.7.3.3 п. 7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів погоджується з висновком Вінницького окружного адміністративного суду, що податкове повідомлення-рішення ДШ у м. Вінниці № 0002452300/0 від 01.09.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, враховуючи, що інших обставин в обгрунтування своїх вимог особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 14 січня 2011 року, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кефей" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування рішення , - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "05" квітня 2011 р.

Головуючий Гонтарук В. М.

СуддіДрачук Т.О.

Сапальова Т.В.