Постанова № 14833143, 25.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.03.11Справа №2а-462/11/2770

м. Севастополь

11 год. 10 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю:представників позивача - Зайцевої Олени Олександрівни, довіреність № 1/2-9392 від 28.12.201р.; Шавшіної Лілії Масхутівни - довіреність № 20/201217 від24.02.2011р.

представників відповідача - Летючої Діани Генадіївни - довіреність № 344/10-004 від 22.06.2009р.; ОСОБА_7 - довіреність № 76319/10-039 від 16.03.2011р.

Представник прокуратури м. Севастополя - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомКомунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської РадидоДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополяпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Севміськводоканал» Севастопольської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.11.2010р. № 0001340231/0 від 31.12.2010р. № 0001340231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн., з яких податок 148221,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 74110,50 грн.; від 08.11.2010р. № 0001350231/0, № 0001350231/1 від 31.12.2010 про визначення суми податкового зобовязання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн., з яких податок 625070,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 125014,00 грн.; від 08.11.2010р. № 0001360231/0, № 0001360231/1 від 31.12.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн., з яких податок 1121114,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 452479,50 грн.; та від 31.12.2010р. № 0001790231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 560557,20 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 560558,20 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та донарахуванні податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій без врахування усіх обставин (первинних документів), що впливають на їх формування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 02.02.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі , закінчено підготовче провадження і справа призначено до судового розгляду.

За заявою прокурора міста Севастополя від 23.02.2011р. 03.03.2011р. у справу вступив прокурор міста Севастополі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення в обґрунтування позову, просили позов задовольнити.

Представники відповідача та прокурора м. Севастополя проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, просили у позові відмовити з підстав вказаних у запереченнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7., встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, з 31.08.2010р. по 12.10.2010р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) була проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства «Севміськводоканал» Севастопольської міської ради (далі КП «Севміськводоканал» СМР), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складено акт № 92/23-1/03358274/7766/10 від 19.10.2010р. (а.с. 11 - 35).

Згідно висновку актів перевірки КП «Севміськводоканал» СМР у порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997р. (далі Закон № 168), який був чинним на момент встановлення правовідносин, занижено податок на додану вартість, який підлягав сплаті у бюджет за липень 2009р. в сумі 20182,00 грн., серпень 2009р. в сумі 24987,00 грн., вересень 2009р. в сумі 6651,00 грн., листопад 2009р. в сумі 10313,00 грн., грудень 2009р. в сумі 19541,00 грн., за лютий 2010р. в сумі 6092,00 грн., за травень 2010р. в сумі 23739,00 грн., за червень 2010р. в сумі 36716,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту понаднормативних витрат по постачанню води, яка безпосередньо реалізується (приймає участь у господарській діяльності) із врахуванням дозволених обсягів втрат води; у порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.5 пункту 5.3, підпункту 5.4.8, пункту 5.5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпунктів 7.8.1, 7.8.2 пункту 7.8 статті 7, статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334 від 28.12.1994р., встановлено заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 1121113,00 грн., у тому числі за 9 місяців 2009р. у сумі 40341,00 грн., за 2009р. у сумі 1121113,00 грн.; не надання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за звітний період 9 місяців 2009р., 2009р., 1 квартал 2010р., 6 місяців 2010р.; завищення відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року на 3995859,00 грн. за період 2009р., на 8146931,00 грн. за 1 квартал 2010р. та заниження на 308933,00 грн. за 2 півріччя 2010р.; зменшено збитків на 4202954,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.11.2010р.: № 0001340231/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн., з яких податок 148221,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 74110,50 грн.; № 0001350231/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн., з яких податок 625070,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 125014,00 грн.; № 0001360231/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн., з яких податок 1121114,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 452479,50 грн.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін та додатково збільшено на 560557,20 грн. суму штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2010р. № 0001360231/0.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 31.12.2010р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001340231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн., з яких податок 148221,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 74110,50 грн.; № 0001350231/1 про визначення суми податкового зобовязання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн., з яких податок 625070,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 125014,00 грн.; № 0001360231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн., з яких податок 1121114,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 452479,50 грн.; та № 0001790231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 560557,20 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 560558,20 грн.

Щодо визначення податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2010р. № 0001340231/0 та від 31.12.2010р. № 0001340231/1 суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн.; податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2010р. № 0001360231/0 та від 31.12.2010р. № 0001360231/1 суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн. та податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010р. № 0001790231/1 суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 560557,20 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Поняття технологічних нормативів використання води у водопровідному господарстві (ТНВВ) визначене пунктом 1.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.02.2004р. № 33, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.12.2004р. за № 1557/10156, відповідно до яких поточний ТНВВ у водопровідному господарстві це максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при підйомі, очищенні та транспортуванні 1000 куб.м. (одиниці виміру) води на спорудах і мережами, які знаходяться на балансі або обслуговуються підприємством, втрат води при її транспортуванні і реалізації абонентам через дану систему питного водопостачання, витрат питної води на власні потреби працівників та на утримання території зон санітарної охорони і споруд в належному санітарному стані.

Поточні ТНВВ призначені, згідно з зазначеним наказом, у тому числі, для визначення валових витрат на одиницю продукції та тарифів на неї.

Відповідно до пункту 7.2 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 47 від 06.03.2002р., до собівартості робіт (послуг) підприємств водопровідно-каналізаційного господарства включаються усі витрати по добуванню, виробництву і транспортуванню споживачам питної води.

Пункт 7.2.2 зазначених Методичних рекомендацій визначає види витрат води, які відносяться до собівартості робіт (послуг), а саме:

- витрати на воду для власних потреб водопровідно-каналізаційних підприємств (по собівартості її виробництва), необхідні для технології очищення питної води (промивка фільтрів, відстійників, резервуарів питної води, реагентного господарства та дезінфекції водопровідних мереж), згідно з Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995р. № 30, та Методики розробки технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженої наказом Держбуду України від 21.07.1998р. № 161;

- норми втрат води (готової продукції) в системах подачі і розподілу води після розрахунку затверджуються органами виконавчої влади на місцях.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10.01.2002р., технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним підприємством питного водопостачання, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та затверджуються органами місцевого самоврядування.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 2001-р від 29.09.2000р., строк дії якого продовжувався розпорядженнями Севастопольської міської державної адміністрації № 1698-р від 04.11.2004р., № 595-р від 09.07.2007р., розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1768-р від 07.09.2010р. встановлені поточні індивідуальні технологічні нормативи використання води позивачем.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наданий вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Це потреби: 1) не пов'язані з веденням основної діяльності (у тому числі організація та проведення прийомів, свят, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб), 2) придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, 3) сплата податків і патентів, штрафів і неустойок, 4) утримання органів управління об'єднань платників податку, 5) виплата дивідендів і винагород (заохочень), пов'язаних з таким платником податку, фізичним чи юридичним особам, 6) понесених збитків у зв'язку з продажем пов'язаним особам товарів за нижчими цінами, 7) будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак позивач таких витрат не мав.

Оскільки прямих обмежень відносно процесу виробництва послуг водозабезпечення та водовідведення пункти 5.3-5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено, то витрати у випадку понадмірного використання води підлягають віднесенню до складу валових витрат. При цьому пункти 5.3-5.7 зазначеного Закону не передбачають обмежень щодо включення до складу валових витрат підприємства сум витрат, понесення яких не призвело до отримання підприємством прибутку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Також, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, враховуючи той факт, що витрати на воду, у тому числі і не включену до корисного відпуску споживачів, а віднесену на витрати при проведенні виробництва, у тому числі при забезпеченні доставки води споживачам, позивач правомірно відносив до валових витрат, тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» також є неправомірним.

Пунктом 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З акту перевірки не вбачається та відповідачем не доведено факту здійснення понаднормативних втрат води за межами господарської діяльності позивача.

Щодо визначення податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2010р. № 0001350231/0 та від 31.12.2010р. № 0001350231/1 суми податкового зобовязання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, у ході перевірки встановлено віднесення позивачем до складу валових витрат суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, зокрема, суми збору, які виникли внаслідок перевищення узгоджених з Міністерством екології України лімітів за скидання у водні обєкти забруднюючих речовин, що є порушенням підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-ІІІ від 25.06.1991р. (далі Закон № 1264), збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Згідно зі статтею 68 Закону № 1264, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, а також у перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, суми збору надлімітні та у межах ліміту, нараховані відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», без обмежень відносяться до валових витрат.

Щодо встановлення порушень підпункту 5.4.8, пункту 5.5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпунктів 7.8.1, 7.8.2 пункту 7.8 статті 7в податкових повідомленнях-рішеннях від 08.11.2010р. № 0001360231/0 та від 31.12.2010р. № 0001360231/1, № 0001790231/1.

Як встановлено, у акті перевірки у пункті 3.5.1.19 зазначено, що фактів нарахування та видачі дивідендів не встановлено, крім того, статутом підприємства не передбачено можливість нарахування та виплати дивідендів.

Виплати, повязані з заниженням податку з доходів фізичних осіб, у тому числі фінансові санкції за заниження податку з доходів фізичних осіб проведені 04.12.2010р. у розмірі 1071,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням, яке є у матеріалах справи № 1155/1. Крім того, позивачем проведені сплати у розмірі 2040 грн. за порушення порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій (платіжне доручення № 278 від 05.11.2010р.), фінансові санкції у розмірі 680 грн., яки вказані у додатку до акту перевірки № 2 (платіжне доручення № 6642 від 10.11.2010р.).

У судовому засіданні представники відповідача пояснювали, що вказані порушення у акті перевірки та у податкових повідомленнях-рішенням не вплинули на нарахування фінансових санкцій.

Отже, з врахуванням встановлених обставин та мереж заявлених позовних вимог визначення суми податкового зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя без врахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також звітності підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності суперечить нормам законодавства, в зв'язку з чим прийняти податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Згідно з приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень в межах заявлених позовних вимог належним чином не довів. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення КП «Севміськводоканал» СМР сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя повинні бути скасовані як такі, що прийняті з порушенням частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя недійсним.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17, пунктом 1 частини третьої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Правові акти індивідуальної дії рішення суб'єкта владних повноважень, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Спірні податкові повідомлення-рішення це акти індивідуальної дії.

Позивач просить визнати податкові повідомлення-рішення недійсними, але обраний позивачем засіб захисту прав не відповідає суті їх порушення, оскільки акти індивідуальної дії відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути визнані судом протиправними та скасовані, а недійсними відповідно до Цивільного кодексу України можуть бути визнані лише правочини.

Системний аналіз статей 105 та 106 Кодексу адміністративного судочинства України включає наявність підстав для задоволення позовних вимог стосовно акту індивідуальної дії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Згідно частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

За таких обставин суд вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, що є предметом розгляду у цей справі.

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог у такий спосіб не суперечить пункту 1 частини третьої статті 105, пункту 1 частині другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 30.03.2011р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Севгорводоканал" Севастопольської міської Ради, задовольнити.

Визнати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2010р № 0001340231/0 та від31.12.2010р № 0001340231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн., з яких податок 148221,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 74110,50 грн., протиправними та скасувати їх повністю.

Визнати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2010р. № 0001350231/0 та від 31.12.2010р. № 0001350231/1 про визначення суми податкового зобовязання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн., з яких податок 625070,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 125014,00 грн., протиправними та скасувати їх повністю.

Визнати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2010р. № 0001360231/0 та від31.12.2010р. № 0001360231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн., з яких податок 1121114,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 452479,50 грн., протиправними та скасувати їх повністю.

Визнати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010р. № 0001790231/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 560557,20 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 560558,20 грн., протиправним та скасувати його повністю.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Комунального підприємства «Севміськводоканал» Севастопольської міської ради судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписМінько О.В.

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Мінько