Постанова № 14832522, 01.04.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/986/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Кашпур О.В.

при секретарі - Крук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Нива - Плюс" до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі і просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000152320/0/97 від 05.06.2009 року. Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ в Ічнянському районі неправомірно донараховано суму податку на додану вартість та виключено зі складу податкового кредиту з ПДВ в розмірі 262111,00 грн., оскільки відповідно до вимог п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» включенню до складу податкового кредиту суми нарахованого та сплаченого ПДВ, що підтверджені відповідними податковими накладними. На перевірку було надано податкові накладні складені відповідним чином, що підтверджують сплату позивачем зазначеної суми ПДВ, що не заперечується відповідачем. Отже, порядок заявлення позивачем права на податковий кредит у відповідному періоді ЗАТ „Нива-плюс" дотриманий. Враховуючи наведене, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ в Ічнянському районі підлягає визнанню нечинним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги, пояснив, що податкові накладні, якими підтверджено суму сплаченого позивачем ПДВ в розмірі 262111,00 грн. та віднесеного до складу податкового кредиту видані контрагентами позивача ТОВ "КБФ", ТОВ "Кий-Гарант" та ТОВ «Мілвей», яким було анульовано свідоцтва платників ПДВ на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних. Тому податкова накладна, виписана не платником ПДВ, не є підставою для внесення сум ПДВ за такою накладною до складу податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:

Встановлено, що Працівниками ДПІ в Ічнянському районі проведена виїзна планова перевірка ЗАТ "Нива-плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складений акт №88/23/14223494 від 29.05.2009 року, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, 7.2.4, п.п. 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п 7.5 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість".

На підстав акту перевірки ДПІ в Ічнянському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152320/0/97 від 05.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 262 111,00 грн. по основному платежу та 131 056,00 грн. штрафних санкцій, всього на загальну суму 393 167,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 262 111,00 грн., в т.ч. січень 2008 року на 27 721,87 грн., лютий 2008 року-1427,62 грн., березень 2008 року - 57122,11 грн., квітень 2008 року 25 582,21 грн., травень 2008 року - 16195,8 грн., червень 2008 року - 34135 грн., липень 2008 року-33472,62 грн., серпень 2008 року-32454,05 грн., жовтень 2008 року-33 998,77 грн. Згідно висновків ДПІ в Ічнянському районі зазначені суми ПДВ включені до податкового кредиту на підстав податкових наклданих, виписаних контрагентами позивача ТОВ "КБФ", ТОВ "Кий-Гарант" та ТОВ «Мілвей», свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість яких анульовано.

В судовому засіданні встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "КБФ" анульовано 29.12.2003 рок, ТОВ "Кий-Гарант" 28.02.2006 року, ТОВ «Мілвей» - 31.01.2006 року.

Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (зі змінами і доповненнями), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 Порядку № 327 чітко визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення зазначених витрат до валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Частиною 1 п. 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час проведення перевірки встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)..

У відповідності до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже із положень зазначених норм Закону вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Закон визначає податкові накладні, що оформлені належним чином.

В акті перевірки зазначено, що кожна операція з контрагентами позивача була оформлена податковими накладними, розрахунки по даним операціям проводились через касу підприємства, з оформленням відповідних платіжних документів про проведення розрахунку. Також в акті перевірки вказано, що отримані матеріальні цінності (продукти харчування, та бачні вироби, горілчані вироби, засоби санітарної гігієни та інше) позивачем були реалізовані через власну торгівельну мережу протягом перевіряє мого періоду, що підтверджується оборотами за дебетом рахунку 70 «доходи від реалізації».

Вказані обставини відповідачем не спростовані, і підтверджені у судовому засіданні.

Враховуючи те, що податок на додану вартість, сплачений (нарахований) у зв'язку з придбанням послуг у TOB «КБФ», TOB «Кий-Гарант» і TOB «Мілвей» сплачувався (нараховувався) у зв'язку із придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, позивач цілком правомірно на підставі податкових накладних, керуючись пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" включив його до свого податкового кредиту.

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

ДПІ в Ічнянському районі не надано суду доказів того, що укладені між позивачем та TOB «КБФ», ТОВ «Кий-Гарант» і TOB «Мілвей» цивільно-правові угоди не створили юридичних наслідків для ЗАТ «Нива-плюс», навпаки в акті перевірки встановлено факт реалізації отриманої продукції через мережу власних магазинів, що підтверджує використання отриманих товарно-матеріальних цінностей позивачем у власній господарській діяльності, тобто позивачем нараховано та сплачено суми ПДВ, які потім відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту, а тому відсутність у контрагентів ЗАТ «Нива-плюс» свідоцтв платника податку на додану вартість не позбавляє його права на формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем було дотримано всіх вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000152320/97 від 05.06.2009 року з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ічнянському районі Чернігівської області № 0000152320/97 від 05.06.2009 року.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: підпис О.В.Кашпур