Постанова № 14825892, 28.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/999/2011

28 березня 2011 року 16год. 13хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лук'янчук С.М.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання недійсним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення №0000572342 від 21.02.2011р.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення Відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот" необґрунтовано нараховано зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11810,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні санкції у сумі 2952, 53 грн. Зазначає, що висновки податкового органу, відображені в акті за результатами перевірки ВАТ "Рівнеазот", стосовно безтоварності (фіктивності) операцій з Приватним підприємством "Лайкост" є безпідставними та надуманими, а зменшення суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування і застосування до позивача штрафних санкцій є необґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що сума бюджетного відшкодування за вказаний період визначена ВАТ "Рівнеазот" з дотриманням чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. На думку представник позивача податковий кредит за сформований відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" за рахунок поставки ПП "Лайкост" продукції для ВАТ "Рівнеазот" на виконання умов договору укладеного між ними, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. Проте рішення суду про визнання недійсним договору поставки укладеного між ВАТ "Рівнеазот" та ПП "Лайкост" внаслідок фіктивності останнього відсутнє. З огляду на це, представник позивача вважає посилання відповідача в акті перевірки на вирок Рівненського міського суду від 26.05.2010р. по справі 1-386/10 недоречним, оскільки вказаним рішенням суду фіктивна діяльність ПП "Лайкост" не встановлена, а вирок не стосується правовідносин ВАТ "Рівнеазот" та ПП "Лайкост". Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти адміністративного позову. У поданих до початку судового засідання та підтриманих у судовому засіданні запереченнях, представник відповідача пояснив, що за результатами перевірки позивача встановлено безтоварність (фіктивність) господарських операцій між ВАТ "Рівнеазот" та ПП "Лайкост", що стали підставою для формування податкового кредиту позивача. Як зазначає представник відповідача, перевіркою виявлено відсутність у позивача інформації щодо транспортування товару, надання не в повному обсязі сертифікатів якості продукції, ветеринарних свідоцтв, рахунків фактур на товар отриманий від ПП "Лайкост". Представник відповідача також вказує на неможливість здійснення ПП "Лайкост" господарських операцій на виконання договору укладеного з позивачем з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ПП "Лайкост" документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу.

Крім того, представник відповідача зазначив, що Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області в ході проведення оперативних заходів встановлено, що на території Рівненської області діяв конвертаційний центр, який складався з ряду фіктивних СПД, що надавали послуги по конвертації грошових коштів та мінімізації податкових платежів, до якого входило ПП "Лайкост", відносно посадових осіб якого було порушено кримінальну справу за №1-127/10 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України №2341-III від 05.04.2001р. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що в період з 25.01.2011 року по 07.02.2011 року Державною податкової інспекцією у м. Рівне була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ "Рівнеазот", з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведення взаєморозрахунків з ПП "Лайкост", за період з 01.11.2007р. по 31.10.2010 р. За результатами вказаної перевірки складено акт №129/23-100/05607824 від 07.02.2011 року , в якому зазначено, окрім інших порушень норм податкового законодавства, порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає у завищенні ВАТ "Рівнеазот" податкового кредиту в сумі 32300,00 грн. за період з квітня по вересень 2008 року, у результаті чого позивачем занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 111810, 00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0000572342 від 21.02.2011 року, яким позивачу нараховано зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11810,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні санкції у сумі 2952, 53 грн.

Висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування, відображені в акті перевірки, зроблено на підставі аналізу господарських відносин позивача з ПП "Лайкост". Зокрема, в акті зазначено, що в ході проведення перевірки представник відповідача прийшов до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ПП "Лайкост" господарських операцій через відсутність необхідних для цього трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів. Також перевіряючим серед наданих для перевірки документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-6 від 15.06.1965р., "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-7 від 25.04.1966р. Окрім того, перевіряючим в акті перевірки зазначено що Рівненським міським судом 26.05.2010р. винесено вирок по справі №1-386/10, об'єднаній в одне провадження з справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_4 (директора ПП "Лайкост") в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України вiд 05.04.2001 № -III, тобто судом доказано, що діяльність ПП "Лайкост" носила фіктивний характер.

Однак, такі висновки ДПІ у м. Рівне суд не бере до уваги, оскільки доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення названих податкових зобовязань є безпідставними та необґрунтованими.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З огляду на це, право на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податків податкового кредиту.

На підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Лайкост", відповідачем в акті перевірки зроблено висновок що останні носили фіктивний характер, в результаті чого позивачем порушено норми податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та завищено податковий кредит в сумі 32300,00 грн.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП "Лайкост" та ВАТ "Рівнеазот" укладено договір поставки №12 від 01.02.2008 р., предметом якого стала поставка ПП "Лайкост" для позивача товару - м'яса яловичини та субпродуктів.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку є факт здійснення господарської операції, який повинен підтверджуватись наявними у підприємства первинними документами складеними відповідно до вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору у квітні-жовтні 2008 року, ВАТ "Рівнеазот" отримало від ПП "Лайкост" товар на загальну суму 193800,00 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 32300,00 грн.), що підтверджується відповідними видатковими накладними виписаними ПП "Лайкост", зокрема: за №РН-76 від 03.04.2008р., за №РН-91 від 18.04.2008р., за №РН-127 від 14.05.2008р., за №РН-127.1 від 21.05.2008р., за №РН-146 від 28.05.2008р., за №РН-159 від 03.06.2008р., за №РН-176 від 10.06.2008р., за №РН-192 від 18.06.2008р., за №РН-204 від 25.06.2008р., за №РН-244 від 16.07.2008р., за №РН-267 від 30.07.2008р., за №РН-284 від 05.08.2008р., за №РН-301 від 05.08.2008р., за №РН-301 від 11.08.2008р., за №РН-306 від 12.08.2008р., за №РН-342 від 29.08.2008р., за №РН-353 від 02.09.2008р., (т.1 а.с. 76-91, 191, 193, 202, 208, 221, 228, 234, 240, т. 2 а.с. 2, 7, 19, 26-27, 34).

Розрахунки за отриманий Товар проведені ВАТ "Рівнеазот" в безготівковій формі на суму 193800,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача. Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду, на кінець періоду, що перевірявся відсутня кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ПП "Лайкост".

Крім того, отримання позивачем товарів від ПП "Лайкост" підтверджується дослідженими в судовому засіданні ветеринарними свідоцтвами та довідками, деклараціями про відповідність, посвідченнями про якість на м'ясну продукцію, ветеринарними довідками, актами прийняття товарів .

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як зазначається в акті перевірки позивача та підтверджується даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за спірний період та даними податкових декларацій позивача, ВАТ "Рівнеазот" на підставі податкових накладних виписаних ПП "Лайкост" віднесено до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 32300,00 грн. Зауважень до форми і змісту податкових накладних акт перевірки не містить.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ПП "Лайкост" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується також відповідною довідкою з реєстру та було зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні.

Відповідно до Положення №63-33 про управління громадського харчування затвердженого керуючим санацією ВАТ "Рівнеазот" 12.02.2007р., основним завданням управління громадського харчування ВАТ "Рівнеазот" є забезпечення ЛПХ (лікувально-профілактичного харчування, молоком працівників ВАТ "Рівнеазот", які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та надання повноцінного харчування працівникам підприємства, іншим споживачам та роздрібна торгівля продовольчими, промисловими товарами, продукцією власного виробництва, а аткож тютюновими та спиртними виробами.

Дослідженими в судовому засіданні товарними звітами та накладними підтверджується отримання товару управлінням громадського харчування та внутрішнє переміщення вказаного товару. Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності ВАТ "Рівнеазот".

За наведених обставин, надані позивачем для перевірки та досліджені в судовому засіданні документи на підтвердження господарських операцій з ПП "Лайкост" є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ВАТ "Рівнеазот" на формування податкового кредиту позивача.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ПП "Лайкост", які ґрунтуються на твердженні про неможливість фактичного здійснення ПП "Лайкост" господарських операцій з урахуванням відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей та основних засобів суд не бере до уваги з огляду на наступне. Вказані обставини не можуть бути доказом нездатності субєкта господарювання виконати взяті на себе зобовязання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару.

Це спростовується положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, який встановлює, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 133). Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки існують поза його волею.

В акті перевірки відповідачем також зазначено, що позивачем не представлено документів, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження торгово-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року.

Суд приходить до висновку, що вказані доводи органу податкової служби на увагу не заслуговують з огляду на таке.

Відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП "Лайкост" передавало призначений для ВАТ "Рівнеазот" товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, доводи відповідача про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ПП "Лайкост" не відповідають дійсним обставинам справи.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведеного правочину позивача з ПП "Лайкост" або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Посилання відповідача на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ПП "Лайкост" вироком Рівненського міського суду від 26 травня 2010року по справі №1-386/10 не може братися судом до уваги. У вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, ПП "Лайкост" не зазначене в переліку суб'єктів підприємницької діяльності перерахованих у вироку Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10. Тому вказаний вирок не може братися судом до уваги як доказ на підтвердження фіктивного характеру господарської діяльності ПП "Лайкост".

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з ПП "Лайкост" та щодо безтоварності таких господарських операцій, що спростовується переліченими вище накладними, актах виконаних робіт, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджується належними та допустимими доказами. Відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 21 лютого 2011 року № 0000572342 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000572342 від 21 лютого 2011 року.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.