Постанова № 14825105, 28.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2057/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09.20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомУправління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання неправомірними та скасування податкової вимоги та рішення, зобовязання вчинити певні дії та

зобовязання утриматися від вчинення певних дій

за участю:

від позивача: Каморніков Ю.С. (дов. № 21/1-707/Мщ від 07.05.2010 року)

від відповідача:Гой В.П. (за дов. № 7373/10/10-1 від 25 лютого 2001 року)

Савченко О.О. (дов. № 233352/10/10-1 від 14.07.2010 року)

Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсною першої податкової вимоги № 1 від 01 лютого 2011 року та зобовязання відобразити в картці особового рахунку суму сплаченого податку на додану вартість в розмірі 526720,00 грн. у відповідності із зареєстрованими банківською установою Донецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» платіжними дорученнями. Позивач до початку судового розгляду неодноразово змінював заявлені позовні вимоги, які в остаточній редакції були викладені наступним чином: визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу № 2 від 04 березня 2011 року про визначення суми податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями з податку на додану вартість в сумі 577 391,40 грн., визнати неправомірним та скасувати рішення № 2 від 09 березня 2011 року про опис майна в податкову заставу; зобовязати скасувати в державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію обтяження майна (активів); зобовязати утриматися від вчинення певних дій - висування податкових вимог, здійснення опису майна або активів в податкову заставу, повязаних із не врахуванням таких, що сплачені суми податку на додану вартість, що були сплаченим та переказ яких з вини банківської установи не було завершено.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зауважував на неправомірності дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, направлених на стягнення податкового боргу з позивача за його відсутності. Позивач зазначав, що протягом 2009 року ним були перераховані грошові кошти в сумі 526720,00 грн. в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість. Зазначені кошти були списані з рахунків позивача, проте їх переказ не був завершений з вини банківської установи. Позивач зазначав, що передумовою прийняття податковою інспекцією заходів з погашення податкового боргу є наявність податкового боргу. Проте, факт відсутності податкового боргу в позивача встановлений судовими рішеннями, через що не підлягає доказуванню за приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Відсутність податкового боргу позбавляє орган податкової служби здійснювати будь-які дії, направлені на примусове стягнення податкової заборгованості. Окрім цього, додатково в обґрунтування неправомірності прийнятого відповідачем рішення про опис активі позивача, позивач зауважував на тому, що майно, що було описано відповідачем не може бути переданим в податкову заставу через знаходження в позивача на праві оперативного управління.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, наполягав на задоволенні заявлених вимог із врахуванням змісту заяви про зміну предмету адміністративного позову.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В обґрунтування незгоди із заявленим позивачем позовом, відповідач посилався на приписи пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими на платника податків покладений обовязок сплати суми самостійно визначених податкових зобовязань. Відповідач зазначив, що виходячи з приписів частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки та збори (обовязкові платежі), інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Тобто, зобовязання платника податків зі сплати податкового зобовязання припиняються з моменту надходження коштів в рахунок сплати податкового зобовязання на єдиний казначейський рахунок, а не з моменту прийняття платіжних документів на сплату податкових зобовязань до банківської установи. Факт ненадходження коштів в рахунок сплати податкових зобовязань до державного бюджету з вини банківської установи є підставою для звільнення такого платника податків від відповідальності у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату суми податкового зобовязання, натомість, не позбавляє такого платника податку від обовязку щодо сплати податкового зобовязання. Враховуючи те, що за позивачем обліковується недоїмка зі сплати податку на додану вартість, прийняті податковою інспекцією заходи щодо погашення податкового боргу вчинені у межах вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом УДСО ГУМВС України в Донецькій області) є державною установою, провадить некомерційну господарську діяльність, підпорядковується та входить до сфери управління департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Позивач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 08596860, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 739162 (арк. справи 7). Управління державної служби охорони діє на підставі положення, затвердженого Наказом департаменту Державної служби охорони при міністерстві внутрішніх справ України № 208 від 30 жовтня 2007 року (арк. справи 156-164). Позивач є платником податку на додану вартість.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 1005 від 24 грудня 2010 року позивач був включений до реєстру великих платників податків.

На виконання наказу Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 513 від 31 грудня 2010 року «Про прийом (передачу) на податковий облік» позивач був переданий з податкового обліку в Державній податковій інспекції в Калінінському районі м. Донецька на податковий облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку. Згідно довідки Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька, на момент передачі платника податків на податковий облік до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за позивачем обліковувалася сума податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 570 299,33 грн. Сума податкового боргу виникла внаслідок нездійснення позивачем своєчасної сплати податкових зобовязань за звітний податковий період листопад 2010 року.

Згідно довідки № 6/10/29-14-2 від 06 січня 2011 року, позивач взятий на облік як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача, відкритого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з податку на додану вартість, вхідне сальдо на початок 2011 року складає 570 299,33 грн. Згідно даних зворотного боку облікової картки протягом січня 2011 року позивач в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість сплатив суму коштів у розмірі 2002100,00 грн., самостійно визначив податкове зобовязання в сумі 2002063,00 грн. Тобто, станом на 01 лютого 2011 року податковий борг позивача складав 570 262,33 грн., сума нарахованої пені за січень 2010 року складає 4 068,65 грн., недоїмка станом на 01 лютого 2011 року складає 574 330,98 грн.

01 лютого 2011 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу № 1 від 01 лютого 2011 року (арк. справи 12), якою позивача було повідомлено про наявність станом на 01 лютого 2011 року податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями в сумі 574330,98 грн.

09 лютого 2011 року, відповідач прийняв рішення про опис майна в податкову заставу (арк. справи 36) , згідно якого на підставі статті 89 розділу 2 Податкового кодексу України було вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні та оперативному управлінні) платника податків.

14 лютого 2011 року податковим керуючим на підставі рішення № 1 від 09 лютого 2011 року був проведений опис майна в податкову заставу, про що був складений акт опису майна № 1 (арк. справи 37). Згідно зазначеного акту загальна вартість описаного в податкову заставу майна складає 574 634,84 грн.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 17 лютого 2011 року, до державного реєстру обтяжень рухомого майна внесений запис про податкову заставу активів позивача зазначених в Акті опису від 14 лютого 2011 року № 1 (арк. справи 127).

Згідно даних зворотного боку облікової картки протягом лютого 2011 року позивач в рахунок сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість сплатив суму коштів у розмірі 2266 100,00 грн., сума нарахованої пені за лютий 2011 року складає 4 097,42 грн. Тобто, станом на 01 березня 2011 року, за даними зворотного боку облікової кратки позивача обліковується переплата з податку на додану вартість в сумі 1687671,60 грн. (574330,98 грн. + 4097,42 грн. 2266100,00 грн.).

Згідно даних зворотного боку облікової картки позивача 02 березня 2011 року, внаслідок спливу строків сплати самостійно узгоджених податкових зобовязань в сумі 2266083,00 грн. по декларації № 9000624668 від 21 лютого 2011 року, виник податковий борг в сумі 578411,40 грн. (2266083,00 грн. 1687671,60 грн.).

03 березня 2011 року, в рахунок погашення податкової заборгованості відповідачем було зараховано 1020,00 грн., внаслідок чого сума наявної податкової заборгованості позивача зменшилася до 577 391,40 грн.

04 березня 2011 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 2 (арк. справи 109), якою позивача повідомлено про наявність податкового боргу з податку на додану вартість за узгодженими податковими зобовязаннями в сумі 577 391,40 грн.

04 березня 2011 року позивачу були донараховані податкові зобовязання в сумі 1020,00 грн., внаслідок чого сума податкового боргу збільшилася до 578 411,40 грн.

09 березня 2011 року, відповідач прийняв рішення № 2 про опис майна в податкову заставу (арк. справи 110), згідно якого на підставі статті 89 розділу 2 Податкового кодексу України було вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні та оперативному управлінні) платника податків.

Листом від 11 березня 2011 року № 9526/10/24-013 відповідач повідомив позивача про те, що через здійснення позивачем погашення наявної суми податкової заборгованості за платіжними дорученнями № 5534 та № 5538 від 28 лютого 2011 року, на підставі підпункту 93.1.1. пункту 93.1., пункту 93.2 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільнено з податкової застави та згідно з підпунктом 60.1.1. пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога № 1 від 01 лютого 2011 року вважається відкликаною. Проте, посилаючись на виникнення 03 березня 2011 року за даними картки особового рахунку знов створеного податкового боргу в сумі 577 391,40 грн., позивача повідомлено про формування податкової вимоги № 2 від 04 березня 2011 року та прийняття рішення № 2 від 09 березня 2011 року про опис майна в податкову заставу.

15 березня 2011 року податковим керуючим на підставі рішення № 2 від 09 березня 2011 року був проведений опис майна в податкову заставу, про що був складений акт опису майна № 3 від 15 березня 2011 року (арк. справи 137). Згідно зазначеного акту загальна вартість описаного в податкову заставу майна складає 582944,00 грн.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами, позивачем не оскаржується правильність внесення до картки особового рахунку суми самостійно визначених податкових зобовязань відповідачем з моменту прийняття на облік. Причиною виникнення спору між сторонами, стало невідображення неврахування податковою інспекцією за попереднім місцем обліку позивача суми сплачених позивачем коштів в сумі 526 720,00 грн. в рахунок погашення самостійно визначених податкових зобовязань з податку на додану вартість за платіжними дорученнями № 33616 від 24.11.09 р. на 59000.00 грн., №33615 від 24.11.09 р. на 8100.00 грн., № 33617 від 24.11.09 р. на 7300.00 грн., №33618 від 24.11.09 р. на 5300.00 грн., №33619 від 24.11.09 р. на 19500.00 грн., № 20535 від 27.07.09 р. на 5650.00 грн., № 20536 від 27.07.09 р. на 7100.00 грн., №20533 від 27.07.09 р. на 2000.00 грн., № 20534 від 27.07.09 р. на 25000.00 грн., № 20530 від 27.07.09 р. на 1050.00 грн., № 20532 від 27.07.09р. на 1800.00 грн., № 20529 від 27.07.09 р. на 8350.00 грн., № 23924 від 27.08.09 р. на 1100.00 грн., № 23925 від 27.08.09 р. на 2600.00 грн., № 23927 від 27.08.09 р. на 23200.00 грн., № 23928 від 27.08.09 р. на 2800.00 грн., № 23929 від 27.08.09 р. на 2600.00 грн., № 23930 від 27.08.09 р. на 9000.00 грн., № 16839 від 25.06.09 р. на 3200.00 грн. № 16838 від 25.06.09 р. на 1160.00 грн., № 16841 від 25.06.09 р. на 18100.00 грн., № 16842 від 25.06.09 р. на 4950.00 грн., № 16843 від 25.06.09 р. на 17900.00 грн., № 16844 від 25.06.09 р. на 23200.00 грн., № 13234 від 25.05.09 р. на 29300.00 грн., № 13235 від 25.05.09 р. на 15100.00 грн., № 13232 від 25.05.09 р. на 35800.00 грн., № 13233 від 25.05.09 р. на 17300.00 грн., №13230 від 25.05.09 р. на 4800.00 грн., № 13231 від 25.05.09 р. на 6300.00 грн., № 13229 від 25.05.09 р. на 1400.00 грн., № 7055 від 23.03.09 р. на 3500.00 грн., № 7058 від 23.03.09 р. на 4800.00 грн., № 7059 від 23.03.09 р. на 5600.00 грн., № 7056 від 23.03.09 р. на 7800.00 грн., № 7057 від 23.03.09 р. на 25900.00 грн., № 7052 від 23.03.09 р. на 10600.00 грн., № 7053 від 23.03.09 р. на 1500.00 грн., № 2851 від 11.02.09 на 5400.00 грн., № 2853 від 11.02.09 на 3000.00 грн., № 2854 від 11.02.09 р. на 7350.00 грн., № 2855 від 11.02.09 р. на 7850.00 грн., № 2856 від 11.02.09 на 3950.00 грн., № 2857 від 11.02.09 р. на 4980.00 грн., № 4293 від 24.02.09 р. на 9800.00 грн., № 4296 від 24.02.09 р. на 3800.00 грн., № 4297 від 24.02.09 р. на 36800.00 грн., № 4298 від 24.02.09 р. на 5800.00 грн., № 4299 від 24.02.09 р. на 4230.00 грн., № 4490 від 26.02.09 р. на 2300.00 грн. № 4491 від 26.02.09 р. на 2000.00 грн. № 4293 від 24.02.09 р. на 9600.00 грн., грошовий переказ яких не був завершений з вини банківської установи Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк».

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Згідно статті 2 цього закону до завдань податкової інспекції віднесено, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктами 1, 2, 3, частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих податкових інспекцій віднесено здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; здійснення контролювання своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету) визначений Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, що затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18 липня 2005 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за N 843/11123.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що особові рахунки платників відкриваються органом державної податкової служби щорічно за платниками, які перебувають на податковому обліку - з початку року шляхом перенесення сальдо розрахунків платника з бюджетом та залишку несплаченої пені (за наявності) до бази даних поточного року після проведення регламентних робіт із закриття звітного року за платежами, за якими передбачено подання платниками податкових декларацій (розрахунків) або які контролюються податковими органами за актами перевірок.

Згідно пункту 3.6. Інструкції форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків.

Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивач, був включений до реєстру великих платників податків на 2011 рік, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1005 від 24 грудня 2010 року.

На виконання частини 3 пункту 64.7 Податкового кодексу України, позивач після включення до Реєстру великих платників податків став на облік у спеціалізованому органі державної податкової служби, що здійснює податкове супроводження великих платників податків.

На виконання підпункту 10.1.5. Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22 грудня 2010 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1439/18734) органом державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків було сформовано та направлено до органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків пакет документів для взяття на облік такого платника податків. Зокрема, державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька було передано за актом приймання-передачі історію податкового боргу позивача з податку на додану вартість, довідку по заходи стягнення по підприємству.

Згідно зазначених документів, на момент передачі сума податкового боргу позивача виникла внаслідок нездійснення своєчасної сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 570 299,33 грн.

На виконання вимог пункту 3.1. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, відповідачем у справі був відкритий особовий рахунок позивача з податку на додану вартість на поточний рік шляхом перенесення сальдо розрахунків платника з бюджетом та залишку несплаченої пені до бази даних поточного року згідно даних Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька на кінець 2010 року.

Згідно картки особового рахунку позивача вхідне сальдо на початок року складає 570299,33 грн.

На підставі підпункту 4.2.1. Інструкції № 276 відповідачем було включено до складу самостійно визначених податкових зобовязань позивача в період з 28 січня 2011 року по 17 березня 2011 року 4269166,00 грн. Внесення зазначеної суми податкових зобовязань позивача не оскаржується позивачем. За період з 28 січня 2011 року по 17 березня 2011 року у звязку із нездійсненням позивачем своєчасної сплати самостійно визначених податкових зобовязань відповідачем було нараховано пеню в сумі 8166,07 грн. Загальна сума сплачених коштів позивачем за період з 28 січня 2011 року по 17 березня 2011 року складає 4269220,00 грн. Із врахуванням вхідного сальдо на початок року станом на 17 березня 2011 року сума недоїмки позивача складає 578411,40 грн.

Суд не приймає посилання позивача на приписи підпункту 16.5.1. пункту 16.5. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та здійснення ним погашення суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 526 720.00 грн. за платіжними дорученнями № 33616 від 24.11.09 р. на 59000.00 грн., №33615 від 24.11.09 р. на 8100.00 грн., № 33617 від 24.11.09 р. на 7300.00 грн., №33618 від 24.11.09 р. на 5300.00 грн., №33619 від 24.11.09 р. на 19500.00 грн., № 20535 від 27.07.09 р. на 5650.00 грн., № 20536 від 27.07.09 р. на 7100.00 грн., №20533 від 27.07.09 р. на 2000.00 грн., № 20534 від 27.07.09 р. на 25000.00 грн., № 20530 від 27.07.09 р. на 1050.00 грн., № 20532 від 27.07.09р. на 1800.00 грн., № 20529 від 27.07.09 р. на 8350.00 грн., № 23924 від 27.08.09 р. на 1100.00 грн., № 23925 від 27.08.09 р. на 2600.00 грн., № 23927 від 27.08.09 р. на 23200.00 грн., № 23928від 27.08.09 р. на 2800.00 грн., № 23929 від 27.08.09 р. на 2600.00 грн., № 23930 від 27.08.09 р. на 9000.00 грн., № 16839 від 25.06.09 р. на 3200.00 грн. № 16838 від 25.06.09 р. на 1160.00 грн., № 16841 від 25.06.09 р. на 18100.00 грн., № 16842 від 25.06.09 р. на 4950.00 грн., № 16843 від 25.06.09 р. на 17900.00 грн., № 16844 від 25.06.09 р. на 23200.00 грн., № 13234 від 25.05.09 р. на 29300.00 грн., № 13235 від 25.05.09 р. на 15100.00 грн., № 13232 від 25.05.09 р. на 35800.00 грн., № 13233 від 25.05.09 р. на 17300.00 грн., №13230 від 25.05.09 р. на 4800.00 грн., № 13231 від 25.05.09 р. на 6300.00 грн., № 13229 від 25.05.09 р. на 1400.00 грн., № 7055 від 23.03.09 р. на 3500.00 грн., № 7058 від 23.03.09 р. на 4800.00 грн., № 7059 від 23.03.09 р. на 5600.00 грн., № 7056 від 23.03.09 р. на 7800.00 грн., № 7057 від 23.03.09 р. на 25900.00 грн., № 7052 23.03.09 р. на 10600.00 грн., № 7053 від 23.03.09 р. на 1500.00 грн., № 2851 від 11.02.09 на 5400.00 грн., № 2853 від 11.02.09 на 3000.00 грн., № 2854 від 11.02.09 р. на 7350.00 грн., № 2855 від 11.02.09 р. на 7850.00 грн., № 2856 від 11.02.09 на 3950.00 грн., № 2857 від 11.02.09 р. на 4980.00 грн., № 4293 від 24.02.09 р. на 9800.00 грн., № 4296 від 24.02.09 р. на 3800.00 грн., № 4297 від 24.02.09 р. на 36800.00 грн., № 4298 від 24.02.09 р. на 5800.00 грн., № 4299 від 24.02.09 р. на 4230.00 грн., № 4490 від 26.02.09 р. на 2300.00 грн. № 4491 від 26.02.09 р. на 2000.00 грн. № 4293 від 24.02.09 р. на 9600.00 грн., грошовий переказ яких не був завершений з вини банківської установи Донецьку філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк».

Згідно підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків перерахування податків, зборів (обовязкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пунктом 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обовязкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обовязкових) платежів звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, вищевказана норма звільняє платника податків від відповідальності за порушення обслуговуючим банком строків виконання платіжних доручень, тобто від нарахування штрафних санкцій та пені, проте не звільняє від обовязку щодо сплати основної суми податкового зобов`язання та не спростовує передбаченого законодавством обовязок податкового органу здійснити заходи направлені на погашення наявної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що причиною посилань позивача на здійснення ним погашення суми податкових зобовязань стало безпідставне ототожнення позивачем понять «відповідальність» та «обовязок щодо сплати податку». Відповідальністю за несвоєчасну сплату податкових зобовязань являє собою застосування штрафних санкцій, внаслідок яких платник податків відчуває на собі негативні наслідки невиконання ним покладеного обовязку щодо своєчасної сплати самостійно визначеного податкового зобовязання. Обовязок щодо сплати податкового зобовязання є безумовним та підлягає виконанню кожним платником податків, від виконання цього обвязку платник податків не може бути звільнений в інших, ніж визначені законом випадках.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) (п. 3 ст. 9 "Про систему оподаткування", який діяв на момент виникнення правовідносин, повязаних із несплатою позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за виною обслуговуючого банку Донецької філії «Укрпроманк»).

Згідно частини 5 статті 50 Бюджетного кодексу України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин з приводу перерахування сплачених позивачем коштів банківською установою, податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Позивачем не заперечувалося в судовому засіданні ненадходження сплачених ним коштів в сумі 526 720,00 грн. до державного бюджету.

Крім цього, правовідносини з приводу зарахування в рахунок сплати позивачем податкових зобовязань суми сплачених позивачем коштів у розмірі 526720,00 грн. за платіжними дорученнями, переказ яких не був завершений з вини банківської установи, виникли до взяття позивача на облік в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, через що не стосуються дій відповідача у справі з приводу прийняття заходів направлених на погашення податкового боргу.

Протягом судового розгляді справи судом не було встановлено порушень ведення відповідачем зворотного боку особового рахунку позивача з податку на додану вартість. Будь-яких зауважень з приводу допущення відповідачем порушень ведення зворотного боку особового рахунку позивача представником не визначалося.

В судовому засіданні встановлено, що згідно даних зворотного боку картки особового рахунку позивача податковий борг позивача виник 03 березня 2011 року та безперервно існував до 25 березня 2011 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на виконання ним обовязку щодо сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 526 720,00 грн.

Згідно пункту 59. 1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Наявність податкового боргу позивача на день формування відповідачем податкової вимоги - 04 березня 2011 року, підтверджено даними зворотного боку картки особового рахунку, згідно якої сума заборгованості позивача станом на 04 березня 2011 року складає 577 391,40 грн.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про правомірність формування відповідачем податкової вимоги № 2 від 04 березня 2011 року, відповідність сформованої вимоги приписам чинного законодавства, через що позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірною та скасування вимоги № 2 від 04 березня 2011 року не підлягають задоволенню.

Механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби визначений положеннями статей 88, 89, 90, 92 та 93 розділу II Податкового кодексу України та Порядком застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом державної податкової адміністрації України № 1043 від 24 грудня 2010 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1438/18733.

Згідно пунктів 88.1. та 88.2. статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 89.1.1. пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у тому числі у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

Відповідно до пункту 89.2. статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Пунктом 2.1. Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом державної податкової служби в Україні № 1043 від 24 грудня 2010 року опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, умовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність підстав, визначених пунктом 89.1. статті 89 Податкового кодексу України. Як було зазначено вище, однією з підстав виникнення права податкової застави є несплата платником податків узгодженої суми податкових зобовязань у встановлені строки, внаслідок чого за платником податків обліковується податковий борг. Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності в позивача податкового боргу, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем рішення про опис майна позивача в податкову заставу за наявності передбачених законодавством підстав для прийняття такого рішення, через щодо рішення № 2 від 09 березня 2011 року про опис майна в податкову заставу є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на що вимоги позивача в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не приймає посилання позивача на пункт 1.10 Наказу Державної податкової адміністрації України № 1042 від 24 грудня 2011 року, яким затверджений Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків. Адміністративний арешт активів платника податків та застосування податкової застави є різними заходами забезпечення виконання платником податків обовязку щодо сплати податкових зобовязань. Порядок застосування цих заходів визначений різними нормами Податкового кодексу України. Застосування положень чинного законодавства, якими встановлені підстави та умови застосування адміністративного арешту до визначення правомірності прийняття рішення про опис активів у податкову заставу є неприпустимим.

Щодо зобовязання відповідача вчинити дії зі скасування реєстрації в Державному у реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію активів позивача, що потрапили в податкову заставу суд зазначає наступне.

Спільним Наказом Міністерства юстиції України, Державної податкової адміністрації України N 9/5/59 від 7 лютого 2003 року встановлено, що реєстрація податкових застав нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, установленому Законом України від 18.11.2003 N 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830, Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 N 73/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 29.07.2004 за N 942/9541.

Статтею 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Податкову заставу віднесено до публічного обтяження згідно статті 37 зазначеного закону.

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу (стаття 39 закону).

Підстави для внесення записів до державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлені статтею 43 цього закону. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено наявність податкового боргу з податку на додану вартість станом на 04 березня 2011 року, внаслідок чого відповідачем було прийнято рішення про опис майна в податкову заставу та здійснений опис активів позивача переданих в податкову заставу. Висновки щодо правомірності прийнятого рішення про опис активів позивача були наведені вище. Будь-яких вимог з приводу правомірності складення акту опису № 2 від 15 березня 2011 року, яким були описані активи позивача загальною вартістю 8582944,50 грн., як акту індивідуальної дії субєкта владних повноважень, на підставі безпосередньо якого вносяться записи до реєстру обтяжень позивачем не заявлялися. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведення позивачем наявності підстав за для скасування в державному реєстрі обтяжень запису про обтяження активів позивача, через що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині зобовязання відповідача утриматися від вчинення певних дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом. Зазначене право визначає міру можливої поведінки будь-якої особи, яка на власний розсуд визначає спосіб захисту свого права. Тобто, особа може захистити право, яке на її думку порушено, будь-яким способом, встановленим чинним законодавством не виключаючи судовий.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

За змістом зазначених статей будь-яка особа не обмежена в своєму праві на звернення до суду за захистом, але саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Для того, щоб судовий захист був наданий, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Виходячи із мети адміністративного судочинства - відновлення порушених прав, свобод та інтересів від порушень з боку органів державної влади, суд при вирішенні питання про надання судового захисту має встановити чи вчинялися особою, право якої порушено, інші засоби захисту права та чи будуть відновлені порушені права особи рішенням суду.

Таким чином, судовий захист може бути здійснений у випадку, коли має місце порушення прав, свобод та інтересів особи, тому відповідача не може бути зобовязано в майбутньому вчинити певні дії чи утриматися від вчинення певних дій, оскільки неможливо визначити, чи будуть допущені відповідачем у майбутньому порушення вимог чинного законодавства при здійснені заходів, направлених на погашення податкового боргу. Рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, і також не може бути умовним.

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині зобовязання утриматися від вчинення певних дій не підлягають задоволенню.

За приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», положень Податкового кодексу України, Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, що затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18 липня 2005 року, Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом державної податкової служби в Україні № 1043 від 24 грудня 2010 року та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги № 2 від 04 березня 2011 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 577 391,40 грн., визнання неправомірним та скасування рішення № 2 від 09 березня 2011 року про опис майна в податкову заставу; зобовязання скасувати в державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію обтяження майна (активів) ; зобовязання утриматися від вчинення певних дій - висування податкових вимог, здійснення опису майна або активів в податкову заставу, повязаних із не врахуванням таких, що сплачені суми податку на додану вартість, що були сплаченим та переказ яких з вини банківської установи не було завершено, відмовити в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 28 березня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.