Постанова № 14825002, 28.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2678/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«МД Груп Донецьк»

доДержавної податкової інспекції в Будьонівському районі

м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№ 0003441502/0/106166/15-213/35610489/10

від 11 серпня 2010 року

за участю:

від позивача: Лазаренко Ю.В. (за дов. від 21 грудня 2010 року);

Третьякова Н.В. (за дов. від 21 грудня 2010 року);

від відповідача: Гусарова О.В. (за дов. № б/н від 01 січня 2011 року);

Товариство з обмеженою відповідальністю «МД Груп Донецьк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003441502/0/106166/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року. В судовому засіданні позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0003441502/0/106166/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач визначив, що ним було надано у встановлені строки до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, зазначена декларація була прийнята податковим органом, проте через наявність зауважень, відповідачем було прийнято рішення про невизнання податкової декларації податковою звітністю. Позивач наполягав на тому, що податковою інспекцією при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було допущено порушення застосування підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок ототожнення прийняття податковою інспекцією рішення про невизнання податкової декларації податковою звітністю та неподання платником податку податкової звітності.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, письмового відзиву не надав. В обґрунтування незгоди із позовом представник податкової інспекції визначив, що у звязку із наявністю зауважень до оформленої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість, податковою інспекцією було прийнято рішення невизнання наданої декларації податковою звітністю. Зазначена звітність була занесена до електронної бази даних ДПІ зі статусом «Звіт визнано недійсним». Невизнання податковим органом податкової декларації податкової звітністю стало підставою для застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Посилаючись нездійсненням позивачем оскарження дій чи рішень податкової інспекції, повязаних із невизнанням податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, відповідач наполягав на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МД Груп Донецьк» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з 03 грудня 2007 року за кодом 35610489, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 740552 (арк. справи 56). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Будьонівському районі м. Донецька (відповідач).

19 липня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (арк. справи 9-15).

Листом № 9569/10/15-213 від 22 липня 2010 року, відповідач повідомив позивача про отримання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року № 9002565660. Як зазначено в листі, через невідповідність наданої податкової декларації вимогам абз. 5 підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, зазначена звітність занесена до електронної бази даних та отримує статус «звіт визнаний недійсним».

22 липня 2010 року на адресу платника податку направлено запрошення до податкової інспекції для проведення невиїзної документальної перевірки стосовно неподання податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2010 року.

11 серпня 2010 року податковою інспекцією складений акт про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на додану вартість № 2385/15-211/35610489 (арк. справи 22), в якому зазначено про встановлення порушення товариством підпункту 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлені строки надання податкових декларацій з податку на додану вартість.

11 серпня 2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003441502/0/10616/15-213/35610489/10 (арк. справи 24), яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

15 серпня 2010 року позивач надав скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0003441502/0/10616/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року, в якій посилаючись на неправомірність податкового повідомлення-рішення та прийняття його із порушенням вимог чинного податкового законодавства України просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003441502/0/10616/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн.

Рішенням Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька № 13677/10/25-013 від 07 жовтня 2010 року (арк. справи 19), прийнятим за наслідками розгляду скарги позивача, податкове повідомлення рішення було залишено без змін.

В подальшому, за наслідками розгляду наданих позивачем скарг до Державної податкової адміністрації в Донецькій області (арк. справи 25-26) та Державної податкової адміністрації України (арк. справи 31-32), рішеннями державної податкової адміністрації в Донецькій області № 19246/10/25-113-5 від 01 листопада 2010 року (арк. справи 27-30) та Державної податкової адміністрації України (арк. справи 35-37), надані позивачем скарги були залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0003441502/0/10616/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року - без змін.

Зазначені обставини визнаються сторонами та не є спірними.

Причиною виникнення спору стало застосування штрафних санкцій, визначених підпунктом 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» через невизнання наданої податкової декларації податковою звітністю.

Обовязок платника податків щодо подання до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларацій, бухгалтерської звітності та інших документів та відомостей, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплати належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни встановлений статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на платників податків покладені.

Спеціальним законом з питань оподаткування, яким на момент виникнення спірних правовідносин були встановлені порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначалася процедура оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон № 2181).

Згідно пункту 17.1. статті 17 цього закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 закону № 2181 визначено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 4.1.4 статті 4 Закону № 2181 визначені строки для подання декларації в залежності від визначеного звітного податкового періоду. Зокрема, якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), податкові декларації подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно підпункту 7.2.8. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30 травня 1997 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за N 250/2054 (далі Порядок N 166).

Пунктом 1.1 Порядку N 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Згідно пункту 1.2 декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість".

Порядком N 166 встановлено, що звітний (податковий) період визначається в порядку, встановленому пунктом 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і може дорівнювати одному календарному місяцю (з урахуванням особливостей, викладених у пункті 2.2 цього Порядку) або одному календарному кварталу в залежності від обсягу оподатковуваних операцій за минулі дванадцять місячних податкових періодів (п. 2.1).

Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць (за винятком випадків, указаних у пункті 2.3 цього Порядку) (п. 2.2 Порядку).

Таким чином, податкова декларація з податку на додану вартість подається до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку N 166 декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Пунктом 3.4 Порядку № 166 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку (п. 4.1.1).

Згідно підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 19 липня 2010 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вратітьс за звітний податковий період червень 2010 року. Факт отримання податковою інспекцією податкової декларації підтверджено відповідним штампом на першому аркуші наданої позивачем декларації.

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено право податкового органу на неприйняття податкової декларації від платника. Як вбачається зі змісту частини 1 підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181, відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на те, що після прийняття наданої платником податків декларації податковою інспекцією були виявлені недоліки, внаслідок чого податкова декларація не була визнана податковою звітністю з огляду на наступне.

Право податкового органу на невизнання податкової декларації податковою звітністю визначено частиною 5 підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181, згідно якого податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.3 Порядку N 166 встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Зазначене рішення про невизнання податкової декларації податкової звітністю приймається податковим органом вже після прийняття інспекцією отриманої від платника податків податкової декларації, в той час як передумовою застосування штрафних санкцій, визначених підпунктом 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 закону № 2181, є неподання податкової декларації, а не прийняття рішення про невизнання декларації податковою звітністю. А тому, не оскарження позивачем рішення податкової інспекції про невизнання податкової декларації податковою звітністю та занесення її до електронної бази податкової інспекції зі статусом «не визнано податковою звітністю» не може бути підставою для застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за неподання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, що свідчить про наявність підставі для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003441502/0/106166/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відповідно підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Донецьк» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003441502/0/10616/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька № 0003441502/0/10616/15-213/35610489/10 від 11 серпня 2010 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Донецьк» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Донецьк» (83030, м. Донецьк, вул. Пролетарська, 1-в, ЄДРПОУ 35610489) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

В судовому засіданні 28 березня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 квітня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.