Постанова № 14824904, 30.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2011 р. справа № 2а/0570/4075/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави

в особі Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

до Кооперативу «Газифікація», м. Донецьк

про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Кооператив «Газифікація» на користь Державного бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 57387,00 грн.

за участю прокурора: Черних О.І. за дов. від 30 березня 2011 року

представників сторін:

від позивача: Леонової І.Е. за дов. від 18 березня 2011 року

від відповідача: Стецюри М.О. за дов. від 30 березня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Прокурором Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька заявлено позов до Кооперативу «Газифікація» про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Кооператив «Газифікація» на користь Державного бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 57387,00 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Кооперативу «Газифікація» на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у сумі 57387,00 грн.

Правовою підставою стягнення прокурор та представник позивача під час розгляду справи вважають норми Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509- ХІІ, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, ст.ст. 14, 20 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в сумі 57387,00 грн. визнав у повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні прокурора, представника позивача, відповідача дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Кооператив «Газифікація» зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.12.1997р., включене до ЄДРПОУ за номером 13506017, (арк. справи 34, 35), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обовязок платника податків щодо здійснення своєчасної сплати суми податкових зобовязань встановлений також пунктом 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

З огляду на те, що частина податкового боргу відповідача виникла у 2010р., тобто, до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість: № 8589 від 30.03.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 594,00 грн., № 21774 від 19.05.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 810,00 грн., № 24178 від 15.06.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 869,00 грн., № 33451 від 20.07.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 869,00 грн., № 40297 від 20.08.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 2 912,00 грн., № 44266 від 20.09.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 218,00 грн., № 52601 від 21.10.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 1935,00 грн., № 58973 від 22.11.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 3 624,00 грн., № 62148 від 17.12.2010р., якою самостійно визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 3 624,00 грн. (арк. справи 10 33, 56 59, 62 70).

До складу позовних вимог також увійшла сума податкового боргу, яка виникла після набрання чинності Податковим кодексом України, тому факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що є чинним на момент виникнення податкового боргу.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з ПДВ: № 70579 від 20.01.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання в сумі 24430,00 грн., № 4644 від 23.02.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання в сумі 758,00 грн. (арк. справи 72 56).

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобовязань за наведеними податковими деклараціями утворилась заборгованість у загальному розмірі 57 387,00 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 49 55).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 46).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в собі податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора Куйбишевського району м. Донецька в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до Кооперативу «Газифікація» про стягнення на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у сумі 57387,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Кооперативу «Газифікація» на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у сумі 57387,00 грн. на р/р № 31118029700008, банк отримувача ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34687187, код платежу 14010100, отримувач УДК у Куйбишевському районі м. Донецька.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 березня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 1 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.