Постанова № 148213, 28.09.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2006 р. Справа № 8/345-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Енергозбереження"

до Управління Пенсійного фонду України в м.Нова Каховка

про визнання недійсними рішення

за участю представників сторін:

від позивача - ю/к Кузуб С.П., дов. №1019 від 21.09.06.

від відповідача - гол. спец. - ю/к Польська А.О., дов.№23/08 від 11.01.06.

Комунальне підприємство “Енергозбереження” (позивач) звернулось до суду з позовом про визнання нечинними рішень управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області №№ 133 від 28 липня 2006 року, № 113 від 26 червня 2006 року, № 40 від 17 лютого 2005 року, № 448 від 7 грудня 2005 року, № 435 від 23 листопада 2005 року, № 434 від 23 листопада 2005 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне та неповне перерахування страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України відповідно до ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Позивач посилається на те, що не мав можливості перерахувати внески до ПФУ у зв'язку із недостатністю надходження коштів на компенсацію витрат, пов'язаних з наданням житлово-комунальних послуг. Позивач вважає, що заборгованість зі сплати страхових внесків виникла з об'єктивних причин, внаслідок різниці між фактичною вартістю теплопостачання та оплатою їх населенням, яка повинна фінансуватися з місцевого бюджету. Збитки позивача станом на 1 серпня 2006 року через нефінансування різниці в тарифах складають 2248,0 тис. грн.

Управління ПФУ в м. Нова Каховка Херсонської області (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що штрафні санкції та пеня застосовані підставно у відповідності до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Недостатність коштів на компенсацію витрат, пов’язаних з наданням послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, не позбавляє платника страхових внесків від зобов’язання щодо своєчасної та повної сплати страхових внесків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство “Енергозбереження” є юридичною особою, засноване на власності територіальної громади м. Нова Каховка, метою діяльності підприємства є забезпечення електричною , тепловою енергією, питною водою та водовідведенням об'єктів житлового фонду, комунально-побутових, соціально-культурних та інших господарських об'єктів.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” комунальне підприємство “Енергозбереження“ є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області. Згідно ч. 6 ст. 20 зазначеного закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (календарний місяць). Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону.

Матеріали справи свідчать, що позивач в установленому порядку та строки надавав управлінню ПФУ в м. Нова Каховка відомості про нараховані та утримані із заробітної плати страхові внески, але не мав можливості сплатити їх у передбачені ст. 20 Закону України строки.

Частина 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність за затримку оплати цих внесків у вигляді штрафних санкцій: 10 % своєчасно не сплачених сум у випадку затримки їх сплати до 30 календарних днів включно; 20 % - при затримці до 90 календарних днів; 50 % - понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених ( не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

В зв'язку з цим управлінням ПФУ в м. Нова Каховка Херсонської області прийняті рішення про застосування фінсанкцій до позивача за несвоєчасні перерахування страхових внесків, а саме: рішення № 133 від 28 липня 2006 року про стягнення 7597 грн. 82 коп. штрафу та нарахування 4491 грн. 57 коп. пені, № 113 від 26 червня 2006 року про застосування 42028 грн. 24 коп. та нарахування пені в сумі 20309 грн. 87 коп., № 40 від 17 лютого 2005 року про застосування 37078 грн. 97 коп. та нарахування пені в сумі 19854 грн., № 448 від 7 грудня 2005 року про застосування штрафу в сумі 26095 грн. 34 коп. та нарахування пені в сумі 11238 грн. 50 коп., № 435 від 23 листопада 2005 року про застосування 82 грн. 05 коп. штрафу, № 434 від 23 листопада 2005 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1595 грн.

Ціни (тарифи) на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Закон України “Про місцеве самоврядування” наділяє виконком міської ради депутатів повноваженнями щодо встановлення тарифів щодо сплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, Законом України “Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.04 № 1875-1У (ст.ст. 30, 31) передбачено, що одним з принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги є відповідність рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов’язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов’язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна міська рада передбачає у місцевому бюджеті. Затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається.

Тарифи на послуги теплопостачання, які надає позивач, затверджені ще в 1999 році, до теперішнього часу не приведені у відповідність до фактичних витрат позивача, органом самоврядування рішень про зміну тарифів не прийнято. Одночасно з місцевого бюджету не виділяються кошти на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами підприємства. Така ситуація не дозволяє позивачу вчасно розраховуватися із обов’язковими платежами, в тому числі до Пенсійного фонду України. Позивачем надані суду докази того, що тривалий термін доходи внаслідок одержання плати за послуги опалення та водопостачання гарячої води були значно нижче ніж витрати по виробництву теплоенергії, позивач мав збитки внаслідок невідшкодування різниці в тарифах. Станом на 1 серпня 2006 року невідшкодована різниця у тарифах становить 2282,2 тис. грн.

Конституцією України передбачено рівні підстави для вимог підприємства про відшкодування завданих йому збитків. Зокрема, збитки, завдані в наслідок порушення юридичними особами і державними органами майнових прав, що охороняються законом - це збитки, завдані підприємству внаслідок невиконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємства, а також внаслідок неналежного здійснення таким органом або службовими особами передбачених обов'язків щодо підприємства. Отже, держава, яка гарантує деяким громадянам пільги на утримання житла, не компенсує вчасно і в повному обсязі збитки, завдані підприємству, яке надає комунальні послуги. Ст. 13 Конституції зазначає, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання.

На підставі викладеного, позивач не виконав своєчасно зобов’язань перед ПФУ по сплаті страхових внесків внаслідок невиконання перед ним зобов’язань органом місцевого самоврядування, що є підставою визнання нарахування штрафних санкцій неправомірним.

Також суд звертає увагу на те, що за правовою природою штрафні санкції, застосовані до позивача, є адміністративно-господарськими санкціями відповідно до приписів глави 27 Господарського кодексу України. Ст. 250 Господарського кодексу України визначає, що адміністративно-господарські санкції, якими є в тому числі й спірні штраф і пеня, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня скоєння порушення цим суб'єктом.

Як видно з таблиць-розрахунків штрафних санкцій і пені, доданих до рішень управління ПФУ, контролюючий орган , приймаючи рішення, перевірки не проводив - використав дані щомісячного декларування позивачем зобов'язань з внесків та дані картки обліку зобов'язань платника внесків, починаючи з 2004 року. Отже, у значенні ст. 250 ГК України про виявлені контролюючим органом обставини (які ним кваліфіковано яка порушення, що потягли застосування штрафу й пені) цей орган своєчасно дізнавався з щомісячних звітів позивача, де останнім декларувалися зобов'язання з внесків і стан виконання. Тому мав можливість застосовуватися 6-місячний строк застосування санкцій з дня виявлення вказаних обставин. Значна частина розрахунків - таблиць містять складові суми за два роки , тобто, поза межами названого 6-місячного строку, які також увійшли до оспорюваних рішень. Це також є підставою для визнання нечинними рішень управління ПФУ ще й за іншою ознакою –невідповідність ст. 250 ГК України.

Враховуючи викладене, позов задовольняється в повному обсязі, судовий збір у справі в розмірі 20 грн. 40 коп. відноситься на державний бюджет України. Надмірно сплачений судовий збір на день розгляду справи не повертається у зв’язку з відсутністю відповідної заяви позивача. Оскільки Кодексом адміністративного судочинства не передбачено сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, для повернення помилково сплаченої суми 118 грн. позивачу необхідно звернутись до ДП “Судовий інформаційний центр”.

Керуючись ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити. Визнати нечинними рішення управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області №№ 133 від 28 липня 2006 року, № 113 від 26 червня 2006 року, № 40 від 17 лютого 2005 року, № 448 від 7 грудня 2005 року, № 435 від 23 листопада 2005 року, № 434 від 23 листопада 2005 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені до комунального підприємства «Енергозбереження»(Херсонська область, м. Н.Каховка).

2. Відшкодувати комунальному підприємству «Енергозбереження»(м.Нова Каховка, вул.Дзержинського, 60-А, р/р 26003144 в Н.Каховськом ВАТ "Мегабанк", МФО 352714, ЄДРПОУ 32684983) 20 грн. 40 коп. судового збору з Державного бюджету, про що видати виконавчий лист.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Хом"якова

повний текст постанови оформлений та підписаний

29 вересня 2006 року.