Ухвала суду № 1481324, 04.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04.12.2007№К-25925/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БившевоїЛ.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників відповідача–МарковоїЛ.І., МотоваВ.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Нікопольський завод безшовних труб «Ніко Т’юб» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від25.11.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від15.06.2006 посправі№А37/216

за позовом    Закритого акціонерного товариства «Нікопольський завод безшовних труб «НікоТ’юб»

до                               Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про                 визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від20.05.2005 №0000671741/0/19240;

від17.06.2005 №0000671741/1/23444;

від02.08.2005 №0000671741/2/29648;

від11.10.2005 №0000671741/3/40140, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем - прибутковий податок з робітників і службовців («податок з доходів фізичних осіб») в розмірі 52387,23грн. (в т.ч.: основного платежу – 17462,41грн. фінансових санкцій -34924,82грн.), винесених на підставі Акту перевірки від18.05.2005 №73/231.30926972 в якому зазначено, що в періоді з 01.01.2004 по 30.04.2004 ЗАТ «Нікопольський завод безшовних труб «НікоТ’юб» (далі–ЗАТ) виплачувало доходи приватним нотаріусам у вигляді плати за вивчення нотаріальних дій та плати за додаткові послуги правового характеру без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб. За результатами перевірки донарахований податок з доходів з фізичних осіб в сумі 17462,41грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від25.11.2005 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від15.06.2006 посправі№А37/216 – в позові відмовлено на підставі норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Не погодившись із постановою Господарського суду Дніпропетровської області від25.11.2005 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від15.06.2006 посправі№А37/216 позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судами не прийнято до уваги, що відповідно до п.17.1 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) ".

Таким чином, на думку скаржника Закон прямо передбачає обов'язок юридичної особи виступати податковим агентом тільки в випадку виплати заробітної плати платнику податку. Тобто скаржник прийшов до думки про те, що оскільки ЗАТ не може виступати працедавцем відносно приватного нотаріуса, то і не має бути податковим агентом у цьому випадку.

Свої заперечення скаржник обґрунтував ст.19 Конституції України, зазначивши, що ніхто не може бути змушений робити те, чого не передбачено законодавством.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи про фактичні обставини справи, і посилаючись при цьому на норми Закону України «Про «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено в п.1.19 п.1.9, п.1.15 ст.1 Закону України від22.05.2003 №889-IV«Про податок з доходів фізичних осіб»:

1.19.Самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

1.9.Незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

1.15Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно поняття "оподаткування" визначено п.1.13 ст.1 зазначеного Закону: це порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб.

І оскільки абз.3 п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді : доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також; незалежної професійної діяльності на території України. Об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Як правомірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій – позивач не відноситься до осіб, визначених пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (особа яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності), і тому суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що в даних правовідносинах ЗАТ є податковим агентом при виплаті доходів приватним нотаріусам у вигляді плати за вивчення нотаріальних дій та плати за додаткові послуги правового характеру і, відповідно, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України.

Таким чином згідно з п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього закону. Відповідно судами вірно визначено, що ставка податку становить 15% від об'єкту оподаткування, (до кінця 2006р. - 13%). Обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку (п.18.2 ст.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

З огляду на встановлене судами необхідно також звернути увагу на помилковість міркувань позивача щодо відсутності порушень в правовідносинах із нотаріусами, оскільки саме пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що стягнення податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкційє правомірним, а тому постанова Господарського суду Дніпропетровської області від25.11.2005 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від15.06.2006 посправі№А37/216 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Нікопольський завод безшовних труб «Ніко Т’юб» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від25.11.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від15.06.2006 посправі№А37/216 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         Л.І.Бившева

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров