Вирок № 14796535, 16.03.2011, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

В И Р О К

Іменем України

16 березеня 2011 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючого Трачука Р.М.,

при секретарі Нікітіній О.А.,

за участю сторін : прокурора помічника районного прокурора Хмельницького району Хмельницької області Романова А.І., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, підсудного ОСОБА_5 і його захисника адвоката ОСОБА_6, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та жителя с. Немичинці Хмельницького району Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не працюючого, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України

в с т а н о в и в :

13 березня 2010 року, близько 19 години 30 хвилин, ОСОБА_5, знаходячись в селі Немичинці по вул. Жовтневій, підійшов до несправного автомобіля Ваз 2104 д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2. Біля даного автомобіля знаходились ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і ОСОБА_7, які намагались полагодити даний автомобіль. Підсудний дізнавшись, що автомобіль несправний запропонував свою допомогу потерпілим в усуненні несправності у автомобілі. При цьому підсудний підняв капот, і так, як було темно, він попросив в потерпілих мобільний телефон, щоб посвітити на двигун автомобіля. На прохання підсудного, потерпілий ОСОБА_3 з власної ініціативи дав йому свій мобільний телефон Нокіа 5310, яким і скористався підсудний.

Після чого, ОСОБА_5 дістав ніж, який знаходився у нього в кишені, щоб зачистити клеми в акумуляторній батареї, а мобільний телефон віддав особі, яка стояла неподалік від нього.

В подальшому, до підсудного підійшов ОСОБА_3 і попросив у нього, щоб він віддав йому його мобільний телефон. На що, ОСОБА_5 відповів, що мобільного телефону у нього немає.

Після неодноразових звернень ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до підсудного, щоб той віддав телефон, між ними виникла суперечка. Внаслідок чого, ОСОБА_5 наніс один удар ножем в ліву частину тулубу ОСОБА_4, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя потерпілого в момент заподіяння. Підсудний бажаючи утекти з місця злочину, щоб його не могли затримати потерпілі, наніс один удар ножем в ліву частину тулубу ОСОБА_3 і один раз ножем в ліву частину тулубу ОСОБА_2, заподіявши останнім легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, які не були небезпечними для життя і здоровя потерпілих в момент заподіяння. Після чого, підсудний з місця вчинення злочину втік і на другий день був затриманий працівниками міліції.

В предявленому обвинуваченні підсудний свою вину визнав частково і в суді пояснив. Що, 13 березня 2010 року він повертався додому, і по дорозі побачив автомобіль, біля якого стояли потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 і власник автомобіля ОСОБА_2, в цей час підійшов до автомобіля його односельчанин ОСОБА_7, які намагалися разом полагодити автомобіль.

Підсудний дізнавшись, що автомобіль несправний, запропонував їм свою допомогу, і так як було темно, попросив у потерпілих мобільний телефон, щоб посвітити на двигун. Мобільний телефон, йому дав ОСОБА_3. Оскільки машина не заводилась то він, ОСОБА_5, рішив зачистити клеми на акумуляторній батареї, і з цією метою з кишені дістав ніж, а мобільний телефон він віддав, як тоді він думав ОСОБА_7, щоб той його потримав і посвітив. В цей час, до нього підійшов ОСОБА_3 і попросив в нього, що б той віддав йому його телефон, на що він відповів, що в нього телефону немає, бо він його віддав ОСОБА_7.

Не повіривши цьому, до нього підійшов ОСОБА_2, який йому в погрозливому тоні сказав: «що він візьме з багажника монтировку, і вибє з нього телефон». Між ними почалась штовханина, і він подумав що його потерпілі хочуть побити, оскільки їх було четверо, злякався і почав захищатися махаючи ножем перед собою. Чи наносив він ножові поранення потерпілим пригадати не може, оскільки перебував у стресовому стані. Прийшов до памяті, ОСОБА_5, коли відбіг від місця пригоди близько одного кілометра, зупинившись дістав з кишені ніж, який був в крові і викинув його, а сам поїхав в Хмельницький до своєї знайомої, якій все і розповів. На другий день добровільно поїхав до міліції.

Підсудний вважає, що захищався від дій потерпілих, які самі спровокували його на такі дії.

Незважаючи на частковому визнанні вини в предявленому обвинуваченні, винність підсудного в скоєнні злочину підтверджується іншими дослідженими в суді доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в суді пояснив, що 13 жовтня 2010 року на протязі дня з ОСОБА_4 вживав алкогольні напої близько 200 грам горілки. Близько 19 години того ж дня, він разом з ОСОБА_4 і водієм ОСОБА_2 їхали на автомобілі Ваз 2104 з села Гвардійське в с. Немичинці. В селі Немичинці в них зламався автомобіль, і вони почали усувати поломку. В цей час до них підійшли підсудний і його однофамілець ОСОБА_7, які рішили їм помогти в ремонті даного автомобіля. Підсудний ОСОБА_5 попросив у нього телефон, щоб посвітити на двигун автомобіля, так як було темно. ОСОБА_3 погодився і надав йому телефон. Пройшло десь біля 5-ти хвилин, коли ОСОБА_3, попросив у ОСОБА_5, щоб той віддав йому його мобільний телефон, на що останній відповів, що телефонна у нього не має. Після цього він, ОСОБА_4 і підсудний відійшли від машини близько 5 метрів, і ще раз попросили ОСОБА_5 віддати їм телефон, на що підсудний несподівано для них, наніс спочатку один удар ножем ОСОБА_4, а потім йому, ОСОБА_3 в задню ділянку тулуба. В цей час, до них зразу підбіг ОСОБА_2, якому ОСОБА_5 теж наніс один удар ножем. Після чого, підсудний з місця злочину втік.

Аналогічні покази дали потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_7, крім того вони пояснили, що мобільний телефон вони не брали і ніякого насильства до підсудного не застосовували.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №625 від 28 травня 2010 року, у ОСОБА_4 станом на 13-29 березня 2010 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з крововиливом в навколишні мякі тканини, що могли утворитися від дії колюче-ріжучого плоского твердого предмету, яким міг бути клинок ножа та за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння (а.с. 35-36).

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 623, 624 від 14 квітня 2010 року, у ОСОБА_2 і ОСОБА_3 станом 13- 18,19 березня 2010 року виявленні тілесні ушкодження у вигляді рани мяких тканин лівої половини грудної клітки з крововиливом в навколишні мякі тканини, що могли утворитися від гострого краю плоского твердого предмету, яким могло бути лезо ножа та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя (а.с.48,43).

Як вбачається із судово-медичної експертизи предметів верхнього одягу потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 № 74-мк від 30 червня 2010 року, що пошкодження трикотажної тканини предметів верхнього одягу потерпілих могли утворитись від колюче ріжучої травмуючої дії клинка, як наданого на експертизу розкладного ножа виявленого і вилученого 14 березня 2010 року (а.с.84-96).

Згідно висновку експертизи холодної зброї №39х від 2 серпня 2010 року, ніж вилучений в ході відтворення обстановки і обставин події 14 березня 2010 року на місці, вказаному гр. ОСОБА_7 у с. Немичемці до категорії холодної зброї не належить, є складним ножем господарсько-побутового призначення виготовленого заводським способом (а.с.77-78).

Протоколами огляду місця події та протоколу огляду транспортного засобу (а.с.а.с.15-21,22-24).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №179 від 7 червня 2010 року, ОСОБА_5 на період інкримінованого йому злочину в стані сильного душевного хвилювання не знаходився, психічними захворюваннями не страждав, а тому міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і можна вважати його осудним (а.с.181-182).

Посилання підсудного на те, що він захищався від нападу потерпілих і завдав їм тілесних ушкоджень є безпідставними.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в ході досудового і судового слідства не встановлено суспільно небезпечних посягань з боку потерпілих відносно підсудного.

В ході содового слідства було встановлено, що потерпілий ОСОБА_3, добровільно дав телефон підсудному і останній в нього його не вимагав, що підтверджується показами потерпілих і свідка. Крім того, органами досудового слідства, так і в суді не було встановлено, в кого 13 березня 2010 року міг знаходитись мобільний телефон і яким чином заволодів мобільним телефон нокіа ОСОБА_5. За таких підстав, в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ст. 187 ч.4 КК України, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_5 необхідно перекваліфікувати зі ст. 187 ч.4 КК України на ст. 121 ч.1 КК України, як заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4.

Відносно потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2 суд бере до уваги заяви останніх про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ст.125 КК України, а тому суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_5 за ст.125 ч.2 КК України, тому, що він заподіяв легкі тілесні ушкодження, які потягли незначну втрату професійної працездатності потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_2.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують його покарання.

Обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_5, є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, не встановлено.

Суд враховує, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, бажання підсудного відшкодувати шкоду потерпілим, що данні злочинні дії були спричиненні із за непорозуміння в кого знаходиться мобільний телефон, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Також, на думку суду, виправлення підсудного можливе без відбування покарання, а тому, у відповідності до ст. 75 КК України, ОСОБА_5 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч.1, ст. 125 ч. 2 КК України та призначити йому покарання:

-ч. 1 ст. 121 КК України 5 років позбавлення волі;

-ч. 2 ст. 125 КК України - 1 рік обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити його у виді 5 років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Відповідно до ст.76 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_5:

- повідомляти в органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком чинності залишити попередню підписку про невиїзд.

Речові докази після вступу вироку в законну силу:

- светр та футболку ОСОБА_3, светр, кофту та майку ОСОБА_2, кофту та футболку ОСОБА_4 повернути потерпілим а.с.100;

- розкладний ніж знищити а.с.102;

- пачки з під цигарок, запальничку, відрізок медичного бинта знищити;

- мобільний телефон Нокіа 5310 власник може використовувати за призначенням (а.с.111).

Стягнути із ОСОБА_5 судові витрати по справі на НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, розрахунковий рахунок № 31258272210321, МФО 815013, банк управління Державного казначейства України у Хмельницькій області, код 25575309 - а.с.76 434 грн. 97 коп.

Решту судових витрат за проведення експертизи №41 від 30 березня 2010 року , № 40 від 30 березня 2010 року а.с.а.с.54, 67 на суму 564 грн. 88 коп. віднести в рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: