Ухвала суду № 1479253, 11.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 грудня 2007 року                                                      м.Київ      

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду Українив складі суддів:

   Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 14 лютого 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 15 травня 2006 року у справі №22/1а за позовом Державного відкритого акціонерного товариства  "Шахтоуправління Донбас" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ДВАТ "Шахтоуправління Донбас" звернулось  до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.11.2005р.№0001720816/0/33873/10/15-16-23/3 та №0001730816/0/33874/30/15-16-23/3.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом неправильно застосовані положення Закону України   „Про   оподаткування   прибутку   підприємств",   а   також   інші   нормативно-правові   акти.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14 лютого 2006 року, яке залишено без змін  ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15 травня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій  норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами, актом   комплексної   документальної   перевірки   дотримання   Державним   відкритим  акціонерним    товариством    „Шахтоуправління    Донбас"    вимог    податкового    та    валютного законодавства  від  28.10.05р.  №  275/15-16-23/3-00174668  були  встановлені  порушення  вимог законодавства з питань оподаткування. Зокрема, як зазначено у акті, підприємством не додержання вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п.8.6.1 п.8.6 ст. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону  України  „Про  оподаткування  прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у 3-му кв. 2004 року на суму 1 196 411грн., у 4-му кв. 2004 року на суму 2 199 818 грн., у 1-му кв. 2005 року на суму 99829грн. та до завищення податку на прибуток підприємств у 2-му кв. 2005 року на суму 81588грн. Крім того, згідно акту, позивач порушив п. 3.1 ст. 3, п. 5.5 ст. 5 Інструкції „Про порядок  справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету", що  призвело до заниження збору у 3-му кв. 2004 року на суму 27426,93 грн. 4-му кв. 2004 року на суму 23 656,26 грн., 1-му кв. 2005 року на суму 29 526,63 грн. та 2-му кв. 2005 року на суму 32 896,93. На підставі акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення №  0001720816/0/33873/10/15-16-23/3 та №0001730816/0/33874/30/15-16-23/3.

Крім того з зазначеного акту перевірки вбачається, що позивачем не було включено до складу валового доходу у 3, 4 кварталах 2004р. надмірно сплачені покупцями – ТОВ «Донспецресурс» та ТОВ «Едал» суми грошових коштів за придбані товари у розмірі 5091грн та 7609грн. Однак вказані порушення були усунуті підприємством позивача самостійно у 1 та 2 кварталах 2005р.

Такі дії позивача не суперечать пункту 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який надає платнику до початку його перевірки самостійно усунути допущені ним порушення у податковому обліку. Здійснені позивачем виправлення, податковий орган не взяв до уваги лише тому, що позивач не збільшив податкові зобов'язання на суму штрафу у розмір п'яти відсотків від суми недоплати. Така позиція податкового органу є юридично неспроможною. Отже, як зазначено у абзаці 4 пункту 17.2 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлені цим пунктом правила не застосовуються лише у двох випадках: якщо платник взагалі не надав податкову декларацію за  період, в якому допущені порушення, або судом встановлено скоєння злочину посадовими особами такого платника. Втім, такого із матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, незбільшення позивачем суми податкового зобов'язання на суму штрафу не давало податковому органу правових підстав не приймати до уваги самостійне виправлення позивачем   допущених   порушень.  

До складу валового доходу 2 кварталу 2005 року позивач включив кредиторську заборгованість перед ВАТ „Підприємство електричних мереж „Енерговугілля" в сумі 577 844,93 грн., щодо якої минув строк позовної давності.

Під час перевірки, податковий орган дійшов до висновку про те, що зазначена кредиторська заборгованість підлягала включенню у валовий доход не у 2-му, а у 1-му кварталі 2005 року.

Відповідно до пункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу включається сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилась несплаченою після закінчення строку позовної давності. На думку податківців, строк позовної давності слід обчислювати від дати складення актів звірок між позивачем та його контрагентом ВАТ „Підприємство електричних мереж „Енерговугілля".

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовими витратами платника податку є будь-які витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснювані, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Витрати позивача на проведення робіт з підтримання горних виробіток безпосередньо пов'язані з видобутком вугілля та забезпеченням безпечних умов праці. Саме таке призначення зазначених робіт дозволено позивачу, керуючись приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", включати відповідні витрати до складу валових витрат виробництва.

Підпункт 5.3.2 пункту 5.3 ст. 5 згаданого Закону не дозволяє включати до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням, будівництвом, реконструкцією, модернізацією, ремонтом та іншими поліпшенням основних фондів. На думку податкового органу, витрати, включені, позивачем до складу валових витрат, є поліпшенням основних фондів. Але таке ствердження не відповідає фактичному призначенню цих робіт. Отже, ст. 1 Гірничого закону України  визначає  гірничі  роботи,  як  комплекс  робіт з  проведення,  кріплення  та підтримки гірничих   виробок і   виймання   гірничих   порід   в   умовах   порушення   природної   рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкодливих виробних фактів. Саме такі роботи виконувались на шахті у періоді, що перевірявся, згідно договорів укладених між позивачем та підрядними організаціями.

Тобто призначенням цих робіт було не поліпшення основних фондів, а підтримка горних виробіток шахти у стані придатному для їх безпечної експлуатації. Згідно пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 № 92, витрати для підтримання об'єкта в робочому стані, на відміну від витрат на поліпшення основних засобів, відносяться до складу валових витрат.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх  інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального  чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                    УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку відхилити, а постанову господарського суду Донецької області від 14 лютого 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 15 травня 2006 року -залишити  без змін.

Ухвала остаточна і  оскарженню не підлягає.

Судді: