Вирок № 14788470, 25.03.2011, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 312/11

В И Р О К

Іменем України

25 березня 2011 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Загорулько О.С., Дудка А.С.,

Кирпиченко С.Л.

за участю прокурора Гринь О.В.

представників потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підсудного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює інженером-електриком ТОВ «Сіті-мол»м. Полтави, не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

21 травня 2010 року, приблизно о 08 год. 20 хв., підсудний ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вулиці Комсомольській від вулиці Гагаріна в м. Полтаві. При наближенні до нерегульованого перехрестя з вулицею Пушкіна, при відсутності безпосередньо перед перехрестям по напрямку його руху дорожніх знаків з виключного переліку знаків пріоритету, які повинні бути встановлені згідно Правил дорожнього руху України (далі - Правил) та Національного стандарту України ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні», а саме: дорожнього знаку 2.3 «Головна дорога»- в разі надання переважного права проїзду перехрестя, або ж 2.3 «Головна дорога»з табличкою 7.8 в разі зміни напрямку головної дороги, або ж 2.4 «Кінець головної дороги»зі знаками 2.1 та 2.2 в разі позначення кінця головної дороги, і які б однозначно і безальтернативно в даному випадку вказували на те, являється дорога, по якій він рухався головною чи другорядною, а також за наявності однакового дорожнього покриття на проїзних частинах вулиць Комсомольська та Пушкіна, які з огляду на вищевикладене, в даній дорожній ситуації утворювали нерегульоване перехрестя рівнозначних доріг, не надав переваги в русі, виїхав на вищевказане перехрестя та скоїв зіткнення з транспортним засобом, що наближався праворуч, а саме автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, що рухалась по вул. Пушкіна від вул. Гоголя в напрямку вул. Міщенка в м. Полтаві.

Внаслідок зіткнення автомобіль НОМЕР_1 відкинуло ліворуч на тротуар по напрямку його руху, де він скоїв наїзд на малолітніх пішоходів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5. В результаті наїзду потерпілим було спричинено згідно з висновками судово-медичних експертиз № 1332 та № 1331 від 15 липня 2010 року відповідно середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та наслідків, що наступили, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 9875 від 29 листопада 2010 року стали порушення п. 16.12. Правил з боку водія ОСОБА_5, згідно з яким на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобовязаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.

Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, заявивши, що він рухався, як він вважає, по головній дорозі, свідченням чого, на його думку, є знак 2.3 «Головна дорога», який встановлений зразу ж за перехрестям вулиць Комсомольської і Гагаріна. Зважаючи на це, він вважав, що дорога, по якій він рухався, є головною і на перехресті вулиць Комсомольської і Пушкіна, де хоча і не встановлений цей знак пріоритету, але на нього поширюється дія вищевказаного знаку, а тому уступати дорогу йому повинна була водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6, яка рухалася по вулиці Пушкіна праворуч від нього. Винуватою у виникненні ДТП, а отже і спричиненні тілесних ушкоджень потерпілим вважає саме останню. Не погоджуючись з висновком судової автотехнічної експертизи про те, що саме він допустив порушення Правил, яке перебуває в причинному звязку з наслідками, які наступили, зазначив, що експертизу, на його думку, проведено не компетентним експертом та при відсутності достатніх для цього вихідних даних про ДТП. Саме з цих причин ним не відшкодовувались і збитки завдані злочином, так як він вважає, що їх повинна відшкодовувати, поряд з ним, і інша учасник дорожньої пригоди.

Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини у вчиненому, його винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 88, 91), підтвердили факт наїзду на них автомобіля підсудного в зазначений день і час та у вказаному місці, а також спричинення їм тілесних ушкоджень, встановлених відповідно до висновків судових експертиз, зазначивши, що нічого про обставини ДТП вони не памятають.

Представник потерпілих ОСОБА_3, батько травмованих внаслідок ДТП дітей, в суді підтвердив факт їх травмування за обставин, викладених вище, зазначивши, що про це йому відомо зі слів очевидців пригоди. Зауважив, що після ДТП ні підсудний, ні інша учасник ДТП не тільки не відшкодували завданих збитків, а навіть не цікавились наслідками травмування його дітей та станом їх здоровя. Не наполягаючи на суворому покаранні підсудного, наполягав на задоволенні заявлених ним позовних вимог про відшкодування підсудним завданих злочином матеріальних збитків і моральної шкоди.

Свідки ОСОБА_9, в суді, та свідок ОСОБА_10, чиї показання були досліджені в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 37), які були очевидцями ДТП, також підтвердили факт вчинення підсудним злочину за вказаних вище обставин. При цьому кожний із них підтвердив, що безпосередньо перед перехрестям вулиць Комсомольської і Пушкіна на момент його проїзду підсудним не було встановлено знаку 2.3 «Головна дорога». Обидва вони зазначили, що саме під час проїзду підсудним перехрестя відбулось зіткнення автомобіля, яким той керував, з автомобілем НОМЕР_2, який рухався праворуч по вулиці Пушкіна, створюючи йому перешкоду справа. Внаслідок зіткнення автомобіль під керуванням підсудного перекинувся та накотився на малолітніх потерпілих, які в цей час стояли на тротуарі в очікуванні, доки перехрестя проїдуть вказані автомобілі. Побачивши це, вони зразу викликали на місце пригоди карету швидкої медичної допомоги та повідомили в міліцію.

Свідок ОСОБА_6, інший учасник ДТП, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 24, 31-32), також підтвердила факт його виникнення за обставин, викладених вище, зазначивши, що в той день і час вона рухалась по вулиці Пушкіна в напрямку вулиці Комсомольської. Доїжджаючи до перехрестя з нею на дозволеній для руху в місті швидкості та продовжуючи рух далі, вона керувалась положеннями п. 16.12. Правил про те, що дане перехрестя являється перехрестям рівнозначних доріг, так як ніяких дорожніх знаків, які б вказували про інше, на момент його переїзду встановлено не було, а тому вона вважала, що оскільки створює автомобілю під керуванням підсудного перешкоду справа, то останній повинен був уступити їй дорогу і надати можливість проїхати перехрестя. Підсудний знехтував цими вимогами Правил і не пропустивши її, продовжив рух. Із-за допущених ним порушень Правил, вона не встигла вжити заходів до уникнення ДТП і скоїла наїзд на автомобіль під керуванням підсудного, який від удару перекинувся та накотився на малолітніх потерпілих, які в цей час стояли на тротуарі. Вважає, що саме підсудний винен у порушенні Правил, що потягло за собою травмування потерпілих.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, в суді, свідок ОСОБА_14, чиї показання були досліджені в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 67), показали, що 21 травня 2010 року вони в складі комісії обстежували місце ДТП за участю автомобілів НОМЕР_1 та «Шевроле-Такума»д. н. з. НОМЕР_2 На момент обстеження ними було встановлено, що по вул. Пушкіна від вул. Гоголя перед перехрестям з вул. Комсомольська відсутній дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», а по вул. Комсомольська перед перехрестям з вул. Пушкіна з обох боків відсутні дорожні знаки 2.3 «Головна дорога». Комісією було встановлено, що саме відсутність даних знаків на перехресті сприяла скоєнню ДТП.

Свідок ОСОБА_15, мати малолітніх потерпілих, під час допиту в суді підтвердила факт травмування її малолітніх дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та спричинення їм середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень відповідно.

При огляді місця дорожньо-транспортної пригоди 21 травня 2010 року (т. 1 а. с. 5-17) та додаткового огляду місця ДТП від 25 травня 2010 року (т. 1 а. с. 19-21) було встановлено місце ДТП, яке знаходиться на перехресті вулиць Комсомольська та Пушкіна в м. Полтаві, напрямок руху автомобілів, місце знаходження автомобілів після ДТП, а також сліди пошкодження на автомобілях та сліди крові. Оглядом місця ДТП також встановлено відсутність дорожнього знаку 2.3 «Головна дорога»по вулиці Комсомольській перед перехрестям з вулицею Пушкіна в напрямку руху автомобіля НОМЕР_1 під керуванням підсудного та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу»перед перехрестям з вулицею Комсомольська по вулиці Пушкіна в напрямку руху автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6

Факт відсутності вказаних дорожніх знаків перед перехрестям вулиць Комсомольська і Пушкіна також встановлений Актом обстеження дорожніх умов від 21 травня 2010 року (т. 1 а. с. 18).

Із висновку судово-медичного експерта № 1331 від 15 липня 2010 року (т. 1 а. с. 110-112) слідує, що у потерпілого ОСОБА_8 встановлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня з переломами кісток черепу, внутрішньо мозкових гематом та гематом мяких тканин голови, шраму лівої верхньої кінцівки, який є результатом загоєння рани, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути виступаючі частини автотранспорту, що рухався, з послідуючим падінням пішохода на асфальтове покриття дороги, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1332 від 15 липня 2010 року (т. 1 а. с. 103-106) потерпілій ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому лівої ключиці, множинних саден та гематоми мяких тканин голови, тулубу, кінцівки, шрамів обличчя, які є результатом загоєння ран, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, який рухався, що могло мати місце при ДТП, а саме травмі пішохода з автотранспортом, який рухався, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, і відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя. Шрами обличчя, які є наслідком загоєння ран, з плином часу поблідніють, стануть менш помітними, але без хірургічного лікування повністю не зникнуть, тобто є невиправними і при умові, що в суді вони будуть визнані такими, що знівечують обличчя, можуть бути кваліфіковані, як тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 9875 від 29 листопада 2010 року (т. 1 а. с. 140-159) водій ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.12. Правил, виконуючи які мав технічну можливість запобігти пригоді. Його дії не відповідають вимогам п. 16.12. Правил і знаходяться в причинному звязку з виникненням даної пригоди.

Отже, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Показання підсудного в частині, де він заперечує факт порушення Правил, зазначаючи, що рухався по головній дорозі і мав переваги в русі при переїзді перехрестя вулиць Комсомольської і Пушкіна, суд оцінює критично, оскільки це спростовується сукупністю наведених вище доказів.

Так, судом встановлено, що дорожній знак 2.3 «Головна дорога», який би надавав переваги в русі підсудному при проїзді вказаного перехрестя, на момент його проїзду безпосередньо перед перехрестям не був встановлений. Його ж твердження про те, що дія цього знаку, який встановлений зразу за перехрестям вулиць Гагаріна і Комсомольської поширюється і на перехрестя з вулицею Пушкіна, суд розцінює як надумане, оскільки відповідно до підпункту 2.6 пункту 33 Правил знаки 2.1-2.3,2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 в кінці головної дороги. Знак 2.3 з табличкою 7.8 обовязково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок.

Знак, на який посилається підсудний, встановлений за 67 м від перехрестя з вулицею Пушкіна, що не може розцінюватись як встановлений безпосередньо перед перехрестям, на що вказав допитаний в суді експерт-автотехнік ОСОБА_16

Суд не приймає до уваги і твердження підсудного про те, що встановлення дорожнього знаку 2.3 «Головна дорога»як знаку пріоритету на її початку є свідченням того, що його дія поширюється до встановлення іншого знаку, який вказує про припинення його дії. При цьому суд виходить з положення пункту 33 підпункту 2.6 Правил про те, що цей знак пріоритету встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, що є категоричним приписом і єдиним свідченням для переваги в русі при переїзді перехресть.

Надуманим суд вважає і твердження підсудного про те, що експертизу проведено некомпетентним експертом, якому нібито були надані не всі вихідні для проведення експертизи дані. Це спростовується як показаннями в суді самого експерта Яковлєва В.П., так і слідчого Губи О.М., який зазначив, що ним були надані всі необхідні дані, на підставі яких експертом зроблений висновок. Крім того, суд враховує, що експерт хоча і являється заступником директора інституту по експертній роботі, але він має вищу автотехнічну освіту, спеціальну експертну підготовку по спеціальності 10.1 «Дослідження обставин ДТП»свідоцтво ХНІІДЕ про присвоєння кваліфікації судового експерта № НОМЕР_3, стаж експертної роботи з 1982 року, а тому являється компетентним, а зроблений ним висновок ґрунтується як на матеріалах справи, так і нормативних документах, використаних ним при проведенні експертизи.

Отже, на підставі наведеного, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_5 як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8, тобто за ч. 2 ст. 286 КК України.

Кваліфікуючи діяння підсудного, суд керується положеннями ч. 1 ст. 275 КПК України про межі судового розгляду, згідно з якою розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах предявленого їм обвинувачення.

Обставин, які помякшують або обтяжують покарання підсудного, не знаходить.

При визначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, позитивну характеристику особи підсудного (т. 1 а. с. 202-203), який вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Зважаючи на тяжкість наслідків від вчиненого злочину, суд вважає за необхідне позбавити підсудного права керування транспортними засобами.

Заступником прокурора Полтавської області заявлений цивільний позов про відшкодування підсудним коштів, витрачених закладами охорони здоровя на лікування потерпілих від злочину в сумі 8797,80 грн.

Зважаючи на доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає, що позов прокурора підлягає задоволенню, а заявлена в ньому сума стягненню на користь держави.

Представником потерпілих до підсудного заявлений цивільний позов про відшкодування завданих злочином матеріальної та моральної шкоди в сумі 323683,87 грн. Суд вважає, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки його заявлено не до всіх осіб, які несуть відповідальність за заподіяну шкоду.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік шість місяців.

Строк відбування покарання рахувати з 25 березня 2011 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 у вигляді підписки про невиїзд змінити на взяття під варту, взявши його під варту негайно в залі суду.

Задовольнити цивільний позов прокурора і стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь Полтавського міського фінансового управління ( розрахунковий рахунок 2542019 МФО 331489 КОД ЗКПО 02315340 в АБ «Полтава-Банк») витрати на стаціонарне лікування потерпілих від злочину в сумі 8797 (вісім тисяч сімсот девяносто сім) грн. 80 коп.

Цивільний позов потерпілих про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речовий доказ автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 (том 1-й а. с. 188), - повернути їй же.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя А.Г.Савченко