Рішення № 14765780, 18.03.2011, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-1730/2011р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2011 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого-судді: Блейз І.Г.,

при секретарі: Малкієль А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» про стягнення заробітної плати, несплаченої при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» про стягнення заробітної плати, несплаченої при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 серпня 2009 року він був прийнятий на роботу до відповідача. Щомісячна заробітна плата складала 1200 грн. За червень-серпень позивачу заробітну плату сплачено не було, також не було надано щорічну відпустку. 25.08.2010 року позивача було звільнено на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України. При звільнені остаточний розрахунок у встановлені законом строки проведено не було, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом про її стягнення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Несплата заробітної плати спричинила моральні страждання позивачу, у зв’язку із чим він також просить стягнути у відшкодування моральної шкоди 4 800 грн.

У судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надавав.

Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи, що не суперечить вимогам ст.ст 224-226 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення.

Судом встановлена, що позивач працював у відповідача, та його звільнено 25 серпня 2010 року за п.7 ст 40 КЗпП України (а.с.3,4)

Представник відповідача визнав позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати у розмірі 3 600 грн, стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1200 грн.

Згідно п. 24 постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати за виною підприємства належних звільненому робітнику сум в терміни, вказані в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

З пояснень відповідача вбачається, що він звертався зі скаргою до підприємства, у якої вимагав сплатити належні йому суми, а також дзвонив ОСОБА_2, що є старшим охоронцем, з приводу проведення відповідних розрахунків.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підстави ля своїх вимог.

Суду не надано доказів того, що позивач дійсно звертався до відповідача з приводу проведення остаточного розрахунку. Факт направлення скарги до підприємства та звернень до керівництва Фонду не підтверджено належними доказами.

Крім того, позивач пояснив, що на момент звільнення на робочому місці його не було та після звільнення він жодного разу не був на підприємстві.

Таким чином, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку і у цій частині вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд вважає, що у цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки дійсно факт несплати заробітної плати спричинив моральні страждання позивачу. Необхідною та достатньою сумою для задоволення моральної шкоди суд вважає 300 грн, яку належить стягнути із відповідача.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат і вважає за необхідне стягнути з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді у розмірі 120 гривень.

Повний текст рішення складено 21 березня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (м. Сімферополь, вул. Козлова, 45 ЄДРПОУ 32361756, р/с 26007000131489 КРФ АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 600 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1200 грн та моральну шкоду у розмірі 300 грн, а загалом – 5100 грн (п’ять тисяч сто грн.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд соціальної безпеки» (м. Сімферополь, вул. Козлова, 45 ЄДРПОУ 32361756, р/с 26007000131489 КРФ АКБ «ЧБРР» м. Сімферополь, МФО 384577) на користь судовий збір в дохід держави у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у сумі 120 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя