Постанова № 14764727, 05.04.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

05.04.11 Справа № 5015/22/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас»в особі філії №1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2011р.

у справі № 5015/22/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Лайн», м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас»в особі філії №1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас», м.Львів

третя особа: Філія №1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Делікат Лайн», м.Львів

про стягнення 120544,16грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ємков О.В. –представник

від третьої особи: не з’явився

Відповідачу роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Позивач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2011р. у справі №5015/22/11 (суддя Рим Т.Я.) позов задоволено частково та стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" 119717,16 грн., 1197,17 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 234,37 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач набув кошти в сумі 119717,16грн. за договором про надання послуг від 21.01.2009р. в період, коли зобов’язання, які виникли з цього договору, були припинені, а тому у відповідності до ст.1212 ЦК України підлягають стягненню, як кошти, які отримано відповідачем без достатньої правової підстави.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Верітас»в особі філії №1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як місцевим господарським судом неповно з‘ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи, у зв‘язку з чим просить назване рішення скасувати та припинити провадження у справі. Зокрема зазначає, що Договір про надання послуг було укладено з третьою особою, а не позивачем, тому саме між третьою особою та відповідачем виникли відповідні зобов’язання, а оскільки відповідач набув кошти на підставі укладеного договору та внаслідок надання послуг, то не можна в такому випадку застосовувати статтю 1212 Цивільного кодексу України та вважати, що такі кошти набуті без відповідних правових підстав.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 11.03.2011р. вих..№11/099 (вх.№2490 від 22.03.2011р.) Ліквідатор ТзОВ «Делікт Лайн»арбітражний керуючий Бичківський О.О. спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв’язку з чим просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші письмові відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, оскільки ухвалою суду від 22.03.2011р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2011р. у справі №5015/22/11 слід частково скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення, у відповідності до ст.1212 ЦК України, з товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" в особі Філії №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" 120544,16грн., як такі, що отримані без достатньої правової підстави, оскільки були перераховані відповідачу в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, після встановлення факту погашення вимог кредиторів, які не заявили своїх вимог у порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що між філією №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" та філією №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" укладено договір про надання послуг від 21.01.2009 року (надалі –Договір). Відповідно до умов цього договору замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов’язується надати замовнику за плату послуги з проведення досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі.

Виконавець виконав, а замовник прийняв роботи на загальну суму 276768,00 грн., про що свідчить акт про прийняття-передачу виконаних робіт від 30.04.2009 року. Відповідачем було складено податкові накладні від 26.02.2009 року на суму 41598,00 грн. та від 30.04.2009 року на суму 235170,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2009 року №21/11/09 прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" про його банкрутство до розгляду і порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лясковця Олексія Володимировича, підготовче засідання суду призначено на 08.07.2009 року.

Оголошення про порушення провадження у справі банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" опубліковано в газеті "Голос України" №137 (4637) від 25.07.2009року та в газеті "Урядовий кур’єр" №129 від 21.07.2009 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.09.2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів. Відповідач не звертався до позивача з вимогами про включення до реєстру вимог кредиторів, до цього реєстру не включений. Про це повноважним представником усно зазначено в судовому засіданні 26.01.2011 року, доказів звернення з майновими вимогами до позивача не надано.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.12.2009 року №21/11/09 товариство з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бичківського Олексія Олексійовича.

Оголошення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" банкрутом опубліковано в газеті "Голос України" №238 (4738) від 15.12.2009 року.

Платіжним дорученням №748 від 04.11.2009 року відповідачем перераховано третій особі 827,00 грн. за оренду автомобілів. Відповідачем на адресу третьої особи надіслано лист від 04.11.2009 року, яким просив повернути помилково перераховані кошти в сумі 827,00 грн. Платіжними дорученнями №1890 від 05.11.2009 року на суму 707,00 грн. та №1891 від 06.11.2009 року на суму 120,00 грн. зазначені кошти було повернуто.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" затверджений зборами учасників товариства (протокол №01/04 від 17.05.2004 року) та зареєстрований у відділі реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради 28.05.2004 року, реєстраційний №0011160. Пунктом 2.6 цього статуту визначено, що філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи товариства діють на підставі відповідних Положень, що затверджуються товариством, і не мають статусу юридичної особи. Керівники філій, представництв та інших відокремлених підрозділів призначаються товариством та діють на підставі виданої товариством довіреності.

Положення про філію №1 товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" затверджено зборами учасників позивача, протокол №07/07 від 06.12.2007 року. Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 цього Положення визначено, що філія є відокремленим підрозділом товариства, що розташована на адміністративній території іншої, ніж товариство, територіальної громади. Філіє не є юридичною особою та діє на підставі затвердженого зборами учасників Положення. Філія виконує свої функції від імені товариства у межах, визначених п. 2.2, та з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.4, 5.5 цього Положення.

У відповідності до розділу 5 Положення про Філію №1 ТзОВ «Делікат Лайн»передбачено, що філія має право "... укладати угоди, придбавати та продавати... товари...". Пунктом 5.3 того ж положення передбачено, що "... філія вправі вступати у цивільно-правові та господарсько-правові відносини з третіми особами..." Також детальний аналіз даного положення дає усі підстави зробити висновок, що у своїй господарській діяльності філія не тільки самостійно укладає господарські договори, але й самостійно здає усю податкову фінансову, статистичну звітність, самостійно виступає як платник податків. Тобто, укладаючи із відповідачем договір, про який йшлося вище, третя особа діяла від свого імені, оперуючи своїми коштами на свій ризик. Договір був укладений відповідачем безпосередньо із третьою особою, послуги за даним договором надавалися в інтересах господарської діяльності виключно третьої особи і за її рахунок.

Частинами 1, 3 та 4 статті 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Таким чином, філії не визнаються суб’єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія або представництво. У зв’язку з цим саме посадовим особам, керівникам на їх ім’я, а не на ім’я філії видається довіреність, якою визначається коло повноважень.

Дослідивши Положення про Філію №1 ТзОВ «Делікат Лайн»(а.с.26-30) та Довіреність ТзОВ «Делікт Лайн»видана 15.01.2009р. гр..Коренєву Сергію Джерменовичу (а.с.165), колегія суддів дійшла висновку про те, що Договір надання послуг від 21.01.2009р. укладено від імені Філії №1 ТзОВ «Делікат Лайн»правомірно, не зважаючи на те, що Філія №1 ТзОВ «Делікат Лайн»не має статусу юридичної особи.

Положенням про філію №1 ТОВ "Верітас", затвердженим Протоколом №02/09 від 31.03.2009р. Зборів учасників ТОВ "Верітас" передбачено право філії №1 ТОВ "Верітас" самостійно укладати угоди і вступати у цивільно-правові та господарсько-правові відносини із третіми особами. Крім того, даним положенням, а зокрема п.5.4.7, прямо передбачено, що філія має право "представляти інтереси філії в судових установах ( в судах загальної юрисдикції, в тому числі ... господарському ...), з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третім особам, з правом ознайомлення з усіма матеріалами справи..., одержання ухвал суду, рішень суду.., оскарження їх у встановленому законодавством порядку...".

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, у відповідача не існувало жодних ділових відносин із позивачем. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази тому, що спірні кошти за даним договором третій особі не належали, або ж були передані їй позивачем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні кошти були набуті відповідачем на підставі належним чином укладеного Договору, тобто відсутні підстави ствердджувати про безпідставність набуття цих коштів. Згідно ст. 388 ЦКУ, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником. Отже, відповідач виступає добросовісним набувачем коштів на підставі договору. Ст. 388 ЦКУ передбачає виключний перелік випадків, коли власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, і жодний із цих випадків, виходячи зі змісту даної статті, не може бути застосованим до дій відповідача.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника про те, що Договір про надання послуг було укладено з третьою особою, а не позивачем, тому саме між третьою особою та відповідачем виникли відповідні зобов’язання, а також, що відповідач набув кошти на підставі укладеного договору та внаслідок надання послуг, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування статтю 1212 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає обґрунтованими, а тому в частині стягнення з відповідача 119717,16 грн. безпідставно отриманих коштів рішення слід скасувати. Натомість в решті рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас»в особі філії №1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас»задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2011 року у справі №5015/22/11 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" 119717,16 грн., 1197,17 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита та 234,37 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –скасувати та в цій частині позову відмовити. В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Делікат Лайн" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас" 602,72грн. відшкодування витрат на оплату державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 08.04.2011р.