Постанова № 14764659, 29.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

29.03.11 Справа № 16/164 (2010)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Подільського району м. Києва за № 92-8487 вих.-10 від 27.12.2010р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2010р.

у справі № 16/164 (2010)

за позовом: Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Київпастранс»(надалі КП «Київпастранс»), м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»(надалі ТзОВ «Львівські автобусні заводи»), м. Львів

про стягнення 279 206,19 грн.- 3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Макогон Ю. –посвідчення № 51;

від позивача: Подолянко Т.В. –представник (довіреність №06-5/08 від 04.01.2011р.; Денищенко О.Л. –представник (довіреність №06-5/09 від 04.01.2011р.;

від відповідача: Максимів Р.Й. –представник (довіреність б/н від 06.12.2010р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. у справі № 16/164(2010) (суддя Іванчук С.В.) в задоволенні позову прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі КП «Київпастранс»про стягнення з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» 279 206,19 грн.- 3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних втрат, відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що повернення попередньої оплати за непоставлений (непереданий) у строк товар, рішення щодо повернення якої прийнято Господарським судом Львівської області в межах справи № 14/62, не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, що тягне за собою наслідки, вказані у ст.611 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор Подільського району м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та задоволити позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що невиконання відповідачем рішення суду по справі № 14/62 завдало позивачу збитків (інфляційних втрат), положення ст. 625 ЦК України не вказують, що невиконання грошового зобов’язання за своєю природою має бути саме договірним.

Позивач КП «Київпастранс» підтримує в повному обсязі апеляційну скаргу прокурора Подільського району м. Києва.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін оскаржуване рішення суду, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. у справі № 16/164(2010) з огляду на наступне:

Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до статуту КП «Київпастранс»позивач є суб’єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м.Києва, фінансово-господарську діяльність здійснює за рахунок власних доходів, коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту. КП «Київпастранс»надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним та електричним транспортом на пільгових умовах у повному обсязі, на даний час не може самостійно захищати свої права та законні інтереси в суді, оскільки підприємство є збитковим, що підтверджується звітами про результати фінансової діяльності за 2007р.-перше півріччя 2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 14/62 задоволено позов КП «Київпастранс»до ТзОВ «Львівські автобусні заводи», розірвано договір № 06/03-ТП від 25.04.2007р., укладений між ТзОВ «Львівські автобусні заводи»та КП «Київпастранс», стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь КП «Київпастранс»кошти в розмірі 6 312 000,00 грн., які становлять різницю між сумою перерахованих коштів та вартістю поставленого товару (а.с.14-18).

30 червня 2009р. видано наказ про примусове виконання вказаного рішення суду.

Постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Львівській області від 28.07.2009р. відкрито виконавче провадження з виконання даного наказу.

Із наявної в матеріалах справи копії листа головного управління юстиції у Львівській області від 27.09.2010р. вбачається, що дане виконавче провадження перебуває у зведеному виконавчому провадженні відповідно до постанови від 05.08.2009р. (а.с.21,22).

Згідно довідки КП «Київпастранс»від 25.10.2010р. №06-3/478 в період з 09.06.2009р. по 25.10.2010р. відповідач не перераховував на його рахунок коштів в сумі 6 312 000,00грн.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд Львівської області в межах справи № 14/62 дослідив, що 25.04.2007р. між КП «Київпастранс»та ТзОВ «Львівські автобусні заводи»було укладено договір про закупівлю № 06/03-ТП, за умовами якого ТзОВ «Львівські автобусні заводи»(продавець) взяло на себе зобов’язання щодо здійснення поставки та передачі у власність КП «Київпастранс»(покупець) нових тролейбусів Е183D1 в кількості 32 одиниці, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених договором.

На виконання п.2.3 вказаного договору КП «Київпастранс»здійснило часткову передоплату та оплату товару на загальну суму 14 322 000,00 грн.

Відповідно до умов п.п. 2.5 та 3.4. договору товар, за який сплачено передоплату, повинен бути поставлений відповідачем в тримісячний строк з дати отримання передоплати.

Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 14/62, Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»відповідно до актів приймання-передачі було здійснено поставку позивачу лише 9 тролейбусів на загальну суму 8 010 000,00 грн., тобто за умовами передоплати відповідач за договором не здійснив поставку 23 одиниць тролейбусів.

Вказаним рішенням суду розірвано договір № 06/03-ТП від 25.04.2007р., укладений між ТзОВ «Львівські автобусні заводи»та КП «Київпастранс», стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь КП «Київпастранс»кошти в розмірі 6 312 000,00 грн., як різницю між сумою перерахованих коштів та вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З вищезазначеного вбачається, що відповідач безпідставно зберігав у себе в спірний період (з 09.06.2009р. по 28.10.2010р.) грошові кошти позивача в сумі 6 312 000,00 грн., отримані за договором про закупівлю № 06/03-ТП від 25.04.2007р.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (п. 2 ст.1214 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені приписи ЦК України, колегія суддів вважає , що висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 279 206,19 грн. та 731 064,09 грн. інфляційних втрат, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції не врахував, що вимога позивача про сплату боргу (у даному випадку боргом є 6 312 000,00 грн. за рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 14/62), з врахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, передбачені ст. 625 ЦПК України інфляційні нарахування та проценти річних на суму боргу 6 312 000,00 грн. входять до складу грошового зобов’язання, яке виникло у ТзОВ «Львівські автобусні заводи»за рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі № 14/62. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 279 206,19 грн. 3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем не було надано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі КП «Київпастранс»задоволити в повному обсязі.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. у справі № 16/164(2010) скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи» (м. Львів, вул. Стрийська, 45, р/р 2600540003256 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 385468, код ЄДРПОУ 33894928) на користь КП «Київпастранс»(м. Київ, Набережне шосе, 2, р/р 2600600012840 в ВАТ АКБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 31725604) 279 206,19 грн. - 3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних втрат.

4. Судові витрати по розгляду позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

7. Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.