Постанова № 14764607, 11.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.04.2011 р. справа №17/26

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда" м.Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі № 17/26

( суддя Татенко В.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда" м.Донецьк

про стягнення 55331,92грн.

За участю представників сторін:

від позивача Турчак Ю.М.-довіреність № 134-11 "Д" від 30.12.2010р.

-Гарагашева Т.О.-довіреність № 36-11 "Є" від 30.12.2010р.

-Гапич Є.А.-довіреність № 186-10Д від 30.12.2010р.

від відповідача Костюк С.В.-довіреність № 3 від 04.01.2010р.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" м.Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда" м.Донецьк 55331,92грн., з яких: 46018,80грн.-основного боргу, 7127,84грн.-інфляційних нарахувань, 2185,28грн.-3 % річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі № 17/26 позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда" м.Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка 46018,80грн. основного боргу, 804,72грн.-3 % річних, 2706,85грн.- індекс інфляції; 495,30грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 211,26грн.- на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Судова колегія зазначає, що за змістом мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного рішення за позовними вимогами у частині стягнення 3 % річних в сумі 1380,56грн. та інфляційних нарахувань в сумі 4420, 99грн. судом відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

-умовами договору про надання автопослуг № 150409-1э2.3/09 від 15.04.2009р.;

-актами приймання-передачі виконаних автопослуг, на підставі яких позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 46018,80грн.;

-положеннями ст.625, ст.526, ст.611 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. у справі № 17/26 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити позивачу у позовних вимогах.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

- рішення господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним зґясуванням обставин, що мають значення для справи;

-договір з боку ВАТ "Донецькобленерго" підписаний ОСОБА_1, який не мав на це повноважень;

-калькуляції до договору відповідачем не підписані;

- акти виконаних робіт з боку ТОВ "Ісіда" за договором підписані помилково, оскільки послуги ВАТ "Донецькобленерго" саме відповідачу не надавались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом Донецької області 15.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісіда" (Замовник) та ВАТ "Донецькобленерго" СЕ Міронівська ТЕС (Перевізник), в особі директора СЕ Міронівської ТЕС ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності № 142-09 "Э" від 29.12.2008р. уклали договір про надання автопослуг № 150409-1э2.3/09 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору, Замовник предґявляє, а Перевізник приймає до перевезення вантажі, а також виконує для Замовника, повґязані з перевезенням транспортні послуги, згідно заявки, де вказується найменування, кількість та інші дані, передбачені ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вартість здійснених послуг визначається на підставі калькуляцій № 1, № 2, № 3, №4, які є невідґємною частиною договору. В разі зміни ціни на паливно-мастильні матеріали, рівня заробітної плати та інше, вартість послуг переглядається, про що перевізник письмово повинен повідомити замовника. (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що Замовник здійснює розрахунки за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 днів після підписання акта прийомки-передачі. Можливі інші форми оплати, які не суперечать діючому законодавству України за згодою сторін.

За умовами п.3.1.1. договору позивач зобовґязувався здійснювати автопослуги згідно заявок відповідача.

Згідно п.3.1.4. договору, Перевізник зобовґязаний надавати Замовнику до 4 числа місяця, наступного за звітним акт прийому-передачі наданих послуг на суму фактичних затрат згідно путьових листів, підписаних представником Замовника.

На виконання умов договору, між сторонами були підписані акти прийомки-передачі виконаних автопослуг від 30.04.2009р. на суму 4733,35грн., від 29.05.2009р. на суму 14434,00грн., від 30.06.2009р. на суму 12669,55грн., від 31.07.2009р. на суму 14181,90грн. (а.с.23-26).

Зобовґязання з надання автопослуг позивач здійснив у повному обсязі, без заперечень зі сторони відповідача, про що свідчать вищезгадані акти прийому-передачі, підписані обома сторонами та скріплені печатками.

На підставі цих актів позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: № 17а від 30.04.2009р. на суму 4733,35грн., № 24 від 29.05.2009р. на суму 14434,00грн., № 26 від 30.06.2009р. на суму 12669,55грн., № 31 від 31.07.2009р. на суму 14181,90грн. (а.с.19-22), всього загальна сума 46018,80грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовґязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовґязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що субґєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовґязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовґязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів щодо оплати заборгованості.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача в сумі 46018,80грн.

Крім того, в позовній заяві позивач за прострочення виконання грошового зобовґязання просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2185,28грн. та інфляційних нарахувань в сумі 7127,84грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовґязання, на вимогу кредитора зобовґязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позовних вимог слідує, що позивач від прострочення заборгованості за надані ним відповідачу автопослуги у квітні 2009р. на суму 4733,35грн. здійснив розрахунок інфляційних нарахувань за період з травня 2009 року по грудень 2010 року; за надані автопослуги у травні 2009 року на суму 14434,00грн. здійснив розрахунок інфляційних нарахувань за період з червня 2009 року по грудень 2010 року; за надані автопослуги у червні 2009 року на суму 12669,55грн. здійснив розрахунок інфляційних нарахувань за період з вересня 2009 року по грудень 2010 року; за надані автопослуги у липні 2009 року на суму 14181,90грн. здійснив розрахунок інфляційних нарахувань за період з вересня 2009 року по грудень 2010 року, а 3 % річних з 06.08.2009 року по 27.01.2010 року.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних нарахувань склала 7127,84грн., а 3 % річних 2185,28грн.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних в сумі 2185,28грн. судова колегія, з урахуванням вищевказаних обставин справи та взятих позивачем за основу порядку та періоду розрахунку 3 % річних відзначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги у цій частині лише в сумі 804,72грн., а у частині стягнення 3 % річних в сумі 1380,56грн. позовні вимоги до задоволення не підлягають за необґрунтованістю, оскільки позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку 3% річних.

Вбачається, що при вирішенні спору у частині стягнення інфляційних нарахувань суд вийшов за межі позовних вимог.

Так, стягуючи з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 2706,85грн. суд за своєю ініціативою від заборгованості за надані позивачем автопослуги у червні 2009 року розрахував інфляційні нарахування, починаючи з липня 2009 року, а від заборгованості за надані позивачем авто послуги у липні 2009 року- з серпня 2009 року, але, як вищевказано, позивач такі розрахунки здійснив, починаючи з вересня 2009 року.

Враховуючи з наведених позивачем порядку та періодів розрахунку інфляційних нарахувань позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 7127,84грн. підлягають частковому задоволенню, а саме, лише в сумі 6269,04грн.

У частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 858,80грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

З урахуванням наведеного оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню: позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 7127,84грн. задовольняються частково- в сумі 6269,04грн., у частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 858,80грн. слід відмовити.

У частині стягнення боргу в сумі 46018,80грн., 3 % річних в сумі 804,72грн., відмови у стягненні 3 % річних в сумі 1380,56грн. оскаржуване рішення судовою колегією залишається без змін.

За позовом на відповідача покладаються витрати зі сплати державного мита в сумі 530,93грн.та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,73грн.

Судові витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі №17/26

задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. по справі №17/26 скасувати частково.

3) Позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 7127,84грн. задовольнити частково, стягнувши 6269,04грн.

4) Відмовити у стягненні інфляційних нарахувань в сумі 858,80грн.

5) В іншій частині рішення залишити без змін.

6) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісіда" м.Донецьк (код ЄДРПОУ 30277521) на користь Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка (код ЄДРПОУ 00131268) основний борг в сумі 46018,80грн., інфляційні нарахування в сумі 6269,04грн., 3 % річних в сумі 804,72грн., витрати по оплаті державного мита в сумі 530,93грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судових витрат в сумі 233,73грн.

7) Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду