Рішення № 14764215, 28.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2011 р.

Справа № 5/17-527-2011

За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління №17"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА"

про стягнення 23698,38 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники по справі:

Від позивача: Скараєв В.М. –довіреність від 07.02.2011 року;

Від відповідача: Кожемякіна В.В. –довіреність №2 від 28.03.2011 року

Верещака С.О. –довіреність №3 від 28.03.2011 року

Суть спору: позивач, відкрите акціонерне товариство „Будівельно-монтажне управління №17” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА" (далі відповідач) про стягнення 23698,38 грн., з яких 23040 грн. –сума основної заборгованості, 170,46 грн. –3% річних та 483,92 грн. індекс інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-527-2011.

25.02.2011 року до канцелярії суду представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача визнає частково у сумі 23393,13 грн., а саме основний борг 23040 грн., 164,78 грн. –3% річних та 253,48 грн. –індекс інфляції, обґрунтовуючи тим, що дійсно існує сума основної заборгованості за договором у розмірі 23040 грн. та вважає помилковим розрахунок позивача щодо індексу інфляції, посилаючись на лист Держкомстату України №11/1-5/73 від 13.02.2009 року та на лист ВС України №62-97р. від 03.04.97 року.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 28.03.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:

Між ВАТ “Будівельно-монтажне управління №17”(надалі “БМУ№17”) "ЧОРНОМОРСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА" (замовник) було укладено договір підряду №361 від 04 жовтня 2010 року, відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов’язується на свій ризик виконати роботи, за завданням замовника, з використанням свого устаткування та матеріалів замовника, замовник зобов’язується прийняти виконанні роботи.

Відповідно до п.2.1 вищезазначеного договору, загальна сума договору, згідно договірної ціни робіт (додаток №1) становить 23040 грн., у т.ч. ПДВ.

На підставі п.2.3.1 договору №361 від 04.10.2010 року, замовник перераховує грошові кошти підряднику за виконану роботу на протязі 5 календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в.

Зобов’язання за договором позивачем виконано повністю, що підтверджується актом виконаних підрядних робіт за листопад, підписаний уповноваженими особами та кріплений печатками 08.11.2010 року, на загальну суму 23040 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачу було передано акт взаєморозрахунків між ВАТ «БМУ-17»та ТОВ "ЧОРНОМОРСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА" за період 08.11.2010 року – 13.01.2011 року, підписаного позивачем, але відповідач не повернув акт.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №1 від 13.01.2011 року з проханням перерахувати на розрахунковий рахунок позивача борг у сумі 23040 грн., але відповідач відповіді не надав, борг не сплатив, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних правових підстав.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання зобов’язані виконувати господарські зобов’язання належним чином, у відповідності з законом, іншими правовими актами, договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Також позивач просить суд стягнути з відповідач на його користь 170,46 грн. –3% річних та 483,92 грн. індекс інфляції.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 року „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача 170,46 грн. –3% річних та 483,92 грн. індекс інфляції.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, 3% річних та індексу інфляції обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧОРНОМОРСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГРУПА" (65058, Одеська область, м.Одеса, пров. Ботанічний, 6, код ЄДРПОУ 35502943) на користь Відкритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління №17” (65481 Одеська область місто Южне, Одесько-Миколаївське шосе 28, код ЄДРПОУ 05459306) заборгованість у сумі 23040 (двадцять три тисячі сорок) грн., 3% річних у сумі 170 (сто сімдесят) грн. 46 копійок, індекс інфляції у сумі 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 92 копійок, державне мито у сумі 237 (двісті тридцять сім) грн. та витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 ( двісті тридцять шість) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03. 2011 року.

Суддя Погребна К.Ф.